Ухвала суду № 105496698, 30.07.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.07.2022

Справа № 334/2889/22

Провадження № 1-кс/334/849/22

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

30 липня 2022 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Фетісов М.В., за участю секретаря судового засідання Мірошниченка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Клименка Сергія Сергійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який не перебуває у шлюбі, на утриманні дітей не має, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за участю: прокурора Пилипчук А.В., слідчого Клименка С.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника адвоката Кадуліної І.С.,

встановив:

30.07.2022 слідчому судді надійшло клопотання слідчого Клименка С.С., погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Гриценко Л.І., у кримінальному провадженні, внесеному 28.07.2022 до ЄРДР за № 12022082050001246 за частиною четвертою статті 186, частиною другою статті 345 КК України, в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 28.07.2022 до ЄРДР за № 12022082050001246 за частиною четвертою статті 186, частиною другою статті 345 КК України. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; протоколами оглядів місць події; протоколами пред`явлення особи для впізнання; протоколами допитів свідків. . Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та нетяжкий злочин щодо працівника правоохоронного органу. Усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинені кримінальні правопорушення, відсутність стійких соціальних зв`язків, офіційного джерела прибутку, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Підозрюваному відомі анкетні дані свідків та потерпілих, що може негативно впливати на психологічний та моральний стан свідків та потерпілих, що провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень, очікуючи на можливу помсту з його боку, або відчуваючи до підозрюваного співчуття. Підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків, а також не має постійного джерела прибутку, а відтак, перебуваючи не в умовах ізоляції може вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор Пилипчук А.В. та слідчий Клименко С.С. клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що він не вчиняв дій, за якими йому повідомлено про підозру.

Захисник адвокат Кадуліна І.С. проти задоволення клопотання заперечила. Пояснила, що зазначені у клопотанні ризики мають лише ймовірний характер, докази цих ризиків не подані. Підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки, оскільки проживає з матір`ю та працює неофіційно. Він не збирається переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілих і свідків, та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Просила застосувати до підозрюваного домашній арешт з у нічний час доби.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12022082050001246, внесеному 28.07.2022 до ЄРДР за частиною четвертою статті 186, частиною другою статті 345 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2022 приблизно о 16.30 годині ОСОБА_1 , знаходячись на ділянці місцевості біля «Каширського кільця» неподалік районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровського району, навпроти буд. № 84 по вул. Айвазовского у м. Запоріжжі, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом ривку відкрито заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_2 вартістю 150 гривень, в якій знаходилось наступне майно, що на праві в власності належить останній, а саме: мобільний телефон «Samsung» вартістю 400 гривень, сонцезахисні окуляри чорного кольору вартістю 250 гривень. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, утримуючи при собі майно потерпілої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зник з місця вчиненого кримінального правопорушення та розпорядився вищевказаним майном на в власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальний збиток на загальну сумі 800 гривень.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи співробітником Національної поліції, перебуваючи на посаді поліцейського водія сектору логістики Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області відповідно до наказу № 300 від 12.04.2022, під час виконання складених па нього обов`язків, згідно з наказом № 43 від 17.05.2022 «Про залучення особового складу відділів та відділень поліції Запорізького РУН ГУНИ в Запорізькій області до патрулювання на території обслуговування у період правового режиму воєнного стану» та дорученням № 33 від 20.04.2022 ГУНП в Запорізькій області «Про залучення поліцейських ГУНП в Запорізькій області для проведення превентивних заходів забезпечення публічної безпеки та порядку на території міста Запоріжжя», пройшовши 28.07.2022 цільовий інструктаж відповідно до журналу розстановки нарядів поліцейських, маючи при собі табельну вогнепальну зброю, службове посвідчення та спеціальний жетон № 0091729, будучи в однострої, був залучений до несення служби у складі автопатруля за маршрутом руху № 5, 6, а саме Осипенківський район, вул. Сергія Синенка вул. Пісчана, вул. Істоміна - вул. Доватора, вул. Грушевського - вул. Братська - Дніпровське шосе на службовому автомобілі Ланос д.н. НОМЕР_1 , разом зі слідчим СВ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 . У зазначений день приблизно о 19.10 годині ОСОБА_1 , будучи затриманим у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, перебуваючи разом із поліцейським ОСОБА_3 в приміщенні кабінету лікаря - нарколога ОСОБА_5 у КПП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 6, після відмови затриманого від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у медичному закладі, на вимогу поліцейського ОСОБА_3 покинути кабінет вказаного закладу у його супроводі, став поводити себе агресивно по відношенню останнього та, не реагуючи на законні вимоги поліцейського, наніс останньому не менше двох ударів правою рукою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя праворуч, гематоми вилочної ділянки голови.

29.07.2022 про підозру у вчиненні вказаних злочинів повідомлено ОСОБА_1 .

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.07.2022; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події від 28.07.2022; протоколами допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

При цьому, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, прокурором та слідчим не доведена, оскільки до клопотання не додані докази спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забою м`яких тканин обличчя праворуч, гематоми вилочної ділянки голови, що є ознакою об`єктивної сторони вказаного злочину.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинений злочин, відсутність стійких соціальних зв`язків, офіційного джерела прибутку, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Підозрюваному відомі анкетні дані свідків та потерпілої, що може негативно впливати на їх психологічний та моральний стан, що провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень. Підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків, а також не має постійного джерела прибутку, а відтак, перебуваючи не в умовах ізоляції може вчинити інше кримінальне правопорушення..

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому частиною четвертою статті 186 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Також, підозрюваний, не має стійких соціальних зв`язків, оскільки у шлюбі не перебуває на утриманні дітей не має, а також не працює.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання та відсутність соціальних зв`язків, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Слідчий суддя відхиляє аргументи захисника про наявність стіких соціальних зв`язків у підозрюваного, оскільки він проживає з матір`ю та працює неофіційно, оскільки доказів цих обставин суду не подано.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному можуть бути відомі місця проживання потерпілої та свідків, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою відмови ними від наданих органу досудового розслідування показань.

Підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків, офіційного джерела прибутку, що свідчить про наявність ризику того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення для забезпечення свого існування, що є ризиком, передбаченим пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Оскільки прокурором не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, вчиненого із застосуванням насильства, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.07.2022 ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 208 КПК України 28.07.2022 о 16.45 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1 ,а самез16.45 години 28 липня 2022 року.

Заставу визначити в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 99240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Ленінського районного суду м. Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/849/22 (справа № 334/2889/22), Ленінський районний суд м. Запоріжжя).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: (1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора; (3) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 16.45 години 26 вересня 2022 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Ленінського районного суду м. Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Ленінського районного суду м. Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Термін дії ухвали закінчується 26 вересня 2022 року о 16.45 годині.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 01 серпня 2022 року.

Суддя: