Рішення № 105541534, 02.08.2022, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1032/21

№ провадження 2/453/61/22

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судових засідань Бендеш А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в :

28.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок загальною площею 75,1кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її бабусі ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Сколівського районного суду від 05.08.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 14.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 10.02.2022 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 453/114/22 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.07.2022 року провадження у справі поновлено, з визначенням дати судового засідання.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся - ОСОБА_5 , після смерті котрої відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка вказує, що постійно проживала разом з ОСОБА_5 до дня її смерті, від спадщини не відмовилася, а отже фактично прийняла спадщину і вступила в управління спадковим майном, а саме спірним житловим будинком. Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, немає, оскільки її матір ОСОБА_2 , дядько ОСОБА_3 , дядько ОСОБА_4 , які є відповідачами у справі, на належні їм частки у спадковому майні не претендували та відмовились від прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , про що свідчать їх заяви.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дядько ОСОБА_6 , який був сином ОСОБА_5 .

З метою оформлення своїх спадкових прав позивачка звернулася у Сколівську державну нотаріальну контору Львівську області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , однак нотаріус листом № 454/01-16 від 20.05.2021 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, але попередньо від її представника адвоката Петрівського І.М. надійшла до суду заява, в якій просить розгляд справи провести без його участі та участі довірительки, позовні вимоги підтримує та просить суд такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судове засідання також не з`явилися, попередньо подавши до суду заяви, в яких просять розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнають та не заперечують щодо їх задоволення.

Також в матеріалах справи наявне клопотання представника Славської селищної ради Стрийського району Львівської області Обухівського О.В. від 02.09.2021 року, в якому він просить проводити розгляд справи без участі третьої особи та постановити рішення відповідно до встановлених обставин.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положенням ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Лавочненською сільською радою Сколівського району Львівської області, від 24.05.2016 року згідно актового запису № 10.

Про родинні відносини позивачки зі своєю бабусею свідчать наступні докази.

Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_2 , виданого Лавочненською сільською радою Сколівського району Львівської області, батьками позивачки записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Лавочненською сільською радою Сколівського району Львівської області ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після укладення якого їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Лавочненською сільською радою Сколівського району Львівської області, батьками ОСОБА_8 записані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

З копії свідоцтва про розлучення серії НОМЕР_5 , виданого 27.02.2003 року відділом РАГС Дубенського районного управління юстиції Рівненської області, шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було розірвано та змінено останній прізвище на « ОСОБА_13 ».

Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 не було складено заповіт.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були її діти донька ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та син ОСОБА_6 .

Жоден зі спадкоємців першої черги з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору не звертався, про що свідчить витяг зі спадкового реєстру №69632415 від 02.08.2022 року про відсутність заведеної справи після смерті ОСОБА_5 , а також не проживав спільно зі спадкодавцем на час її смерті.

Син ОСОБА_5 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого виконкомом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області згідно актового запису № 34.

ОСОБА_5 до дня своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою Славською селищною радою Стрийського району Львівської області № 1307 від 18.05.2021 року.

Згідно виписки з погоподарської книги № 3, 277-1, виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області № 688 від 16.03.2021 року, ОСОБА_5 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як зазначено у довідці № 694 від 16.03.2021 року, виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, згідно запису «Схематичного плану назв вулиць і нумерації будинків», будинок, який належить померлій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 695 від 16.03.2021 року, виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, житловий будинок, побудований у 1960 році та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису погосподарських книг належить ОСОБА_5 .

З довідки № 693 від 16.03.2021 року, виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області вбачається, що померла ОСОБА_5 мала в користуванні земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого 06.04.2021 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку (позначеного у технічному паспорті літерою «А-1») становить 75,1 кв. м, з яких житлова (основна) 35,9 кв. м. та 16,7 кв. м- допоміжна (підсобна).

Крім цього, до вищевказаного будинку відносяться господарські будівлі та споруди: навіс (літера «Б»), убиральня (літера «В»), сарай (літера «Г»), сарай (літера «Д»), сарай (літера «Е»), колодязь №1.

Згідно довідки № 881, виданої 23.04.2021 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації про вартість об`єкта оцінки, вартість спірного нерухомого майна становить 152 588 (сто п`ятдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.) грн.

Як було встановлено в судовому засіданні, при зверненні до нотаріуса позивачці було роз`яснено щодо пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та необхідність подання оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Згідно із ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Згідно п.п.1,3 Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012року №296/5 (далі Порядок) нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За приписами п.п. 4.14, 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Так, причиною відмови нотаріуса у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину за заповітом стало те, що позивачкою ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надано правовстановлючих документів, які б підтверджували право власності померлої ОСОБА_5 на спадкове майно.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 07.06.2022 року, яке набрало законної сили 08.07.2022 року, встановлено факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , починаючи з листопада 2015 року і до дня смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, ОСОБА_1 відноситься до п`ятої черги спадкоємців за законом (стаття 1265 ЦК України).

Частиною 2 статті 1258 ЦК України визначено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу,він незаявив провідмову віднеї.

Тобто, з наведеного вбачається, що позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з померлою на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.

В розумінні частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 3 даної статті передбачено, що спадкоємець, який постійно проживавразом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1218ЦКвстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеногоЗаконуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, якІнструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннямиЦК УРСР 1963 року,Законом України "Про власність",Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII"Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105"Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26,Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року,Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСРпідтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійна ОСОБА_5 набула за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

При винесенні даного рішення суд бере до уваги заяви відповідачів про визнання позовних вимог позивачки.

Відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підставними, оскільки іншим способом, окрім звернення до суду з відповідним позовом, позивачка не може захистити свої майнові права.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 95, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 1216, 1217, 1218, 1268, 1269, 1270, 1272, 1273 ЦК України-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_7 ,право власностіна житловийбудинок,позначений втехнічному паспортілітерою «А-1», загальною площею 75,1 кв. м., житловою площею 35,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: навіс (літера «Б»), убиральня (літера «В»), сарай (літера «Г»), сарай (літера «Д»), сарай (літера «Е»), колодязь № 1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті бабусі - ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9

Відповідач 2: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10

Відповідач 3: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Третя особа: Славська селищна рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. В. Івасюка, 24, смт. Славське, Стрийський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04370314.

Суддя