Рішення № 105539332, 28.07.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.07.2022 Справа № 554/5712/22

2-а/554/104/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.07.2022 р. Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Горбунової Я. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Єременка Олександра Леонідовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

06 липня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до інспектора роти 3 батальйону 1 УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Єременка О. Л. (далі - відповідач 1), УПП в Полтавській області (далі - відповідач 2), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5558756 від 02 липня 2022 року (далі - Постанова), якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Історія справи

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 554/5712/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_1 зазначив,що привинесенні Постановивідповідач 1діяв нена підставі,не вмежах повноваженьта неу спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України.Вказав,що воскаржуваній постановіне наведеножодного доказуйого вини,підстав дляїї складанняу відповідача1не було.На вимогупозивача вказатиконкретну причинузупинки йоготранспортного засобу,інспектор поліціївказав,що начебтовін проїхавперехрестя начервоний сигналсвітлофора,однак доказівна підтвердженняцього нимне пред`явлено,лише продемонстрованоз мобільноготелефону фактперетину нібитопозивачем перехрестята подальшийзапис рухуавтомобіля патрульноїполіції.З відеозаписувзагалі неслідувало,що йогоавтомобіль перетнувперехрестя самена забороненийсигнал світлофору,адже відеофіксаціяінспектором поліціїздійснювалась зперехрестя перпендикулярновулиці поякій вінрухався,так самоі невбачається якийколір світлофорабув передним намомент йогопереїзду черезперехрестя.Доказів того, що позивач здійснив переїзд перехрестя на заборонний сигнал світлофора інспектором поліції не надано. Посилання відповідача 1 на те, що начебто у нього на перехресті, світлофор показував зелений сигнал, а відтак на перехресті, перпендикулярно дорозі по якій рухався ОСОБА_1 , був обов`язково червоний сигнал світлофора не відповідають дійсності, оскільки позивач у день та час, зазначених в Постанові, здійснив виїзд на перехрестя на дозвільний сигнал світлофора, натомість продемонстрований поліцейським відеозапис тверджень позивача не спростовує. Стверджував, що оскаржувана постанова виносилась за відсутності належних доказів у цій справі, на основі яких у визначеному законом порядку відповідачем 1 було встановлено наявність в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. З цих підстав, просив суд визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕАР № 5558756 від 02 липня 2022 року, закривши провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

28 липня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що 02 липня 2022 року, позивач допустив порушення вимог п. 8.7.3 ПДР, в зв`язку з чим відносно нього інспектором поліції була винесена оскаржувана постанова. На підтвердження порушення ним вказаних вимог ПДР слугують відеозапис № IMG_1932, з якого слідує, що о 15 год 13 хв 33 с, службовий автомобіль патрульної поліції рухається по вул. Великотирновська, наближаючись до перехрестя з вул. Київське Шосе, ввімкнуті червоний та жовтий сигнали світлофора, а о 15 год 13 хв 35 с, перед цим автомобілем включається зелений сигнал світлофора, в той час як автомобіль ОСОБА_1 , рухаючись від м. Києва в напрямку м. Харкова, перетинає лінію світлофора та здійснює проїзд на перехрестя на заборонний сигнал світлофора та відеозапис № export-tv90e_cut_001, з якого вбачається, що о 15 год 12 хв, інспектором поліції було виявлено порушення ПДР, на що він сказав «Беха! Красний», після чого послідував за його автомобілем. Крім цього, відеозаписом № export-tv90e_cut_001 також зафіксовано, що причину зупинки поліцейський озвучив, зазначивши, що позивач проїхав перехрестя вулиць Великотирновська та Київське Шосе на забороняючий сигнал світлофора.

У судове засідання, яке було призначене на 28 липня 2022 року, учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явились. Від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, в зв`язку з чим суд розглянув справу за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

02 липня 2022 року відповідач 1 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5558756, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він, 02 липня 2022 року, о 15 год 13 хв, в м. Полтаві по вул. Київське Шосе, 92/2, керуючи транспортним засобом BMW X5 д. н. з. НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 8.7.3 «е» ПДР, проїхав перехрестя з вул. Великотирновська на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 268 КУпАП, зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, з-поміж іншого, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст. 16 Закону № 3353-XII, зокрема, водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; на вимогу поліцейського.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Висновки щодо правозастосування

З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

При прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення останнє повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи автомобілем BMW X5, д. н. з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора.

При цьому, жодних доказів на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові обставин, відповідачами не додано.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Однак, наданий до суду відеозапис № 469256 взагалі не підтверджує, викладених відповідачем як у Постанові, так і у відзиві на адміністративний позов обставин. З технічного запису, який міститься в матеріалах справи не вбачається, що позивач перетнув перехрестя на заборонений сигнал світлофору, оскільки відеозапис спочатку фіксує лише салон службового автомобіля.

Натомість, з відеофіксації слідує, що інспектор поліції, який перебував в службовому автомобілі, викрикує не державною мовою «Красний! Беха». На це посилалась і представник відповідачів, як на підтвердження факту порушення позивачем вимог п. 8.7.3 ПДР.

На переконання суду, такі твердження представника відповідачів є неспроможними, оскільки при винесенні покарання за порушення ПДР суд не може покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. Суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Однак у цій справі єдиним доказом вчинення правопорушення стало пояснення зацікавленої особи - відповідача 1, який є працівником поліції, а тому вони не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, на оптичному диску ініціатором складення Постанови завантажені лише окремі уривки відеозапису № 469256, що свідчить про вибірковість фіксації як епізодів начебто порушення позивачем вимог ПДР, так і процедури фіксації самого порушення. Під час перегляду відеозапису неможливо встановити хронологію та суть подій, що мали місце в день та час, які зазначені в Постанові, а також й те, що відбувалося у ті проміжки часу, коли відеофіксація не здійснювалась.

Суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ у справі відеозапис № IMG_1932, оскільки посилання на нього у самій Постанові відсутнє.

Незважаючи на це, суд його переглянув та пересвідчився в тому, що з цього відеозапису взагалі не вбачається який колір світлофора був позивачу на момент його переїзду через перехрестя, оскільки сам відеозапис відповідачем 1 здійснювався з перехрестя перпендикулярно вулиці по якій рухався позивач.

Доказів того, що позивач здійснив переїзд перехрестя на жовтий чи червоний сигнал світлофора відповідачем до суду не надано.

Сам позивач стверджував, що здійснив виїзд на перехрестя саме на дозвільний сигнал світлофора.

В матеріалах справи взагалі відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснив переїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України.

Наданий відповідачем відеозапис тверджень позивача не спростовує.

З цього відеозапису не вбачається наявність чи відсутність стоп лінії біля світлофора на дорозі по якій рухався ОСОБА_1 і відповідно не можливо встановити навіть місцезнаходження його автомобіля відносно стоп лінії, в момент коли на світлофорі перед яким знаходились співробітники поліції (перпендикулярно дорозі по якій рухався позивач) загорівся зелений колір.

При цьому, суд зазначає, що співробітники поліції мали можливість навіть при відмові позивача. встановити, яким саме чином фактично працював світлофор, самостійно здійснити зйомку роботи світлофора, наявність чи відсутність стоп лінії, що могло б слугувати підтвердженням наявності вини позивача чи спростовувати це.

З огляду на викладене, в суду не залишається сумнівів в упередженості поліцейських, які використовуючи нікчемний привід, завуалювавши його під законний, за відсутності законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону № 580-VIII, зупинили ОСОБА_1 й вимагали від нього пред`явлення відповідних документів, що в своїй сукупності підтверджує обставини його безпідставного зупинення поліцейськими.

Відтак, відсутні будь-які відомості, що транспортний засіб позивача було зупинено з підстав порушення ним вимог ПДР. Не надані такі відомості й суду.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.

При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належної його, не може бути належним доказом вчинення порушення.

Належних і допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачами на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП суду не надано.

З огляду на це, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Окремо, суд констатує про порушення відповідачем 1 процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП здійснюється без складення протоколу, оскільки це є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, в силу вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів цієї справи та встановлено судом, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем 1 протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Водночас, зі змісту позовної заяви та дослідженого судом відеозапису № 469256 слідує, що позивач неодноразово оспорював факт вчинення інкримінованого йому правопорушення і накладення на нього відповідного адміністративного стягнення.

Це, в свою чергу, свідчить про те, що в інспектора поліції виник обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення, якого відповідач 1, в порушення вимог ст. 258 КУпАП, не дотримався. Такий протокол про адміністративне правопорушення згідно з ст. 251 КУпАП мав бути доказом вчинення правопорушення з зазначенням тих матеріалів, що до них додаються (рапорти, пояснення, фото-, відеофіксація, цифровий носій відеозаписів, тощо), однак ці докази зібрані не були.

Суд також зазначає й про те, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, позивач наполягав на залученні захисника, який би надав йому ефективну правову допомогу та вимагав від відповідача 1 надати йому для ознайомлення докази, які б підтверджували факт вчинення ним, інкримінованих йому правопорушень, однак такі вимоги інспектор поліції проігнорував, зазначивши, що він це робити не зобов`язаний.

Не забезпечення ж інспектором поліції гарантованих ст. 268 КУпАП прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності нівелює саму сутність процесуальних прав, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.

Відповідачем 2, як суб`єктом владних повноважень, взагалі не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Суд зазначає, що саме на відповідачів покладено обов`язок доведення правомірності накладення на позивача адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, про що відповідачем 1 зазначено в оскаржуваній постанові.

Всупереч вимогам ст. ст. 72 та 77 КАС України, відповідачами жодних доказів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови надано не було.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про порушення відповідачем 1 процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом обставини та беручи до уваги те, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 , складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, оскільки відповідач 2, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-245 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Єременка Олександра Леонідовича (вул. Кременчуцька, 2-В, с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, 38751), Управління патрульної поліції в Полтавській області (вул. Кременчуцька, 2-В, с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, 38751, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5558756 від 02 липня 2022 року.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області (вул. Кременчуцька, 2-В, с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, 38751, код ЄДРПОУ 40108646) витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Я. М. Горбунова