Рішення № 105499916, 28.07.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3657/21

Провадження № 2/307/957/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

за участі секретаря Ком`яті Н.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в залісуду,в м.Тячів,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Дніпрофінансгруп» та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 10.09.2020 року,

В С Т А Н О В И В:

Представниця позивачки звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Посилається, що позивачка є власником нерухомого майна № РРП 2306972221244 та № РРП 2307320021244.

Вказані об`єкти нерухомого майна утворені в результаті поділу об`єкта нерухомого майна РРП № 1551749921244 набутого на підставі договору купівлі-продажу № 847 від 14.06.2018 від ОСОБА_2 .

Об`єкт нерухомого майна РРП № 1551749921244 утворено внаслідок поділу об`єкту нерухомого майна № РРП 14939421244.

Вважає, що договір від 10.09.2020 підлягає визнанню судом недійсним на підставі 205 ЦК України, оскільки в момент його укладення було порушено норму ст. 203 ЦК України.

Згідно норми ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зареєстрована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Договір від 10.09.2020 не відповідає вимогам норми ст. 203 ЦК України оскільки він суперечить змісту ЦК України та не направлений на настання реальних наслідків, ним обумовлених, оскільки: на момент укладення оспорюваного правочину, його предмет перестав існувати майнові права на об`єкт нерухомого майна № РРП 14939421244 перестали існувати у відповідності до норм ст. 334 ЦК України ще 11.05.2018; на момент укладення оспорюваного договору, його предмет не належав відповідачу ПАТ «Дельта Банк» - продавцю оспорюваного правочину, що є порушенням вимоги ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; оскаржуваний договір в частині свого предмету суперечить нормі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Аналізуючи викладені вище норми та зі стст. 177, 190 ЦПК України за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще існуюче майно, що можуть виникнути у майбутньому, або складові частини існуючого права власності.

Однак, у випадку оскаржуваного договору предметом його стали майнові права на об`єкт нерухомого майна, який вже перестав існувати, крім того, на момент укладення оскаржуваного договору його продавець, ПАТ «Дельта Банк» не набув права власності на об`єкт нерухомого майна з № РРП 14939421244 у відповідності до норм ст. 334 ЦК України, а тому такий договір за своїм змістом суперечить ЦК України.

Майнові права передані за вказаним договором не будуть реалізовані ніколи, а тому укладення такого договору не є направленим на настання реальних наслідків, що ним обумовлені. Також особливо наголошуємо на тому факті, що згідно змісту п.п. 2.2., 2.3. оспорюваного договору покупець ТОВ «Дніпрофінансгруп» підвередив те, що він чудово обізнаний з усією інформацією, щодо придбаних майнових прав та усвідомлює всі правові наслідки. Викладене в свою чергу доводить, той факт, що ТОВ «Дніпрофінансгруп» на момент укладення оскаржуваного договору був обізнаний та усвідомлював неможливість реалізації придбаних майнових прав у спосіб, визначений п. 1.1. такого договору.

Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності від 09.09.2020 №1561.

Представник позивачки у судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» та приватного акціонерного товариства «Дельта Банк» у судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно доч.2ст.247ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Представник позивача звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору укладеного 10.09.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», за яким відповідно до п. 1.1. цього договору ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: торгово-офісного комплексу, загальною площею 914.4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14939421244, право власності на яке виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 28.02.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1744; рішення Тячівського районного суду від 02.10.2017 та постанови Верховного Суду від 10.06.2020 року, по справі № 307/2993/16, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує паво власності; відновлення становища яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків, витрат, а також інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права які пов`язані з виникненням, обмеженням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключено: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено / обтяжено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішенням судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів / відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності / нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло / існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем; стягнення понесених судових витрат.

У п.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2 оспорюваного договору зазначено, що продавець та покупець заявляють та гарантують один одному, що на дату укладення цього договору: кожен з них має достатній обсяг прав та повноважень (в тому числі, про те не обмежуючись лише цим, на підставі рішень відповідних корпоративних органів управління сторін) на укладення цього договору та кожен з них належним чином зареєстрований та діє у повній відповідності до законодавства України.

Із підпунктів 2.2., 2.3 цього ж договору убачається, що покупець підтверджує, що в момент укладення цього договору ознайомився та отримав від продавця інформацію та документи стосовно майнових прав. Покупець підписанням цього договору підтверджує, що він розуміє (усвідомлює) характер майнових прав, що переходять до покупця за цим договором, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з майнових прав, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов`язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за майновими правами.

Статями 177 та 190 ЦК України визначено, що об`єктамицивільних правє речі,у томучислі грошіта цінніпапери,інше майно,майнові права,результати робіт,послуги,результати інтелектуальної,творчої діяльності,інформація,а такожінші матеріальніі нематеріальніблага. Майномяк особливимоб`єктомвважаються окремаріч,сукупність речей,а такожмайнові правата обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Стаття 655 ЦК Українивстановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно дочастин 1та 3статті 203ЦК Українизміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В судовомузасіданні встановлено,що об`єкт нерухомості,який знаходитьсяу АДРЕСА_1 ,тривалий часбув предметомспору врізних судовихінстанціях.Ухвалою апеляційногосуду Закарпатськоїобласті від20лютого 2018року,рішення Тячівськогорайонного судупо справі№ 307/2993/16про витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» торгово-офісного комплексу, загальною площею 914.4 квадратних метри та земельну ділянку, площею 0,0498 га. (кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, для комерційного призначення, які розташовані в АДРЕСА_1 , України, було скасовано і у задоволенні позову відмовлено. Ухвала набрала законної сили у день її проголошення.

Після цього, позивачка ОСОБА_1 купила частину земельної ділянки та частину будівлі, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12), об`єкт нерухомого майна площею 914.4 м.кв., розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2124410100:07:007:0046 закрито в результаті його поділу 11.05.2018 року.

Десятого вересня2020року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності щодо торгово-офісного комплексу площею 914.4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Із вище зазначеного убачається, що станом на 10.09.2020 такий об`єкт був припинений і судового, чи будь-якого іншого рішення про його відновлення не ухвалювалося і не затверджувалося.

Отже оспорюваний договір було укладено всупереч норм діючого законодавства.

Відповідно до висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.03.2021, під час розгляду скарги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» щодо дій пов`язаних з державною реєстрацію права власності на будівлі торгово-офісного комплексу, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 , земельні ділянки за кадастровими номерами 2124410100:07:007:0228 та 2124410100:07:007:0229, було встановлено, що на дати прийняття оскаржуваних рішень (дій) від 14.06.2018 та 22.06.2020, у скаржника були відсутні майнові права на вищезазначені об`єкти нерухомого майна, а відтак і не могли бути порушені в результаті прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування позову знайшли своє об`єктивне підтвердження суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, керуючись стст.258, 259, 264, 265 ЦПК України, стст. 177, 190, 203, 215 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійснимдоговір купівлі-продажумайнових прав,відмінних відправа власностіщодо торгово-офісногокомплексу площею914.4кв.м.,що знаходитьсяв АДРЕСА_1 ,від 10.09.2020року,зареєстрований уреєстрі №1561,укладений між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» та приватного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 01.08.2022 року.

Головуючий В.І. Гримут