Рішення № 105502767, 01.08.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2022м. ДніпроСправа № 904/1082/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , розглянувши в порядку спрощеного (без виклику) позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Криворіжавтотранс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 2 040, 00 грн. за договором про надання послуг

Без виклику представників сторін.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Комунального підприємства "Криворіжавтотранс" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 2 040,00грн.

Ухвалою від 12.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні строком на 90 діб до 23.08.2022.

Ухвалою суду від 11.07.2022 вирішено направити ухвалу суду по справі № 904/1082/22 на електронну пошту відповідача: kr_avtotrans@ukr.net.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

01.08.2022 справу розглянуто по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 19.01.2018 № 19/1 в частині своєчасного виконання робіт, внаслідок чого виникла переплата в розмірі 2 040,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Слід зазначити, що судом, у зв`язку із відсутністю фінансування, ухвала суду направлялася на електронну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (а.с. 32, 36).

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини укладення договору; наявність факту оплати вартості робіт, наявність факту невиконання відповідачем робіт та пов`язаної з цим переплати за роботи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

19.01.2018 між Між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - замовник) та Комунальним підприємством «Криворіжавтотранс» (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг №19/1 (надалі - Договір).

Предмет договору. Виконавець за заявою замовника протягом визначеного в договорі періоду надає за оплату послуги з обов`язкового технічного контролю (далі - ОТК) стану колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) на відповідність ДСТУ 3649 (повний контроль).(п. 1.1. договору).

Ціна договору. Вартість послуг за цим договором становить суму рахунків, що оформлені відповідно до прейскуранту цін та заяв замовника. Сума договору орієнтовно складає 48 500,00 грн., в тому числі ПДВ в установленому в Україні розмірі (п. 2.1. договору).

Строк. Цей договір діє з моменту його підписання до 31.12.2018 (п. 6.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт надання послуг. Строк оплати. Наявність оплати. Наявність часткового виконання договору в частині надання послуг.

Згідно з пунктами 2.2 - 2.5 договору до ціни на послугу з обов`язкового технічного контролю стану КТЗ включено вартості бланків протоколів, що є документами суворої звітності, та транзакції протоколів до державної бази даних МВС України. Зазначені ціни можуть змінюватися незалежно від КП «Криворіжавтотранс».

У випадку виникнення умов, що впливають на формування цін і тарифів за надані послуги (зміни у нормативних документах та законодавстві України щодо розмірів вартості послуг з обов`язкового технічного контролю стану КТЗ), виконавець має правона протязі поточного року в однобічному порядку змінювати діючі ціни та тарифи за надані послуги шляхом складання нового Прейскуранту з попереднім письмовим повідомленням замовника.

Ціна послуги за цим договором установлена в національній валюті, є звичайною, справедливою, договірною та наводиться в рахунках-фактурах, складених за заявами замовника, актах приймання-здачі робіт та податкових накладних.

Після надходження коштів в розмірі 25% від загальної суми вказаної в рахунку-фактурі на розрахунковий рахунок виконавця Центр діагностики КТЗ КП «Криворіжавтотранс» приступає до виконання зазначеного в договорі та оплаченого обсягу робіт за умови надання замовником КТЗ на перевірку.

Відповідно до пункту 3.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, надати виконавцю заяву за встановленою формою та одержати рахунок-фактуру на суму, що відповідає заяві; оплатити зазначені в 1.1 цього договору послуги за наданим рахунком-фактурою; своєчасно надати на перевірку КТЗ, зазначені в заяві; підписати акт приймання-здачі робіт (надання послуг) протягом трьох робочих днів з моменту отримання. Якщо КТЗ надаються на перевірку на протязі обумовленого терміну, що є більше ніж один місяць, замовник зобов`язаний періодично одержувати, підписувати та не пізніше 30 числа повертати виконавцю акт приймання-здачі робіт, виконаних за місяць, що спливає.

Згідно з пунктом 3.2 договору виконавець зобов`язаний: надати послуги, передбачені пунктом 1.1 цього договору якісно та своєчасно; прийняти від замовника заяву, зробити розрахунок суми та надати замовнику рахунок-фактуру; після проведення перевірки на кожний КТЗ замовника видати протокол, що є документом суворої звітності, або акт невідповідності; надати замовнику для підписання акт приймання-здачі робіт. Якщо КТЗ надаються на перевірку на протязі обумовленого терміну, що є більшим одного місяця, надавати замовнику акт приймання-здачі робіт, виконаних за місяць, що спливає; здійснювати свою діяльність з ОТК КТЗ відповідно до норм, встановлених законодавством та нормативними документами України.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 31 980,00 грн., про що свідчать:

Акт надання послуг № 74 від 28.02.2018 на суму 19 470,00 грн.,

Акт надання послуг № 74 від 28.03.2018 на суму 10 530,00 грн.,

Акт надання послуг № 74 від 12.07.2018 на суму 960,00 грн.,

Акт надання послуг № 74 від 03.09.2018 на суму 510,00 грн.,

Акт надання послуг № 74 від 10.09.2018 на суму 510,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Отже, факт надання послуг на суму 31 980,00 грн. визнається підтвердженим.

Позивач, на виконання умов договору сплатив вартість послуг у розмірі 34 020,00 грн., що підтверджується :

Платіжним дорученням № 7804 від 15.02.2018 на суму 10 000,00 грн.,

Платіжним дорученням № 8945 від 13.03.2018 на суму 10 000,00 грн.,

Платіжним дорученням № 11533 від 16.04.2018 на суму 14 020,00 грн.

Таким чином, відповідач не надав позивачу послуги вартістю 2 040,00 грн.

Матеріали справи містять лист відповідача до позивача № 31 від 14.02.2020, в якому відповідач зазначає, що залишок коштів у сумі 2 040,00 грн. буде зараховано позивау за роботи за договором № 30/76-20 від 07.02.2020 в 2020 році.

Як зазначає позивач, вказана сума не була врахована та не була використана в договорі № 30/76-20 від 07.02.2020, а тому просить стягнути з відповідача цю суму.

Суд зазначає, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/8576/21 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Комунального підприємства «Криворіжавтотранс» про стягнення суми боргу в розмірі 23 940,00 грн.

Рішенням від 08.12.2021 по цій справі позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Криворіжавтотранс» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» суму в розмірі 21 900,00грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 076,57грн.

Відмовлено в задоволенні вимог про стягнення суми в розмірі 2 040,00грн.

Вказаним рішенням встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача суму в розмірі 23 940,00грн. Позивач стверджував в позові про перерахування всієї суми на виконання вимог договору від 07.02.2020.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем на виконання договору від 07.02.2020 суми в розмірі 21 900,00грн. З пояснень позивача вбачається, що сума в розмірі 2 040,00грн. була перерахована на виконання раніше укладеного між сторонами договору №19/1 від 19.01.2018.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача перераховані кошти у розмірі 2 040,00 грн. за договором №19/1 від 19.01.2018.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Комунального підприємства «Криворіжавтотранс» про стягнення суми боргу в розмірі 2 040,00грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Криворіжавтотранс» (ідентифікаційний код: 32410771; місцезнаходження: 50031, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Аляб`єва, будинок 1) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ідентифікаційний код: 03342184; місцезнаходження 50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9) суму в розмірі 2 040,00грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн., про що видати наказ.

Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.08.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко