Рішення № 105493381, 27.07.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2022м. ДніпроСправа № 904/180/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Трубіцин Д. М., посвід. від 07.12.2020 №058493;

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача-1: Власюк В.В. ордер серії АІ № 1212545 від 17.02.2022;

від відповідача-2: Тимошенко Л.В. довіреність від 28.01.2022 № б/н;

від відповідача-2: Волинець С.С. наказ № 7-к від 30.09.2014 директор,

дослідивши матеріали справи № 904/180/22за позовом Заступника Керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спору України до1.Підприємства об`єднання громадян "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ СПОРТИВНИЙ ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ СПОРТУ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ХЕЛГ"провизнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1.ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Заступник Керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спору України (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 10.01.2022 за вих. № 15/2-40вих-22 до Підприємства об`єднання громадян "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ СПОРТИВНИЙ ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ СПОРТУ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ" (далі відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ХЕЛГ" (далі відповідача-2) з вимогою про визнання договору № 06-05-21 від 06.05.2021, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, недійсним та про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 основної заборгованості у розмірі 13.346.886,80 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/180/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022.

Ухвалою від 18.01.2022 позовну заяву залишено без руху. Прокурору надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі доказів сплати судового збору у загальному розмірі 200.414,30 грн.

26.01.2022 через відділ документального забезпечення від прокурора надійшов лист від 26.01.2022 за вих. № 15/2-205ВИХ-22 разом з платіжним дорученням № 39 від 20.01.2022 на суму 200.414,30 грн. Оцінивши надані позивачем докази, господарський суд визнав їх належними, а недоліки позовної заяви усунутими.

Ухвалою від 26.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2022.

18.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.02.2022 (електронною поштою) та 22.02.2022 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 18.02.2022 за вих. №б/н про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, у якому просить суд підготовче засідання, призначене на 23.02.2022 о 10 год 00 хв, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою від 21.02.2022 у задоволенні клопотання відповідача-1 від 18.02.2022 за вих. №б/н про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

21.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшов відзив від 17.02.2022 за вих. №б/н, у якому відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 23.02.2022 зобов`язано відповідача-2 невідкладно направити на адресу позивача копію відзиву від 17.02.2022 за вих. №б/н та додані до нього документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Питання прийняття відзиву відповідача-2 від 17.02.2022 за вих. №б/н до розгляду відкладено. Відзив відповідача-1 від 17.02.2022 за вих. №б/н прийнято до розгляду. Підготовче засідання відкладено на 23.03.2022.

Судове засідання, призначене на 23.03.2022, не відбулося у зв`язку із запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, про що на сайті Господарського суду Дніпропетровської області були розміщені відповідні оголошення.

Ухвалою від 12.04.2022 підготовче засідання призначено на 18.05.2022.

12.04.2022 через відділ документального забезпечення від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій прокурор просить суд поновити процесуальний строк для подання відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12.04.2022 через відділ документального забезпечення від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій прокурор просить суд поновити процесуальний строк для подання відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18.04.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшла заява від 18.04.2022 за вих. №12-2022, у якій відповідач-2 просить призупинити розгляд справи, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Ухвалою від 18.05.2022 відповідачу-2 рекомендовано виконати вимоги ухвали від 23.02.2022 в частині направлення на адресу позивача копії відзиву від 17.02.2022 за вих. №б/н та додані до нього документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Прокурора зобов`язано невідкладно направити на адресу позивача: копію відповіді на відзив відповідача-1 та додані до неї документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду; копію відповіді на відзив відповідача-2 та додані до неї документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. У задоволенні заяви відповідача-2 від 18.04.2022 за вих. №12-2022 про зупинення провадження у справі №904/180/22 відмовлено. Підготовче засідання відкладено до 22.06.2022.

26.05.2022 через відділ документального забезпечення від прокуратури надійшов лист від 24.05.2022 за вих. № 15/2-728вих-22 з доказами направлення відповідей на відзив на адресу позивача. Оцінивши докази направлення відповідей на відзиви на адресу позивача, господарський суд визнав їх належними, а вимоги ухвали від 18.05.2022 виконаними.

07.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшли заперечення, у яких просить суд поновити строк для подачі заперечень і прийняти їх до розгляду. Врахувавши запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, господарський суд визнав за можливе поновити строк для подачі заперечень. Оцінивши заперечення та додані до них документи, господарський суд встановив, що відповідач-1 скористався правом на подачу заперечень і надіслав їх іншим учасникам справи, отже господарський суд визнав за можливе прийняти їх до розгляду.

07.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 06.05.2022 про залишення позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури без розгляду. Оцінивши клопотання та додані до нього документи, господарський суд встановив, що відповідач-1 надіслав його іншим учасникам справи.

14.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов лист від 14.06.2022 за вих. № б/н разом з доказами направлення відзиву на адресу позивача. Оцінивши докази направлення відзиву на адресу позивача, господарський суд визнав їх належними, а вимоги ухвали від 23.02.2022 виконаними. Отже, відзив відповідача-2 підлягає прийняттю до розгляду.

15.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 14.06.2022 за вих. №б/н про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, у якому відповідач-1 просить суд підготовче засідання, призначене на 22.06.2022 о 10 год 30 хв, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою від 20.06.2022 у задоволенні клопотання відповідача-1 від 14.06.2022 за вих. № б/н про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

20.06.2022 через відділ документального забезпечення від прокуратури надійшли заперечення від 20.06.2022 за вих. № 15/2-884вих-22 на клопотання відповідача-1 щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 22.06.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті.

01.07.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 01.07.2022 за вих. № б/н про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у якому відповідач-1 просить суд судове засідання, призначене на 06.07.2022 о 10 год 30 хв, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою від 05.07.2022 клопотання відповідача-1 від 01.07.2022 за вих. № б/н про участь в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2022 о 10 год 30 хв в режимі відеоконференції, задоволено.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.07.2022, протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи по суті з 11 год 28 хв 06.07.2022 до 12 год 00 хв 27.07.2022.

У судовому засіданні 27.07.2022 прокурор та представники відповідачів - 1, 2 надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду. Прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог, представники відповідачів - 1, 2 заперечували проти задоволення позовних вимог і просили суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

У позовній заяві заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури посилався на порушення інтересів держави, зазначив про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, а саме.

Прокуратурою з`ясовано, що під час укладення спірного договору не дотримано вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також визначених у ньому принципів ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії.

Прокуратурою встановлено безпідставність застосовування відповідачем-1 переговорної процедури у закупівлі № UA-2021-04-20-006686-c, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Наслідком допущених порушень стало порушення інтересів держави щодо нераціонального та неефективного витрачання значної суми бюджетних коштів у розмірі понад 13 млн грн, а також загроза подальшого необґрунтованого витрачання таких коштів у розмірі понад 5 млн грн.

Крім того, наслідком вказаних порушень стало унеможливлення досягнення мети, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі», а саме забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері та розвиток добросовісної конкуренції.

З урахуванням викладеного прокурор вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Неналежне здійснення захисту інтересів держави з боку позивача, до компетенції якого віднесено такі повноваження, полягають, за твердженням прокурора, у такому.

Прокурор вказав, що джерелом фінансування проектно-вишукувальних робіт для будівництва об`єктів відповідача-1 є саме кошти державного бюджету, головним розпорядником яких є позивач, а отже саме позивач виступає зацікавленою особою щодо законного та раціонального витрачання цих коштів та є уповноваженим державою органом на здійснення функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокуратура зазначила, що до звернення до суду з даною позовною заявою на адресу Міністерства молоді та спорту України направлявся лист від 29.10.2021 за № 15/2-2671вих-21, яким уповноважений орган повідомлено про наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах та надано можливість останньому самостійно вжити заходи щодо захисту цих інтересів.

На вказаний лист позивачем надано відповідь від 16.11.2021 за № 9934/6.3, відповідно до якої уповноваженим органом заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах не вжито та вживати не планується, оскільки позивач не є стороною договору, який укладений за наслідками проведення публічних закупівель.

Прокуратурою встановлено, що 20.04.2021 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://www.prozzorro.gov.ua/) опубліковано оголошення про проведення відповідачем-1 процедури закупівлі робіт з розробки проектно-кошторисної документації на об`єкт «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокадацькому районі по вул. Набережна Заводська». ІІІ черга. «Блок закритих басейнів з тренажерним залом, адміністративним корпусом та критим переходом» (UA-2021-04-20-006686-c), з очікуваною вартістю 18.201.910,80 грн із застосуванням переговорної процедури.

20.04.2021 переможцем у вказаній закупівлі визначено відповідача-2 та опубліковано повідомлення про намір укласти договір. В якості джерела фінансування визначено Державний бюджет України.

06.05.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладений договір № 06-05-21 зі строком дії до 31.12.2022 на суму 18.201.910, 80 грн.

Оплата за договором станом на 05.01.2022 здійснена на загальну суму 13.346.886,80 грн.

Прокурор наголосив, що підставою для застосування переговорної процедури замовником визначено існування необхідності захисту прав інтелектуальної власності, що врегульовано абз. 5 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, відповідно до обставин справи, як зазначає прокурор, 25.08.2020 між відповідачем-2, як виконавцем та відповідачем-1, як замовником укладено договір № 18.20 (далі договір № 18.20), на який як на підставу для необхідності захисту прав інтелектуальної власності посилається замовник під час здійснення публічної закупівлі №UA-2021-04-20-006686-c. Предметом договору № 18.20 визначено виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокадацькому районі по вул. Набережна Заводська», предмет закупівлі Роботи з розробки проектно-кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкту Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокадацькому районі по вул. Набережна Заводська», що здійснюється за кодом ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги.

Аналізуючи умови договору № 18.20 прокуратура доходить висновку, що умовами вказаного договору закріплено, що відповідач-1 наділений майновими правами на розроблену проектно-кошторисну документацію та може використовувати її у будь-якій формі і будь-яким способом, у тому числі самостійно або із залученням інших осіб у подальшій реалізації проекту.

Отже, прокуратура стверджує, що підстави для захисту прав інтелектуальної власності відповідача на розроблену проектно-кошторисну документацію шляхом застосування переговорної процедури закупівель на підставі положень абз. 5 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» відсутні.

Прокуратура вважає, що спірний договір № 06-05-21 від 06.05.2021 укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 за результатами незаконно проведеної переговорної процедури та суперечить інтересам Держави, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Прокуратура стверджує, що станом на 10.01.2022 за договором №06-05-21 від 06.05.2021 здійснено оплату у розмірі 13.346.886,80 грн.

Отже, прокуратурою в порядку реституції заявлено вимогу про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 кошти державного бюджету у розмірі 13.346.886,80 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач письмових пояснень щодо власної позиції не надав.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 наголошує, що моніторинг процедури закупівлі не здійснювався, а тому матеріали справи не містять належних доказів порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач-1 вказав, що прокурор не довів того, що спірний договір мав наслідком нецільове та неефективне використання державних коштів.

Крім цього, відповідач-1 звертає увагу на невідповідність запропонованої прокурором конструкції вимогам ГПК України. Фактично прокурор просить суд стягнути грошові кошти з відповідача-2 на користь відповідача-1, що є помилковим, на думку відповідача-1.

Відповідач-1 наполягає на недопустимості односторонньої реституції, оскільки наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початкове становище, тобто має бути застосована двостороння реституція, а не одностороння.

За результатами аналізу укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів, відповідач-1 доходить висновку, що саме відповідач-2 має право на подальшу реалізацію проектів творів архітектури, створених за результатами виконання відповідних договорів.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 наголосив, що шкоди позивачу діями відповідачів завдано не було.

Крім того, відповідач-2 визнає себе автором об`єкта архітектури і вважає, що лише він має супроводжувати об`єкт на всіх стадіях його створення.

Відповідач-2 звертає увагу, що умови спірного договору виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача-1 на позовну заяву

Прокурор наголошує, що джерелом фінансування проектно-вишукувальних робіт для будівництва об`єктів відповідача-1 є саме кошти державного бюджету, головним розпорядником яких є позивач, який і зобов`язаний здійснювати контроль щодо законності та ефективності витрачання грошових коштів.

Прокурор дійшов висновку, що виконання зобов`язання за договором, укладеним з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

Прокурор вважає, що з урахуванням того, що роботи за оспорюваним договором виконані та оплачені єдиним ефективним способом захисту інтересів позивача є визнання оспорюваного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності у вигляді стягнення грошових коштів, отриманих за договором.

Зазначення відповідачами сторін оспорюваного договору, на думку прокурора, не впливає на обставини справи та на можливий результат оспорюваного рішення.

Прокурор визнав, що ним не визначено вимогу про повернення відповідачем-1 отриманого за договором, оскільки відповідна вимога була б спрямована на захист інтересів другої сторони (відповідача-2) і виходила б за межі прокурорських повноважень.

Прокурор звернув увагу, що у зведеному кошторисі на передпроектні роботи, що є додатком № 2 до договору № 24.19 від 18.11.2019, зазначено, що виконувані роботи є позастадійними, а тому відповідач-2 не набув виключного права на участь у подальшій реалізації проекту вказаного об`єкта на підставі зазначеного договору.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача-2 на позовну заяву

Доводи прокурора щодо відповіді на відзив відповідача-2 аналогічні доводам викладеним на відзив відповідача-1

Доводи відповідача-1 щодо відповіді на відзив

Відповідач-1 наголошує, що належним доказом порушень Закону України «Про публічні закупівлі» є висновок про результати моніторингу відповідної процедури публічної закупівлі, який відсутній у матеріалах справи і про проведення якого інформації немає.

Відповідач-1 звертає увагу, що прокурор не має повноважень для представництва у суді, оскільки неправильно визначив суб`єкта владних повноважень, до повноважень якого віднесено здійснення державного контролю у сфері закупівель та контролю за ефективним використанням грошових коштів.

Відповідач-1 стверджує, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що укладання спірного договору має наслідком нецільове та неефективне використання державних коштів.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, до предмету доказування входять питання: правомірності застосування переговорної процедури під час укладання спірного договору; дійсності спірного договору; наявності / відсутності підстав для стягнення грошових коштів за наслідками недійсності договору.

Господарський суд встановив, що прокурор звернувся до позивача з листом від 29.10.2021 за вих.№15/2-2671вих-21, у якому просив позивача в строк до 17.11.2021 надати ґрунтовну інформацію щодо вжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави у зазначених правовідносинах, зокрема, шляхом визнання недійсними договорів, укладених за наслідками проведення спірної публічної закупівлі.

Листом від 17.11.2021 за вих. № 59982-21 позивач повідомив прокуратуру, що не є стороною спірного договору і заходів щодо захисту інтересів держави у зазначених правовідносинах не здійснював.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro", 17.07.2020 відповідачем-1 оголошено закупівлю: «Роботи з розробки проектно кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкту Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»».

10.08.2020 на сайті Prozzoro опубліковано повідомлення про намір укласти договір з відповідачем-2.

25.08.2020 між відповідачем-1 (далі відповідач-1, замовник) та відповідачем-2 (далі відповідач-2, виконавець) укладений договір № 18.20 (далі договір №18.20).

Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання, відповідно до умов цього договору, виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкту Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»» (далі - об`єкт), за предметом закупівлі Роботи з розробки проектно-кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»», що здійснюється за кодом ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (п. 1.1 договору № 18.20).

Вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2 до цього договору) та Кошторису (Додаток №4 до цього договору), становить 5.947.675,27 грн, в тому числі ПДВ 991.279,21 грн (п. 2.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4) (п. 2.1 договору № 18.20).

Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 8.1 договору №18.20).

Господарський суд встановив, що відповідач-1 у повному обсязі розрахувався з відповідачем-2 за договором № 18.20, що підтверджується розрахунковим документом №106 від 29.09.2020 на суму 1.784.302,59 грн, розрахунковим документом № 140 від 23.12.2020 на суму 2.179.702,48 грн та розрахунковим документом № 127 від 17.12.2020 на суму 1.983.670,20 грн.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro", 20.04.2021 відповідачем-1 оголошено закупівлю: «Роботи з розробки проектно кошторисної документації на об`єкт «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська». III черга. «Блок закритих басейнів з тренажерним залом, адміністративним корпусом та критим переходом».

20.04.2021 на сайті Prozzoro опубліковано повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) з відповідачем-2.

У повідомленні про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) визначено, що умова застосування переговорної процедури закупівлі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про публічні закупівлі: необхідність захисту прав інтелектуальної власності.

В якості обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі з посиланням на експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі зазначено таке.

«Підприємством об`єднання громадян «Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України» в 2020 році відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» було проведено процедуру відкритих торгів стосовно закупівлі проектних робіт: «Роботи з розробки проектно кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»» (ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги) (ідентифікатор закупівлі №UA-2020-07-17-004037-b).

25.08.2020 року Підприємством об`єднання громадян «Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України» за результатами проведення процедури відкритих торгів за №UA-2020-07-17-004037-b було укладено Договір №18.20 від 25.08.2020р. на виконання робіт: «Роботи з розробки проектно кошторисної документації стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»» (далі Договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «ХЕЛГ» (далі Виконавець, учасник, ТОВ НВП «ХЕЛГ») на загальну суму 5.947.675 грн 28 коп з терміном виконання до 01.10.2020. Станом на дату закінчення строку виконання договору ТОВ НВП «ХЕЛГ» в рамках договору № 18.20 від 25.08.2020 було виконано проектно кошторисну документацію стадії техніко економічного обґрунтування.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 підпункту 11.2. пункту 11 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45, для об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними наслідками (СС3), а також комплексів (будов), до складу яких входить хоча б один об`єкт, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із значними наслідками (СС3), проектування виконується в три стадії:

- стадія ЕП (ескізний проект) або за рішенням замовника стадія ТЕО;

- стадія П (проект);

- стадія Р (робоча документація).

Положеннями пункту 13 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України 16.05.2011 № 45, встановлено, що стадія ТЕО (ТЕР) після затвердження є підставою для розроблення наступних стадій проектування. Отже стадія «Техніко економічне обґрунтування» є початковою стадією проекту, а інші стадії проектування (стадія П (проект) та стадія Р (робоча документація)) є продовженням одного проекту і становлять невід`ємну частину початкової стадії.

В рамках договору № 18.20 від 25.08.2020 ТОВ НВП «ХЕЛГ» було виконано лише «Техніко економічне обґрунтування» (стадія «ТЕО»), тому для дотримання норм пункту 3 підпункту 11.2. пункту 11 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45, у замовника в 2021 році існує необхідність закупівлі робіт з розробки проектнокошторисної документації стадії П (проект) та стадії Р (робоча документація) для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська».

Положеннями пункту 9 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45, передбачено, що проектна документація стадії «Проект» або «Робочий проект» може розроблятись на окрему чергу та бути затвердженою у встановленому порядку, якщо зазначене передбачено завданням на проектування та знайшло відображення у схваленій у встановленому порядку попередній стадії проектування: техніко-економічне обґрунтування (далі - стадія ТЕО), техніко-економічний розрахунок (далі - стадія ТЕР) або «Ескізний проект» (далі - стадія ЕП). Згідно виконаного в рамках договору № 18.20 від 25.08.2020 техніко економічного обґрунтування передбачено, що проектна документація стадії «Проект» або «Робочий проект» буде розроблятись на окрему чергу.

Враховуючи зазначене вище та той факт, що в рамках договору № 18.20 від 25.08.2020 ТОВ НВП «ХЕЛГ» було виконано лише «Техніко економічне обґрунтування» (стадія «ТЕО»), для дотримання норм пункту 3 підпункту 11.2. пункту 11 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45, замовник в 2021 році має намір здійснити закупівлю робіт з розробки проектнокошторисної документації стадії П (проект) та стадії Р (робоча документація) для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ ««Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська.». При цьому розробка проектнокошторисної документації стадії П (проект) та стадії Р (робоча документація) буде здійснюватися на кожну чергу згідно техніко економічного обґрунтування.

Відповідно до норм абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає в себе, зокрема, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту. Зауважимо, що відповідно до норм абз.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає будівельним нормам і правилам.

Водночас, нормами абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що архітектурне рішення це авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер`єру об`єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі.

Нормами ч. 1 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що відносини, що виникають під час створення і використання об`єктів архітектури як об`єктів авторського права, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про авторське право і суміжні права", цим Законом та іншими законодавчими актами України. При цьому в ч. 2 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що об`єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури.

Отже, підсумовуючи наведене вище, проектно кошторисна документація стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська» є в розумінні Закону України «Про архітектурну діяльність» об`єктом авторського права в галузі архітектури.

Відповідно до інформації розміщеної на сайті міністерства Юстиції України (https://minjust.gov.ua/m/str_4487) "інтелектуальна власність" це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об`єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об`єкти архітектури як об`єкти авторського права, вважається автором (співавторами) цих об`єктів. Також, слід зауважити, що відповідно до норм ч. 5 ст. 30 Закону України «Про архітектурну діяльність» автор проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва має виключне право на участь у подальшій його реалізації.

Також, пунктом 14 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України 16.05.2011 № 45, передбачено, що інженерно-технічні, техніко-економічні, екологічні та інші розрахунки, матеріали проектів-аналогів, які не включаються в склад проектної документації на будівництво об`єктів, а також матеріали інженерних вишукувань та обстежень зберігаються у генпроектувальника (проектувальника) і надаються на вимогу замовникові відповідно до умов договору підряду або організації, яка відповідно до законодавства здійснює експертизу проектів будівництва, у тимчасове користування. Разом з цим підпунктом 13.1. пункту 13 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45, встановлено, що проектні рішення, передбачені проектною документацією, на стадії, що підлягає затвердженню, мають відповідати проектним рішенням, що були схвалені на попередніх стадіях проектування ЕП, ТЕО, ТЕР.

Тому ТОВ НВП «ХЕЛГ» володіє всіма наявними на цей час інженерно-технічними, техніко-економічними, екологічними та іншими розрахунками, матеріалами проектів-аналогів, які не включені в склад проектної документації стадії ТЕО та П (проект), але знання яких необхідне для подальшого проектування стадії П (проект) та стадії Р (робоча документація) чи здійснення авторського нагляду. Також, оскільки всі потрібні для подальшого проектування інженерно-технічні, техніко-економічні, екологічні та інші розрахунки, матеріали проектів-аналогів, які не включаються до складу проектної документації на будівництво об`єктів, а також матеріали інженерних вишукувань та обстежень зберігаються у генпроектувальника ТОВ НВП «ХЕЛГ», то заміна попереднього виконавця робіт ТОВ НВП «ХЕЛГ» може призвести до несумісності проектних рішень по об`єкта.

Отже, зазначене вище свідчить про доцільність та про наявність підстав для застосування переговорної процедури закупівлі саме з ТОВ НВП «ХЕЛГ» на здійснення закупівлі робіт з розробки проектнокошторисної документації стадії П (проект) та стадії Р (робоча документація) для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська» по всіх чергах на підставі абз. 5 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» якщо роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання за наявності одного з таких випадків: існує необхідність захисту прав інтелектуальної власності.»

За результатами проведення переговорної процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі №UA-2021-04-20-006686-c 06.05.2021 між відповідачем-1 (далі відповідач-1, замовник) та відповідачем-2 (далі відповідач-2, виконавець) укладений спірний договір № 06-05-21 (далі договір № 06-05-21).

Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до умов цього договору виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»». ІІІ черга. «Блок закритих басейнів з тренажерним залом, адміністративним корпусом та критим переходом» (далі - об`єкт), за предметом закупівлі Роботи з розробки проектно-кошторисної документації будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»», що здійснюється за кодом ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (п. 1.1 договору № 06-05-21).

Вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2 до цього договору) та зведеного Кошторису (Додаток №4 до цього договору), становить 18.201.910,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 3.033.651,80 грн.

Дана вартість складається:

- 17.755.239,60 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2.959.206,60 грн вартість розробки проектно-кошторисної документації ІІІ черги.

- 446.671,20 грн, у тому числі ПДВ 20% - 74.445,20 грн вартість експертизи об`єкту.

Вартість робіт у 2021 році складає 13.346.886,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2.224.481,13 грн.

Вартість робіт у 2022 році складає 4.855.024,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 809.170,67 грн (п. 2.1 договору № 06-05-21, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 22.12.2021).

Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 8.1 договору № 05-0621).

Господарський суд встановив, що відповідач-1 розрахувався з відповідачем-2 за договором № 05-06-21 у загальному розмірі 13.346.886,80 грн, що підтверджується розрахунковим документом №205 від 24.12.2021 на суму 3.846.886,80 грн, розрахунковим документом №164 від 19.11.2021 на суму 1.923.443,40 грн, розрахунковим документом №203 від 23.12.2021 на суму 1.923.442,70 грн, розрахунковим документом № 202 від 23.12.2021 на суму 1.359.555,90 грн, розрахунковим документом № 201 від 23.12.2021 на суму 446.671,20 грн, розрахунковим документом № 122 від 31.08.2021 на суму 1.923.443,40 грн та розрахунковим документом № 78 від 14.07.2021 на суму 1.923.443,40 грн.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (надалі Закон) наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Оцінивши підстави звернення прокуратури до суду за захистом інтересів держави, господарський суд дійшов висновку, що прокурор дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і встановив, що позивач не має наміру звертатися до суду за захистом інтересів держави, які на думку прокуратури, підлягають захисту.

Отже, господарський суд вважає, що матеріали справи містять достатньо аргументів для підтвердження суду підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Таким чином, клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо правомірності проведення переговорної процедури закупівель у спірних правовідносинах

Закон України «Про публічні закупівлі» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що він застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі" переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю після проведення переговорів щодо ціни та інших умов договору про закупівлю з одним або кількома учасниками процедури закупівлі.

Абзацом 5 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі якщо роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання, якщо існує необхідність захисту прав інтелектуальної власності;

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 в межах договору № 18.20 від 25.08.2020 виконав проектно кошторисну документацію стадії техніко економічного обґрунтування, яка є початковою стадією проекту, а інші стадії проектування (стадія П (проект) та стадія Р (робоча документація)) є продовженням одного проекту і становлять невід`ємну частину початкової стадії.

Згідно виконаного в межах договору № 18.20 від 25.08.2020 техніко економічного обґрунтування передбачено, що проектна документація стадії «Проект» або «Робочий проект» буде розроблятись на окрему чергу.

Отже, замовник в 2021 році здійснив закупівлю робіт з розробки проектнокошторисної документації стадії П (проект) та стадії Р (робоча документація) для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ ««Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська.» шляхом застосування переговорної процедури закупівлі як виняток, оскільки спірна закупівля пов`язана із захистом прав інтелектуальної власності.

За результатами застосування переговорної процедури закупівлі між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладений спірний договір № 06-05-21 від 06.05.2021.

За результатами вивчення обставин спірної закупівлі, надаючи оцінку правомірності застосування переговорної процедури, господарський суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності, відповідно до ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України, становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до норм абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає в себе, зокрема, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту.

Абзацем 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає будівельним нормам і правилам.

Водночас, нормами абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що архітектурне рішення це авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер`єру об`єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі.

Нормами ч. 1 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що відносини, що виникають під час створення і використання об`єктів архітектури як об`єктів авторського права, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про авторське право і суміжні права", цим Законом та іншими законодавчими актами України.

При цьому в ч. 2 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що об`єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури.

Господарський суд визнає справедливими твердження відповідача-1, що проектно кошторисна документація стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська» є, в розумінні Закону України «Про архітектурну діяльність», об`єктом авторського права в галузі архітектури.

В силу ч. 1 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про архітектурну діяльність» майнові права на об`єкт архітектури як об`єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 430 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 1107 ЦК України встановлено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів, зокрема договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 1112 ЦК України за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк; договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об`єкта замовником.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже виключне майнове право автора на використання твору може бути відчужено за договором.

Господарський суд встановив, що сторони договору №18.20 у п. 9.1 узгодили, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на розроблену проектно-кошторисну документацію, створену за дорученням замовника, належать виконавцю. Замовнику належать усі майнові права інтелектуальної власності на розроблену Документацію на зазначеній земельній ділянці України.

Господарський суд наголошує, що переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі, зокрема, закупівлі, пов`язаної із захистом прав інтелектуальної власності.

Фактичні обставини справи свідчать, що саме відповідачу-1 належать майнові права на проектно-кошторисну документацію стадії ТЕО для будівництва об`єкта Всеукраїнського РВСЦ НКСІУ «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокодацькому районі по вул. Набережна Заводська»» і саме відповідач-1 має виключене право на їх використання.

Отже, матеріалами справи не підтверджено наявність умови, передбаченої ч. 2 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі", яка визначена замовником, а саме: необхідність захисту прав інтелектуальної власності.

Логічним є висновок, що відповідачем-1 переговорна процедура до спірної закупівлі застосована неправомірно.

Неправомірне застосування переговорної процедури є порушенням принципів здійснення закупівель за бюджетні кошти в частині забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Прокурор вважає, що договір № 06-05-21 від 06.05.2021 є таким, що суперечить положенням ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Господарським судом встановлено, що спірна закупівля робіт з розробки проектно-кошторисної документації на об`єкт «Будівництво Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України у м. Дніпрі в Новокадацькому районі по вул. Набережна Заводська». ІІІ черга. «Блок закритих басейнів з тренажерним залом, адміністративним корпусом та критим переходом» проведена із застосуванням переговорної процедури.

Водночас судом зроблено висновок, що договір № 06-05-21 від 06.05.2021, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 з порушенням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки до спірних правовідносин сторін неправомірно застосовано переговорну процедуру, про вказано вище.

Наслідком порушення позивачем ч. 2 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо неправомірного обрання та застосування позивачем переговорної процедури стало укладення спірного договору № 06-05-21 від 06.05.2021 про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Разом з тим, нікчемність договору про закупівлю унормовано ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до ст.18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частин 5, 6 ст. 33 та ч.7 ст.40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно ст.18 цього Закону.

Господарський суд відзначає, що серед наведеного у ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" переліку підстав для визнання договору про закупівлю нікчемним, зокрема, установлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону (пункт 1 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", у редакції, чинній з 23.01.2021).

Отже, законодавцем чітко визначено наслідок укладення такої угоди - договір визнається нікчемним в силу закону без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій, спрямованих на припинення дії такого договору.

В даному випадку спірний договір укладено без проведення конкурентної процедури закупівлі, а тому спірний договір є нікчемним в силу закону (пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", у редакції, чинній з 23.01.2021) і не потребує визнання його недійсним.

Приймаючи рішення у даній справі про визнання спірного договору нікчемним, господарський суд взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2022 у справі № 520/258/20.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту про визнання договору № 06-05-21 від 06.05.2021 недійсним не визнається належним, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З огляду на викладене та враховуючи визнання спірного договору № 06-05-21 від 06.05.2021 нікчемним, позовні вимоги про визнання вказаного договору № 06-05-21 від 06.05.2021 недійсним визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо застосування наслідків недійсного правочину

Господарський суд встановив, що прокурор фактично просить суд застосувати такий спосіб захисту як одностороння реституція, що не передбачено нормами законодавства України.

Так, системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №396/29/17).

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок про те, що "недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Таким чином, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права, зокрема, відповідача-1, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 904/1907/15 від 21.09.2021 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 906/1061/20 від 03.12.2021).

Отже, правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

З урахуванням висновків суду, фактичних обставин справи, а також того, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена, а застосування двосторонньої реституції до спірних правовідносинах може призвести до погіршення становища, зокрема, відповідача-1, оскільки вартість того, що одержано за спірним договором має відшкодовуватися, за умовами, дійсними на момент відшкодування, а це може мати наслідком додаткові витрати на компенсацію одержаного за спірним договором, що господарським судом визнається неефективним способом захисту в цілому і є підставою для відмови у задоволенні вимог прокурора про стягнення грошових коштів як наслідку визнання правочину, в даному випадку, нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду у справі №921/511/20 від 12.01.2022.

З огляду на викладене та з метою захисту інтересів ержави позовні вимоги про стягнення 13.346.886,80 грн, які отримані відповідачем-2 в якості оплати за виконані роботи на підставі договору, визнаного судом нікчемним, задоволенню не підлягають.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Заступника Керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спору України до Підприємства об`єднання громадян "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ СПОРТИВНИЙ ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ СПОРТУ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ХЕЛГ" про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у справі покласти на прокуратуру.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 29.07.2022

Суддя С.А. Дупляк