Рішення № 105507043, 01.08.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року Справа № 280/3401/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» (далі позивач, ТОВ «ЗЛМЗ») до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі відповідач, Управління), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №393 від 20.10.2021 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду;

визнати протиправним та скасувати рішення №394 від 20.10.2021 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів Фонду.

Ухвалою суду від 31.05.2022 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що підставою для висновків відповідача щодо порушення ТОВ «ЗЛМЗ» вимог законодавства стало те, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок підприємства, не могли бути спрямовані на виплату аліментів. Разом з тим, позивач вважає такі висновки помилковими, оскільки положення абзацу 4 ч.2 ст.34 Закону №1105 стосуються саме заборгованості страхувальника (роботодавця) перед третіми особами та контролюючими органами. Позивач зазначає, що у даному випадку мова йде про страхові кошти (дохід), які належать працівникам та їх зобов`язання зі сплати аліментів, отже утримання сум аліментів з страхових коштів, які належать працівникам ТОВ «ЗЛЗМ», в рахунок їх зобов`язання зі сплати аліментів не порушує порядок використання страхових коштів. Також, позивач вказував на те, що відповідач в ході перевірки не звернув уваги на те, що деякі утримання сум аліментів здійснювалися не на підставі виконавчих листів, а на підставі особистих заяв працівників ТОВ «ЗЛМЗ». Зазначає, що перерахування страхових коштів в рахунок сплати аліментів відбулося за письмовими заявами застрахованих осіб, які мають право розпоряджатися призначеними їм страховими виплатами на власний розсуд, то в даному випадку позивачем порушення вимог статті 34 Закону №1105 не допущено.

Також, позивач вказував на безпідставність висновків відповідача про неправомірне використання коштів Фонду у сумі 481,07 грн. внаслідок не правильного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності через не виключення із розрахункового періоду місяцю, в якому застраховані особи не працювали, оскільки наявність у місяці, що входить до розрахункового періоду, двох вихідних днів не є підставою для виключення цього місяця. Зазначає, що ці дні є календарними днями зайнятості, так як працівник перебував з підприємством у трудових відносинах, а також з розрахункового періоду виключаються дні, не відпрацьовані з поважних причин: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (п.3 Порядку №1266), натомість вихідні дні до цього переліку не входять.

Крім того, позивач вказував на безпідставність нарахування йому пені за несвоєчасне повернення страхових коштів, оскільки у випадку самостійного виявлення страхувальником помилки при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності за минулий період та повернення у повному обсязі до Фонду надлишково нарахованих та виплачених коштів до початку перевірки страхувальника, за наявності відповідної бухгалтерської довідки та обґрунтованого письмового пояснення щодо причин повернення страхових коштів, фінансової санкції за порушення порядку використання страхових коштів до страхувальника не застосовуються. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України, що зумовило прийняття спірних рішень. Так, відповідач зазначає, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Відповідач зазначає, що статтею 34 Закону України №1105 визначено заборону використання коштів Фонду на задоволення, як вимог кредиторів та і інших стягнень, відрахувань на підставі виконавчих та інших документів. Таким чином, стягнення, а також утримання на підставі особистих заяв з окремого рахунку страхувальника, у тому числі аліментів, із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності заборонено чинним законодавством. Відповідач вказував на те, що кошти, що надходять від Фонду на спеціальний рахунок роботодавця є виключно матеріальним забезпеченням, що призначене саме для виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та не є власністю працівника та роботодавця. Тільки після перерахування (виплати) такого забезпечення на особистий рахунок працівника, допомога з державного соціального страхування є наданою (виплаченою), відповідно аліменти не можуть бути стягнуті зі спеціального рахунку для зарахування матеріального забезпечення. Також, відповідач звертав увагу на те, що на момент проведення перевірки позивачем рішення про стягнення аліментів з допомоги за державним соціальним страхуванням не надав, тим самим порушив вимоги ст.72 Закону №1404 та ст.34 Закону №1105.

Крім того, відповідач вказував на те, що під час проведення перевірки було встановлено неправомірне використання коштів Фонду у сумі 481,07 грн. внаслідок невірного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки позивачем із розрахункового періоду не виключено місяці в яких застраховані особи не працювали з поважних причин.

Також, відповідач вказував на те, що ним правомірно нараховано позивачу пеню, у зв`язку із несвоєчасним поверненням страхових коштів. Відповідач вказував на те, що відповідно до чинного законодавства України надлишково отримані суми мають бути повернені на рахунок органу відділення Фонду, з якого здійснювалося фінансування, протягом трьох днів після виплати допомоги застрахованим особам за рахунок отриманих від Фонду коштів, але не пізніше трьох днів після найближчого від отримання коштів Фонду терміну виплати заробітної плати у страхувальника. Зазначає, що позивачем несвоєчасно повернуто невикористані кошти Фонду. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 20.09.2021 по 01.10.2021 співробітниками Управління проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України, за результатами якої складено Акт №19 від 01.10.2021.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

статті 34 Закону №1105 перевіркою встановлено, що в порушення частини 2 статті 34 Закону №1105, страхові кошти, які були зараховані на окремий поточний рахунок ТОВ «ЗЛМЗ» за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 були частково використані не за призначенням. Частина коштів у сумі 192775,14 грн. (73 випадки) після отримання фінансування від органу Фонду була спрямована на оплату аліментів, а не надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;

частини 2 статті 33 Закону №1105 та абзацу 2 пункту 3 Постанови №1266 при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, із розрахункового періоду, згідно табелів обліку робочого часу, не виключено місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застраховані особи не працювали з поважних причин. Розрахунок додається у додатку 3 до акту перевірки (строка 35-45). Неправомірно використані кошти Фонду у сумі 481,07 грн. (11 випадків);

абзацу 4 частини першої статті 34 Закону №1105 та пункту 12 Постанови №12 за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 невикористані страхові кошти, які отримано на фінансування матеріального забезпечення згідно заяви-розрахунку були повернуті страхувальником в сумі 16415,50 грн. (в т.ч. протягом трьох робочих днів у сумі 16370,93 грн., понад трьох робочих днів 44,57 грн.).

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав на них письмові заперечення, які залишені без задоволення.

20.10.2021 Управлінням прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №393, яким позивача зобов`язано повернути Фонду соціального страхування України неправомірно витрачені страхові кошти Фонду у сумі 214118,48 грн. та сплатити штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів у сумі 107059,24 грн.

Також, 20.10.2021 Управлінням прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів Фонду №394, яким до позивача застосовано фінансові санкції в таких розмірах: пеня в розмірі 0,1 відсотка за кожний день простроченого платежу за несвоєчасне повернення страхових коштів у сумі 1,23 грн., штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих страхових коштів у сумі 4,46 грн., усього 5,69 грн.

Судом встановлено, що позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження спірних рішень, проте скарги залишено без задоволення, що зумовило звернення до суду з даною позовною заявою.

Стосовно встановленого порушення ч.2 ст.34 Закону №1105, в частині неправомірного використання страхових коштів, які були зараховані на окремий рахунок ТОВ «ЗЛМЗ» за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, суд зазначає наступне.

Так, підставою для висновків про порушення позивачем вимог ч.2 ст.34 Закону №1105 стало те, що підприємством страхові кошти, які зараховані на окремий рахунок ТОВ «ЗЛМЗ» частково на суму 192775,14 грн. перераховувались на виплату аліментів, а не надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №1105-XIV кошти Фонду використовуються на:

1) виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом;

2) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, його робочих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду;

3) формування резерву коштів Фонду.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону №1105-XIV фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Частиною 2 ст.34 Закону №1105-XIV страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Отже, безпосередньо з окремого рахунку страхувальника стягнення аліментів з сум допомоги по тимчасовій непрацездатності не передбачено чинним законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно з ч.1 ст.72 Закону України «Про виконавче провадження» на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Враховуючи наведене, суд вважає, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок підприємства, не можуть бути спрямовані на виплату аліментів безпосередньо з такого рахунку не залежно від наявності чи відсутності на це згоди застрахованої особи.

Також, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не надано заяв робітників, які б надавали згоду на перерахування саме страхових коштів, в якості погашення заборгованості по аліментах, оскільки в деяких заявах робітники просто просили проводити відрахування на погашення аліментів, а у інших проводити відрахування з заробітної плати.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем статті 34 Закону №1105 обґрунтованим та таким, що знайшов своє підтвердження під час розгляду справи по суті.

Щодо встановленого порушення в частині неправомірного використання коштів Фонду у сумі 481,07 грн. внаслідок не правильного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності через не виключення із розрахункового періоду місяцю, в якому застраховані особи не працювали, суд зазначає наступне.

Так, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що:

ОСОБА_1 - згідно табелю обліку робочого часу у квітні 2017 року з 01.04.2017 по 28.04.2017 тимчасова непрацездатність, а дні 29-30 квітня припали на суботу та неділю, які відповідно, є вихідними днями для зазначеного працівника згідно обліку робочого часу;

ОСОБА_2 згідно табелю обліку робочого часу за січень 2019 року з 02.01.2019 по 31.01.2019 тимчасова непрацездатність, а 01.01.2019 припало на святковий день, який відповідно, є вихідним днем для зазначеного працівника згідно табелю обліку робочого часу;

ОСОБА_3 згідно табелю обліку робочого часу у квітні 2020 року з 04.04.2020 по 30.04.2020 тимчасова непрацездатність, а дні 1-3 квітня є вихідними днями для зазначеного працівника згідно табелю обліку робочого часу;

ОСОБА_4 згідно табелю обліку робочого часу у лютому 2021 року з 01.02.2021 по 28.02.2021 тимчасова непрацездатність.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №1105, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу)…

Згідно ч.2 ст.33 Закону №1105, порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі Порядок №1266), який визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, розраховується відповідними комісіями (уповноваженим) із соціального страхування на підприємстві, виходячи із середньоденної заробітної плати працівника, яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості.

При цьому у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Суд зауважує, що у відповідності до вище наведених норм правового регулювання при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат може включатися лише заробіток, з якого у розрахунковому періоді сплачено страхові внески (єдиний внесок) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який підлягає діленню на календарні дні перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Як вбачається з акту перевірки, у спірні періоди позивачем були враховані при визначенні середньоденного заробітку місяці у яких фактично співробітники не працювали через те, що у всі робочі дні у відповідних місяцях, згідно трудового розпорядку, перебували на лікарняному.

Суд зазначає, що та обставина, що початок чи закінчення тимчасової непрацездатності робітника припадає на вихідний день не свідчать про необхідність врахування цих неробочих днів для визначення середньоденного заробітку, оскільки працевлаштовані особи у спірний період фактично не поверталися до виконання трудових обов`язків.

В даному випадку, якщо особа не працювала у вихідні дні, то не отримувала заробітну плату для розрахунку виплат на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а відповідно місяці, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, а також у вихідні дні, мають виключатись із розрахунку.

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку про підтвердження порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині неправомірного використання коштів Фонду у сумі 481,07 грн. внаслідок не правильного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності через не виключення із розрахункового періоду місяцю, в якому застраховані особи не працювали, а відповідно позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Щодо встановленого порушення позивачем вимог ч.6 ст.15 Закону №1105 в частині несвоєчасного повернення страхових коштів розмірі 44,57 грн., суд зазначає наступне.

Так, під час перевірки відповідачем було встановлено, що:

допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_5 отримана страхувальником від Фонду 24.11.2020, виплачена страховій особі 25.11.2020, граничний термін повернення страхувальником коштів до Фонду 30.11.2020, дата повернення страхових коштів у сумі 3,93 грн. до Фонду 11.01.2021;

допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_6 отримана страхувальником від Фонду 11.12.2020, виплачена застрахованій особі 11.12.2020, граничний термін повернення страхувальником коштів до Фонду 16.12.2020, дата повернення страхових коштів у сумі 40,64 грн. до Фонду 11.01.2021.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 34 Закону №1105, у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Згідно пункту 12 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №12, якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на проведення виплат за рахунок коштів Фонду, невикористані страхові кошти протягом трьох робочих днів повертаються страхувальником на рахунок робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, з якого надійшло фінансування, та листом надсилається пояснення причин повернення коштів.

Відповідно до пункту 13 Порядку №12, у разі виявлення страхувальником помилок при нарахуванні виплат за минулі періоди (за межами діючого бюджетного року) надлишково нараховані та виплачені кошти повертаються страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення та одночасно надсилається обґрунтоване письмове пояснення щодо причин повернення страхових коштів.

Згідно ч.6 ст.15 Закону №1105, за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності у спірних випадках була виплачена застрахованим особам 25.11.2020 та 11.12.2020, а повернення надлишково замовлених підприємством кошів здійснено 11.01.2021.

При цьому, позивач в обґрунтування заявлених вимог та протиправність застосування до нього пені посилається на те, що відповідно до листа Фонду соціального страхування України від 23.09.2020, у випадку самостійного виявлення страхувальником помилки при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності за минулий період та повернення у повному обсязі до Фонду надлишково нарахованих та виплачених коштів до початку перевірки страхувальника, за наявності відповідної бухгалтерської довідки та обґрунтованого письмового пояснення щодо причин повернення страхових коштів, фінансові санкції за порушення порядку використання страхових коштів до страхувальника не застосовуються.

По-перше, суд зазначає, що Закон №1105 не містить таких положень, про які наведено у листі Фонду соціального страхування України від 23.09.2020. Крім того, лист Фонду соціального страхування України від 23.09.2020 не містить жодних посилань на чинне законодавство України на підставі якого було б зроблено відповідні висновки.

По-друге, у листі Фонду соціального страхування України від 23.09.2020 йде мова про не застосування до страхувальника саме фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів.

Так, відповідно до п.1 ч.5 ст.15 Закону №1105, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Отже, законодавець у пункті 1 частини 5 статті 15 Закону №1105 виокремлює дві підстави для застосування до роботодавця відповідальності, а саме:

1)порушення порядку використання коштів Фонду;

2)несвоєчасне або неповне їх повернення.

В свою чергу, частина 6 статті 15 Закону №1105, виділяє різні види відповідальності для цих порушень, а саме:

порушення порядку використання коштів Фонду - у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми (ч.6 ст.15 Закону №1105);

несвоєчасне або неповне їх повернення - за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів; одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (ч.6 ст.15 Закону №1105).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у листі Фонду соціального страхування України від 23.09.2020 мова йде саме про незастосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів, а не за несвоєчасне або неповне їх повернення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення від 20.10.2021 №394, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно доводів позивача про порушення порядку розгляду його скарг в порядку адміністративного оскарження, то суд зазначає, що зазначені рішення не є предметом судового оскарження у даній справі, а відповідно такі доводи не мають впливу на спірні правовідносини.

Також, суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем під час проведення перевірки перевищено надані йому повноваження, оскільки предметом перевірки не було питання використання коштів зарахованих на окремий рахунок підприємства, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, під час документальних перевірок страхувальників перевіряються, серед іншого правомірність призначення та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві.

Так, у Акті перевірки зазначено, що одним із питань яке з`ясовувалось в ході перевірки було питання щодо того чи здійснюється призначення та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві відповідно до Закону №1105.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про нецільове використання матеріального забезпечення призначеного для виплати застрахованим особам, що цілком узгоджується з колом питань які досліджувались в ході проведення перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядку проведення перевірки позивача.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» (69008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 32729463) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, 12, код ЄДРПОУ 41320207) про скасування рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова