Ухвала суду № 105555758, 03.08.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/2536/22

пр № 2/464/1110/22

У Х В А Л А

03 серпня 2022 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Чорна С.З., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.

Відповідно до позовної заяви позивач ОСОБА_1 є громадянином Азербайджанської Республіки, який має в Україні зареєстровану адресу проживання, а саме: АДРЕСА_1 ; відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою Азербайджанської Республіки, відповідно до Листа Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.07.2022 №34-вих-45036 остання не має зареєстрованого місця проживання на території Сихівського району м. Львова. Відповідно до заяви з додатками від 02.08.2022, наданої представником позивача адвокатом Шала Р.М. відповідачка ОСОБА_2 проживає за адресою: Азербайджанська Республіка, Товузький район, село Кьохне Гала.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 20 листопада 2019 року позивач та відповідачка уклали шлюб , який було зареєстровано у Відділі реєстрацій Товузького району Азербайджанської Республіки, актовий запис № 676. Від даного шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до довідки Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 17.02.2021 є громадянкою України з 17.02.2021.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 3 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до положень ст.497ЦПК України,підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом,законом або міжнародним договором,згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»,закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Так, у міжнародному цивільному процесі під підсудністю цивільних справ за участю іноземних осіб (міжнародною підсудністю) розуміють компетенцію судів певної держави щодо розгляду і вирішення цивільних справ та здійснення окремих процесуальних дій щодо іноземного елемента. Тому, спочатку необхідно вирішити питання про те, чи підлягає розгляду конкретна справа на території держави, до суду якої звернувся заявник, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи.

З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд повинен з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 1ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»,підсудність судам України справ з іноземним елементомвизначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених устатті 76 цього Закону.

Статтею 76 ЦПК УкраїниЗакону України «Про міжнародне приватне право»визначений перелік підстав визначення підсудності справ судам України. Частиною 1 даної статті передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Проаналізувавши даний перелік, приходжу до висновку, що справи про визначення місця проживання дитини не входять до переліку підстав визначення підсудності справ судам України.

Також, відповідно до п. 12 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» при вирішенні справ про визначення місця проживання дитини слід керуватисястаттею 66 Закону України «Про міжнародне приватне право». При розгляді спорів про визначення місця проживання дитини за участю іноземців судам слід керуватися «законом суду», тобто у визначенні підсудності може застосовуватися загальна територіальна, альтернативна, виключна та договірна підсудність.

Відповідно дост. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»,права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Окрім цього, згідно ч.1 ст.32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 (ратифікованою Україною 10 листопада 1994 року, яка набрала чинності 14 квітня 1995 року) правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.

Водночас пунктом 2 ч. 1ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками,обидві сторони мають місце проживання в Україні. Проте в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підтвердження місця проживання відповідачкив Україні. Таким чином, до спірних відносин не може бути застосовано положення вказаної статті.

Враховуючи вказані норми міжнародного і національного права, прихожу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини на підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, оскільки даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Керуючись ст.3,186,353,497 ЦПК України,Законом України «Про міжнародне приватне право, суддя,-

постановив:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

На ухвалуможе бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.З.Чорна