Ухвала суду № 105507149, 29.07.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 липня 2022 року 320/13406/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом АТ "Вест Файненс Енд Кредит банк" до Дмитрівської сільської ради Київської області, третя особа - ТОВ "Білкові Інгредієнти та Технології" про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось АТ "Вест Файненс Енд Кредит банк" з позовом до Дмитрівської сільської ради Київської області, третя особа - ТОВ "Білкові Інгредієнти та Технології", у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо прийняття рішення від 12 жовтня 2020 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Мила по вул. Комарова, 23-к»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області від 12 жовтня 2020 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Мила по вул. Комарова, 23-к».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито провадження в адміністративній справі, визначено що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У зв`язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №320/13406/21.

09.06.2022 дану адміністративну справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2022).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 прийнято до провадження дану адміністративну справу та вирішено, що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі слід закрити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, предмет спору у справі, що розглядається, не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.

За змістом наведених вище норм права до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В той же час, помилковим є застосування положень вищевказаних статей та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2020 Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської раид в с. Мила по вул. Комарова, 23-к", яким надано АТ "Кредитвест банк" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3222484400:11:003:0004.

12.05.2005 між Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського райну Київської області та ТОВ "Білкові Інгредієнти та Технології" укладено договір оренди земельної ділянки державної власності (кадастровий номер 3222484400:11:003:0004), що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №2933.

Згідно з п. 1.1 договору ТОВ "Білкові Інгредієнти та Технології" прийняв від Дмитрівської сільської ради у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,00 га, що розташована в с. Мила по вул. Комарова, 23-к кадастровий номер 3222484400:11:003:0004 з цільовим призначенням під розміщення виробничої бази.

При цьому, нерухомість, що знаходилася на вказаній земельній ділянці була передана в іпотеку АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк", який згодом у 2018 році став власником цієї нерухомості.

Так, 27.06.2018 між АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ТОВ "Білкові Інгредієнти та Технології" укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приматним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2098.

У відповідності до п. 1.1 договору АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" в рахунок задоволення своїх вимог за договором іпотеки №162-5368/16-КЮ від 08.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2200, прийняв у власність нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 1437,5 кв.м., що знаходиться за адресою с. Мила по вул. Комарова, 23-к.

Пунктом 1.2 договору визначено, що нежитлова будівля загальною площею 1437,5 кв.м., розташована на земельній ділянці загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3222484400:11:003:0004.

Таким чином, 27.06.2018, АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" став власником нерухомості загальною площею 1437,5 кв.м., яка розташована на земельній ділянці загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3222484400:11:003:0004.

АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" декілька разів звертався до відповідача із заявами щодо документального оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, однак сільська рада 12.10.2020 прийняла спірне рішення.

На думку позивача, Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського райну Київської області втручається у право позивача на володіння та користування належним банку майном, а також створює перешкоди в оформленні права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що пред`явлений позов жодним чином не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування Дмитрівської сільської ради.

Суд вважає, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржене рішення від 12.10.2020, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Крім того, зазначене рішення також не містить ознак нормативно - правового акту, оскільки останнє не має відповідних ознак.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27.12.2001 № 20-рп/2001 та від 23.06.1997 № 2-зп.

Однак як вбачається зі спірного рішення воно прийнято з метою надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 АТ "Кредитвест банк".

Вказане рішення, після виготовлення АТ "Кредитвест банк" технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської раид в с. Мила по вул. Комарова, 23-к кадастровий номер 3222484400:11:003:0004 вичерпає свою дію.

Натомість, зазначене рішення вирізняється наявністю приватного особистого інтересу позивача, спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу позивача.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Повноваження господарських судів та порядок здійснення судочинства у господарських судах визначено Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спір, з метою вирішення якого позивач звернувся до суду, виник з приводу порушення прав позивача щодо користування та володіння земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить банку.

Тобто, позов спрямований на захист прав саме у сфері господарсько-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду і вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження в адміністративній справі №320/13406/21 за позовом АТ "Вест Файненс Енд Кредит банк" до Дмитрівської сільської ради Київської області, третя особа - ТОВ "Білкові Інгредієнти та Технології" про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.