Рішення № 105493401, 26.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2022Справа № 910/15878/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська юридична компанія "Кодекс"

до Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік"

про стягнення 20 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська юридична компанія "Кодекс" (далі - позивач, Компанія) до Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором про надання юридичних послуг №01/04/2019 від 01.04.2019 відповідач не розрахувався за надані послуги згідно акту надання послуг №71 від 24.09.2021, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вищевказаної ухвали 01.11.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлені строки на подання відзиву та відповіді на відзив.

18.11.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву.

Будь-яких інших заяв та клопотань по суті сторонами подано не було.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 між Підприємством «Дойче Агротехнік», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Житомирська юридична компанія «Кодекс», як виконавцем, був укладений договір № 01/04/2019 про надання юридичних послуг (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору позивач зобов`язався надавати на вимогу Підприємства наступні послуги: юридичний супровід діяльності замовника. Під поняттям юридичний супровід сторони договору розуміють: підготовка процесуальних документів (претензій, вимог, ділових листів, позовних заяв, заперечень, та інші необхідні документи процесуального характеру); консультації клієнтів у сфері податкового законодавства; представництво інтересів замовника та засновника підприємства замовника в державних органах та судах всіх інстанцій; аналіз вже укладених договорів; послуги інформаційно-правового характеру в усній, письмовій чи електронній формі; та інші юридичні послуги, що потребує замовник.

Умовами пункту 2.1 договору сторони погодили перелік послуг, які виконавець надає замовнику, а саме: представляє інтереси клієнтів замовника у правоохоронних, податкових, судових органах, а також в інших владних структурах; виконує інші конфіденційні завдання; надає замовнику в усній, письмовій чи електронній формі інформацію про результати виконання покладених на виконавця завдань.

Сума винагороди, яку замовник сплачує за виконання послуг виконавцю згідно пункту 2.1 цього договору вказується в акті виконаних робіт та підписується сторонами. Винагорода перераховується на поточний рахунок Виконавця. Замовник зобов`язується проводити розрахунки за даним договором протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця та підписати акт прийому-передачі наданих послуг (пункт 6.1, 6.2 договору).

У вересні 2021 року позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з юридичного супроводу діяльності підприємства на суму 20 000,00 грн про що сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін акт надання послуг № 71 від 24.09.2021.

Надалі сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 27.09.2021, згідно якого заборгованість відповідача перед Компанією становить 20 000,00 грн. Вказаний акт звірки складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Оскільки в обумовлений договором строк оплата згідно акту надання послуг № 71 від 24.09.2021 відповідачем здійснена не була, Компанія звернулась із цим позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 20 000.00 грн.

Відповідач у своєму відзиві підтверджує факт надання послуг позивачем та наявність у Підприємства обов`язку оплати 20 000,00 грн вартості наданих послуг, який не може бути виконаний останнім через відсутність грошових коштів. До того, відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» карантин, який впроваджений в Україні з 12.03.2020, віднесений до форс-мажорних обставин.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю паровою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано судом вище, сторонами в умовах укладеного правочину погоджено оплату наданих послуг протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку та підписання акту прийому-передачі послуг. Оскільки акт надання послуг підписаний 24.09.2021, то оплата мала бути здійснена не пізніше 29.09.2021.

До того ж, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.09.2021 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2021-27.09.2021.

Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Із наданого акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що Підприємство засвідчує факт наявності у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Суд вважає за необхідне зауважити, що посилання відповідача на впровадження карантину, який визнаний форс-мажорними обставинами, у межах даного позову не беруться судом до уваги, оскільки в силу приписів статті 617 ЦК України обставини непереборної сили (форс-мажор) звільняють сторони від відповідальності, тобто стягнення пені, штрафів, неустойки, які в межах цього спору не заявлені.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 20 000,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач у відзиві фактично не заперечував проти наявності вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74-77, 86, 129, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська юридична компанія "Кодекс" до Підприємства "Дойче Аграртехнік" про стягнення 20 000,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства "Дойче Аграртехнік" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛИХАЧОВА, будинок 1/27; ідентифікаційний код 25284010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська юридична компанія «Кодекс» (10029, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 7; ідентифікаційний код 36859399) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 27.07.2022.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА