Рішення № 10551308, 04.07.2006, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

Справа №2-1252

2006 рік

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

4 липня 2006 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Жуковій Н.В.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Абрашкіна А.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Державного підприємства МВС України “Ресурси” “Донецьк-Ресурси” про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

6.04.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Ворошиловського районного суду м.Донецька з позовною заявою до дочірнього підприємства Державного підприємства МВС України “Ресурси” “Донецьк-Ресурси”, посилаючись на наступне: він працював у відповідача з 16.01.2004 року на посаді начальника автомобільного забезпечення, а потім його було переведено на посаду начальника цеху з пошиву форменого обмундирування.

Наказом №10 від 28.02.2006 року його було звільнено з підприємства за ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін.

При звільненні з ним не був проведений остаточний розрахунок. Просив стягнути з відповідача невиплачену йому при звільненні заробітну плату в сумі 3505 грн. 17 коп. з індексацією.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., оскільки, на протязі більш ніж двох років його роботи на підприємстві, систематично проходила затримка виплати заробітної плати, що негативно відображувалось на його трудовій діяльності, на відношеннях в трудовому колективі, сімї. Також, позивач вказує, що порушення із боку відповідача на своєчасне та повне отримання ним позивачем винагороди за труд, на достатній рівень життя для себе та своєї сімї, привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, пояснивши, що просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Представник відповідача директор Абрашкін А.С. в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що підприємство визнає позов в частині заборгованості із заробітної плати. Що стосується позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, то просив відмовити, оскільки, вини підприємства у несвоєчасній сплаті заробітної плати позивачу не має.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював у відповідача з 16.01.2004 року на посаді начальника автомобільного забезпечення, а потім - на посаді начальника цеху з пошиву форменого обмундирування.

Наказом №10 від 28.02.2006 року його було звільнено з підприємства за ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до довідки №23, виданої відповідачем 28.03.2006 року, за період з січня 2005 року по березень 2006 року, тоб то, станом на день звільнення позивачу не виплачена заробітна плата і розмір заборгованості складає 3505 грн. 17 коп.

Розміру вказаної заборгованості представник відповідача не заперечував, і суд, вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Також, з огляду на те, що відповідач дотепер не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не навів ніяких доказів поважності причин її несплати, в силу ст.117 КЗпП України, з нього підлягає до стягнення на користь позивача середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заробітна плата позивача за 2 повних місяці роботи, що передували звільненню: грудень 2005 року, січень 2006 року складає відповідно: по 904 грн., а кількість виходів за зазначені місяці складає, відповідно: 22 і 21 день. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, перед звільненням складала: 904х2:(22+21)=42,05 грн.

З огляду на, що розрахунок з позивачем не зроблений дотепер, те середній заробіток за увесь час затримки, тобто, за: 22 дні березня 2006 року, 20 днів квітня 2006 року, 20 днів травня 2006 року, 21 день червня 2006 року, 2 дні липня 2006 року, всього за 85 днів, по день фактичного розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 42,05х85=3574,25 грн.

Однак, з огляду на, що позивач перебував на обліку, як безробітний, у Донецькому центрі зайнятості і, у відповідності із довідкою №1383 від 23.06.2006 року, за березень-травень йому було сплачено як безробітному 1748 грн. 23 коп., суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за увесь час затримки по день фактичного розрахунку на вказану суму.

Таким чином, сума середнього заробітку за увесь час затримки по день фактичного розрахунку, яку відповідач повинен сплатити позивачу, складає: 3574,25 1748,23 = 1826 грн. 02 коп.

Суд вважає, що діями відповідача позивачу завдано і моральну шкоду, оскільки, на протязі більше року позивачу не сплачувалась повністю заробітна плата, що негативно відображувалось на його трудовій діяльності, на відношеннях в трудовому колективі, сімї. Порушення із боку відповідача конституційного права позивача на своєчасне та повне отримання винагороди за труд, на достатній рівень життя для нього та його сімї, привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, що потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя

У відповідності із вимогами ст.237-1 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у якості матеріальної компенсації його моральних страждань суму в 1000 грн.

Усього підлягає стягненню на користь позивача сума: 3505,17+1826,02+1000=6331,19 гривень.

У силу ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в доход держави судовий збір в сумі: 53,31 + 8,5 =61,81 грн.

На підставі ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства Державного підприємства МВС України “Ресурси” “Донецьк-Ресурси” (р/р 26005146100 в ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк МФО 334970 ОКПО 32255667) на користь ОСОБА_1: заборгованість по заробітній платі 3505,17 грн., середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку 1826,02 грн., моральну шкоду 1000 грн., а всього 6331 (шість тисяч триста тридцять одна) гривня 31 коп., та судовий збір в доход держави в сумі 61 гривня 81 коп.

Рішення може бути оскаржено наступним чином: заява про апеляційне оскарження рішення, може бути подана до Ворошиловського районного суду м.Донецька протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Ворошиловського районного суду м.Донецька та Апеляційного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька Князьков В.В.