Ухвала суду № 105528176, 01.08.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

01 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4122/22 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Маневицька виправна колонія (42) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної установи Маневицька виправна колонія (42) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати індексації заробітної плати за період з 01.01.1995 по 16.04.2004; зобов`язання провести індексацію заробітної плати за період з 01.01.1995 по 15.04.2004; визнання дій протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836; зобов`язання здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 20.07.2022 позовну заяву, на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), було залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836, та зобов`язання відповідача здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 вказаного Закону (дві мінімальні заробітні плати), у якій зазначити підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.

28.07.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначив, що пунктом 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, передбачений перелік доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, які входять до складу фонду додаткової заробітної плати, серед яких є доплата за роботу на територіях радіоактивного забруднення. Оскільки доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є додатковою заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тому, з урахуванням вимог частини другої статті 233 КЗпП України, вважає, що звернення до суду із цим позовом не обмежується будь-яким строком.

Ухвалою суду від 01.08.2022 постановлено продовжити розгляд даної справи.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 31.05.2022, що стверджується датою оформлення поштового відправлення на конверті, у якому було скеровано позов до суду.

При цьому, позовні вимоги про визнання дій протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 та зобов`язання здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум, заявлені поза межами місячного строку звернення до суду.

У заяві про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог позивач фактично вказує на дотриманням ним строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосується виплати доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки така доплата відповідно до пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5 є додатковою заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відтак, з урахуванням вимог частини другої статті 233 КЗпП України, вважає, що звернення до суду із цим позовом не обмежується будь-яким строком.

Однак, суд зазначає, що Закон України Про оплату праці визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною другою статті 4 Закону України Про оплату праці визначено джерела коштів на оплату праці, зокрема, для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713) (далі Інструкція №5), на яку позивач посилається у вказаній вище заяві, ця Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. ЦяІнструкціяне застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об`єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 5 до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 5 фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, зокрема, за роботу на територіях радіоактивного забруднення.

Суд відхиляє посилання позивача на пункт 2.2 Інструкції, який передбачає, що до складу фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, зокрема, за роботу на територіях радіоактивного забруднення, оскільки ця норма не підлягає застосуванню до спірних відносин. Так, дана Інструкція розроблена для здійснення статистичних спостережень, є підзаконним нормативним актом та не може змінювати норми та положенняЗакону України Про оплату праціщодо визначення поняття заробітна плата, у тому числі додаткова заробітна плата.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Статтею 63 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення фінансування видатків на заходи, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, провадиться за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законами України. Фонд утворюється у складі Державного бюджету України. Кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 20 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 987 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться, зокрема, працюючим громадянам (у тому числі працюючим пенсіонерам за умови подання ними довідки про неодержання допомоги і компенсацій в органах, які виплачують пенсію) - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу.

Пунктом 27 вказаного Порядку було передбачено, що підприємства, установи та організації, зазначені у пунктах 20, 23, 24 цього Порядку, виплату компенсацій і допомоги здійснюють за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх за рахунок коштів Фонду за поданням органам Державного казначейства розрахунків витрат протягом двох тижнів від дня проведення виплати. На загальну суму витрат організації виписують платіжне доручення для перерахування коштів на їх рахунок.

Відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій і допомоги та наданням пільг, провадиться територіальними органами Державного казначейства у межах коштів, що надійшли на рахунок фінансування цих витрат.

З аналізу вище наведених норм в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин слідує, що передбачена статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи доплата є соціальною гарантією, виплата якої відшкодовується підприємствам, установам, організаціям за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною винагородою, що входить до такої структури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі №6-952цс15, в якій зазначено, що передбачена статтею 39 вказаного Закону доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам, організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати.

З огляду на вищевикладене суд не погоджується із твердженнями позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосується виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, у заяві про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог не зазначено жодних поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду у вказаній вище частині позовних вимог у строк, передбачений чинним законодавством.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

За правилами частини третьоїстатті 123 КАС Україниякщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 та зобов`язання здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум, будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, частиною п`ятою статті 242, статтею 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Державної установи Маневицька виправна колонія (42) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання дій протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 та зобов`язання здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О. О. Андрусенко