Рішення № 105539730, 19.07.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/509/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення суми вкладу, нарахованих відсотків, пені та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення суми вкладу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 19 липня 2013 року між сторонами укладено договір банківського вкладу, за яким позивачем внесено на депозитний рахунок 15 938, 34 дол. США під 8,5 % річних. 23 листопада 2020 року позивачем направлена заява про повернення коштів, яка була вручена 26 листопада 2020 року. Станом на дату подання позову, відповіді на заяву від банку так і не отримано, кошти не повернуто, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутись до суду із цим позовом.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні вимог, посилаючись на те, що внаслідок укладання між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014р та переведення боргу за зобов`язаннями Банку щодо виплати коштів за договором, який є предметом у даній справі, АТ КБ ПРИВАТБАНК на цей час не несе зобов`язань за таким договором, а ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» є Новим боржником за даним договором банківського вкладу. Позивачем невірно встановлений період та відсоткові ставки для нарахування відсотків, оскільки не враховано розірвання спірного Договору (письмове звернення до Банку позивача із заявою про розірвання депозитних договорів, видачу вкладу від 23.11.2020 року, яке Банк отримав 26.11.2020 року), а відтак з урахуванням вимоги про повернення коштів, договір є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника, що відповідає також ч.3 ст.651 ЦК України. Тому, орієнтовний розрахунок відсотків за Договором SAMDN25000736633679 може бути здійснений за період з 18.11.2014 року по 28.11.2020 року за ставкою визначеною відповідно до умов Договору, а за період з 29.11.2020 року по 19.12.2020 року за відсотковою ставкою «на вимогу» - 0,01% річних. Розрахунок 3% річних за Договором № SAMDN25000736633679 від 19.07.2013 року має бути здійснений лише за період з 27.11.2020 року по 19.12.2020 року, оскільки Позивач звернулася до Банку із заявою про розірвання Договору № SAMDN25000736633679 від 19.07.2013 року та повернення коштів - 23.11.2020 року, яку Банк отримав 26.11.2020 року.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є належним відповідачем у даній справі, оскільки зобов`язання між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 не припинено. Доводи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що позивач безпідставно просить стягнути відсотки за ставкою, що передбачена умовами договору, не звернувши уваги на те, що після закінчення строку дії договору відсотки нараховуються за ставкою «на вимогу», не заслуговують на увагу, оскільки закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов`язання не припиняє зобов`язальних правовідносин.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та визначено наступне судове засідання першим підготовчим.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року зупинено провадження у справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 320/5115/17.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

19.07.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено Договір №SAMDN25000736633679 Вклад «Стандарт, 12 мес.».

Позивачем внесено на депозитний рахунок 15 938,34 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім доларів США 34 цента.), що підтверджується квитанцією №3 від 19.07.2013 року.

Відсоткова ставка за договором становить 8.5% річних.

Умовами договору передбачено, що у випадку, якщо після закінчення строку клієнт не заявив банку про бажання повернути грошові кошти, то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта.

23.11.2020 року Позивачем направлена заява про повернення коштів, яка вручена 26.11.2020 року.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року).

Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).

Тлумачення частини третьої статті 1060 ЦК України свідчить, що банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.

Судом встановлено, що на вимогу позивача вклад їй не повернуто, що не заперечувалось представником відповідача, з урахуванням вищенаведених приписів закону, сума вкладу підлягає стягненню в судовому порядку.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) зазначено, що: «в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що «після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються»;

У частині другій статті 1070 ЦК України визначено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23 листопада 2020 року позивачем направлена заява про повернення коштів, яка вручена відповідачу 26 листопада 2020 року.

За умовами договору, він вважається розірваним 28 листопада 2020 року, тобто після 2 днів від моменту повідомлення про його розірвання.

Виходячи із наведеного, за період з 18 листопада 2014 року по 28 листопада 2020 року підлягають стягненню проценти за договором в розмірі 8 173, 09 дол. США із розрахунку 8,5 % річних, а за період з 29 листопада 2020 року по 19 грудня 2020 року за відсотковою ставкою «на вимогу» - 0,01% річних, тобто 0, 08 дол. США, що в сумі становить 8 173, 17 дол. США.

Щодо вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд виходить з наступного.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано правовідносини за участю споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, яка прийнята після ухвалення судових рішень у цій справі та підлягає врахуванню, зазначено, що базою нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (пункт 68).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Судом встановлено, що умовами договору банківського вкладу сторони передбачили право достроково розірвати договір на вимогу клієнта (повідомивши про це банк за два банківські дні до дати розірвання договору).

Позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитних договорів та 26 листопада 2020 року звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про виплату належних їй коштів за договором банківського вкладу разом з нарахованими процентами, а тому з 28 листопада 2020 року договір вважається розірваним.

Обраховуючи розмір пені, суд виходить із розміру процентів на суму вкладу - 8 173, 09 дол. США, що станом на 28 листопада 2020 року становило 232 442, 68 грн, та зазначає, що позивачем помилково взято за базу для нарахування пені загальну суму тіла депозиту.

З урахуванням річної позовної давності (дата звернення до суду із позовом - 19 грудня 2020 року, стягненню підлягає пеня за період з 19 грудня 2019 року по 28 листопада 2020 року (момент розірвання договору банківського вкладу), розмір якої становить 2 405 781, 74 грн (232 442, 68 грн * 3 % * 345 днів).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що не повертаючи кошти за вимогою вкладника, банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним їй майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум вкладів вказаними договорами а також процентів за період з дня укладення договорів вкладу і до їх розірвання за заявою вкладника (позивача).

Прострочення виконання зобов`язання щодо повернення суми вкладу у розмірі 15 938, 34 дол. США розпочалося із наступного дня, після отримання банком заяви про розірвання договору та повернення вкладу 26 листопада 2020 року.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних від простроченої суми 443 532, 13 грн (еквівалент 15 938, 34 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 19 грудня 2020 року) за період з 27 листопада 2020 року по 19 грудня 2020 року, що становить 836, 17 грн.

Щодо доводів АТ КБ «ПриватБанк» про переведення боргу за депозитними договорами на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору від 17 листопада 2014 року та щодо установленої судами нікчемності цього договору

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитор надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

За змістом статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:

по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання;

по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками.

У справі, що вирішується судом відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить про те, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржником не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Таким чином договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора - позивача, тобто не відбулося переведення боргу, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) про стягнення суми вкладу, нарахованих відсотків, пені та трьох процентів річних - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 загальну суму тіла депозиту за договором №SAMDN25000736633679 у розмірі 15 938, 34 дол. США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 проценти в сумі становить 8 173, 17 дол. США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 19 грудня 2019 року по 28 листопада 2020 року у розмірі 2 405 781, 74 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 27 листопада 2020 року по 19 грудня 2020 року у розмірі 836, 17 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк