Рішення № 105502834, 26.07.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2022м. ДніпроСправа № 904/1274/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм",

м. Дніпро

до Обласного комунального підприємства "Фармація", м. Дніпро

про визнання договору оренди продовженим

Представники:

Від позивача: Кім Г.В., ордер серії АЕ № 1131062 від 01.04.2022, адвокат

Від Відповідача: Сидоренко О.А., довіреність № 04-Д/3 від 10.01.2022, адвокат

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" звернулась до господарського суду з позовом до Обласного комунального підприємства "Фармація" з позовом, в якому просить визнати договір № 432 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.11.2014 продовженим на строк до 01.09.2025 на тих самих умовах.

Ухвалою від 30.05.2022 позовну заяву залишено без руху.

14.06.2022 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.07.2022.

У підготовчому судовому засіданні 05.07.2022 протокольною ухвалою суду було оголошено перерву до 26.07.2022.

26.07.2022 у судовому засіданні представниками Позивача та Відповідача було подано спільне клопотання про закриття підготовчого засідання у справі та перехід до розгляду справи по суті на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України.

Суд задовольнив клопотання сторін та перейшов до розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

26.07.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги Позивача обґрунтовані посиланням на положення Закону України № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, який введено в дію з 01.02.2020 року, а також факти, встановлені Господарським судом Дніпропетровської області в рішеннях від 25.03.2021 у справі № 904/5633/20 та від 07.09.2021 у справі № 904/4653/21.

Зважаючи на вказане, Позивач просив визнати продовженим Договір оренди № 432 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області, який було укладено 01.11.2014 між Позивачем та Відповідачем.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідачем не було подано відзив на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України, а тому судом було вирішено справу за наявними матеріалами згідно частини 9 даної статті. У своїх поясненнях Відповідач зазначав про те, що в цілому відносить вирішення спору на розсуд суду, адже не заперечує проти встановленого Господарським судом Дніпропетровської області рішенням від 25.03.2021 у справі № 904/5633/20 факту продовження строку дії договору після 01 вересня 2020.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: встановлення обставин укладення та продовження строку дії договору оренди, визначення терміну, на який такий договір є продовженим.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" та Обласним комунальним підприємством "Фармація" було укладено Договір оренди № 432 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.11.2014, за яким з метою ефективного використання комунального майна Відповідач як Орендодавець передає, а Позивач як Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі об`єкт оренди, площею 18,2 м2 для розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки (п.1.1. Договору).

Об`єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 18,2 м2, розташоване на першому поверсі п`ятиповерхової будівлі Комунального закладу «Дніпропетровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Холодильна, 60 (п. 2.1. Договору).

У пункті 11.1 Договору сторонами визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє з 01.11.2014 до 01.10.2017.

За частиною 2 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 в редакції станом на 01.10.2017, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На підставі частини 2 статті 17 вказаного Закону № 2269-ХІІ після 01.10.2017 Договір оренди було продовжено на той самий строк та на тих самих умовах до 01.09.2020.

15.05.2020 Позивачем на адресу Відповідача було направлено листа про продовження строку дії договору оренди № 432 від 01.11.2014 разом із звітом про оцінку майна: нежитлового приміщення загальною площею 18,2 м2 на першому поверсі за адресою: м. Дніпро, вул. Холодильна, 60 та рецензією, проте рішення, прийняте за результатами даного листа, до матеріалів справи не надано.

13.10.2020 Відповідачем до Господарського суду Дніпропетровської області було подано позовну заяву про зобов`язання Позивача звільнити приміщення площею 18,2 м2, займане на підставі Договору, та передати його Відповідачу за актом приймання-передачі. За даною позовною заявою було відкрито провадження у справі № 904/5633/20.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі № 904/5633/20, яке набрало законної сили 23.09.2021, встановлено: «З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку було відсутнє заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк (відсутні належні докази отримання орендарем таких заперечень), суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальної громади Дніпропетровської області № 432 від 01.11.2014 не є припиненим».

Крім того, суд приймає до уваги рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/4653/21, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, відповідно до якого підтверджено факт набуття та збереження Відповідачем права господарського відання щодо нерухомого майна (приміщення) площею 18,0 м2 по вул. Холодильній, 60 у місті Дніпро.

Як встановлено рішенням від 07.09.2021 у справі № 904/4653/21, «…під час передачі юридичної особи КП «Дніпропетровська центральна районна лікарня» до комунальної власності Слобожанської селищної територіальної громади, зі складу майна, що закріплене на праві оперативного управління за лікарнею, було виключено приміщення площею 18,2 кв.м. та 20,1 кв.м. загальною первісною вартістю 20 337,00 грн., тобто приміщення, які в 2013, 2014 роках були вилучені з оперативного управління лікарні та передані до господарського відання ОКП «Фармація».

Таким чином, надані у справу докази достатньою мірою підтверджують, що станом на грудень 2019, нежитлове приміщення площею 18,2 кв.м., яке розташоване на першому поверсі головного корпусу лікарні (блок «А» стаціонар, літ. А-5) та нежитлове приміщення площею 20,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі консультативно-діагностичної поліклініки (блок-В, літера А3-3) за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Холодильна, 60, не були закріплені на праві оперативного управління за КП «Дніпропетровська центральна районна лікарня», а отже, не являлися предметом передачі до комунальної передачі до комунальної власності Слобожанської селищної територіальної громади Дніпровського району на підставі рішень Дніпропетровської обласної ради № 552-20/VII від 13.12.2019 року» (абзаци 8,9 сторінки 7 рішення).

Згідно частини 1 статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт продовження строку дії Договору між Позивачем та Відповідачем встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі № 904/5633/20, та не оспорюється сторонами.

Щодо строку, на який продовжено дію Договору.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX «Про оренду державного та коммунального майна», який введено в дію 01.02.2020, визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, з моменту набрання чинності Законом № 157-ІХ, продовження строку дії договорів оренди має відбуватись на умовах та на строк, що визначений цим Законом та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна».

Пунктом 53 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна визначено, що строк оренди вказаних об`єктів становить 5 (п`ять) років, що відповідає положенням статті 16 Закону № 157-ІХ, частина 3 якої передбачає обов`язковість нотаріального посвідчення договорів оренди державного та комунального майна лише у разі, якщо строк, на який укладається договір оренди, перевищує 5 років.

Статтею 764 ЦК України передбачено: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За приписами абзацу 5 частини 2 статті 18 Закону № 157-ІХ договори оренди, укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України та представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством, можуть бути продовжені без проведення аукціону.

Суд враховує, що рішенням Дніпровської міської ради від 21.04.2021 № 48/6 «Про надання згоди на безоплатну передачу з державної у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра об`єктів нерухомого майна та затвердження Переліку підприємств, що надають соціально важливі послуги населенню», Позивача було включено до відповідного Переліку, що надає право на продовження строку дії договору оренди без проведення конкурсу.

Відповідно до частини 7 статті 18 Закону, договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду, а тому суд вважає, що Договір оренди № 432 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області є таким, що продовжений строком на 5 років, тобто до 01.09.2025.

Заперечень Відповідача проти продовження строку дії Договору оренди саме до 01.09.2025 до суду подано не було.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як передбачено статтею 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За приписами п.1 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм» до Обласного комунального підприємства "Фармація" про визнання договору оренди продовженим - задовольнити.

Визнати Договір оренди № 432 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01 листопада 2014 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Система аптек «ЛІНДА-ФАРМ» та Обласним комунальним підприємством «Фармація» продовженим на строк до 01 вересня 2025 року на тих самих умовах.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Фармація" (49057, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького,171; ідентифікаційний код 01976358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм» (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,2-а, ідентифікаційний код 31944458) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 481,00коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко