Рішення № 105491565, 29.07.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2022 року справа № 580/2729/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

27.06.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 307; код ЄДРПОУ 37853109) (далі відповідач) про:

визнання протиправним і скасування рішення, оформленого протоколом від 19.05.2022 №13, про відмову в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;

зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та прийняти рішення про надання такого статусу.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальненого поняття "особи рядового та начальницького складу", а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади, не належить до військових формувань.

Ухвалою суду від 01.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу відповідач отримав 01.07.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач правом подати відзив не скористався.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що позивач 03.08.2005 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на підставі наказу від 26.07.2005 №241 о/с та 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ на підставі наказу від 06.11.2015 №312 о/с, 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції відповідно до наказу від 07.11.2015 №58 о/с та 14.01.2022 звільнений зі служби в поліції згідно з наказом від 30.12.2021 №395 о/с).

Довідкою Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 01.06.2022 №1409/55/122/2022 підтверджується, що позивач проходив службу в Національній поліції з 07.11.2015 (наказ про прийняття від 07.11.2015 №1 о/с) до 31.12.2021 (наказ про звільнення від 23.12.2021 №524 о/с).

Актом №37 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником УМВС України в Черкаській області Пустоваром В.В. 06.11.2015, підтверджується, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок 29.10.2015 зі старшим оперуповноваженим сектору БНОН Придніапровського РВ в м.Черкаси УМВС України в Черкаській області, капітаном міліції ОСОБА_1 (позивачем у справі) відповідають переліку, визначеному п.3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, як такі, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Свідоцтвом про хворобу №242 Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» підтверджується, що вказана комісія 15.12.2021 здійснила медичний огляд позивача та встановила, що його захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції.

Наказом Головного управління національної поліції в Черкаській області від 30.12.2021 №395 о/с підтверджується, що позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №635614 підтверджується, що позивачу 19.04.2022 встановлена ІІ група інвалідності із-за травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Витягом з протоколу від 19.05.2022 №13 засідання комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових статусів підтверджується, що позивачу відмовлено в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Підставою вказано врахування роз`яснень, наданих листом Міністерства у справах ветеранів України від 11.05.2021 №4713/02/09.4-21, про відсутність підстави для встановлення поліцейським (колишнім поліцейським) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону. В інформації Національної поліції України з питань належності поліцейських (колишніх поліцейських) до осіб рядового і поліцейського складу МВС та приналежності Національної поліції до військових формувань зазначено, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового та начальницького складу, а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади, не належить до військових формувань. Отже, відсутні підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі ЗУ №3551-XII).

Відповідно до ст.1 ЗУ №3551-XII Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття;

організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Перелік категорій осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, вказаний у ст.7 ЗУ №3551-XII.

Зокрема, в абзаці першому вказано, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

В абзаці другому вказаний перелік категорій осіб, які також відносяться до їх числа. Так, відповідно до п.2 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Отже, відповідно до вказаного закону для належності до зазначеної категорії необхідна сукупність умов: особа повинна мати інвалідність, її посада повинна відноситися до категорії начальницького і рядового складу органів вказаних вище державних органів (наприклад, органу Міністерства внутрішніх справ), причиною інвалідності має бути поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час виконання службових обов`язків.

Зважаючи на відомості про службу позивача, Акт про нещасний випадок, відомості свідоцтва про хворобу та акт огляду МСЕК, якими підтверджується, що саме під час служби в органах поліції йому встановлена 2 група інвалідності із-за травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Щодо умов віднесення позивача до особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ суд урахував.

Врахування відповідачем листа Міністерства у справах ветеранів України, що не є нормативно-правовим актом, не достатнє для обгрунтованості його висновків у спірному рішенні. Стаття ЗУ №3551-XII передбачає для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не лише приналежність посади до органів Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР, так і до інших перерахованих у ній структур. Крім того, не містить виключень про те, що служба повинна відбуватися у військовому формуванні. Отже, відповідач неповно розглянув матеріали позивача.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень згідно з ч.2 ст.77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878.

Пункт 7 вказаного Положення передбачає, що МВС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а також заклади та установи.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі ЗУ №580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Діяльність поліції згідно з ч.2 ст.1 ЗУ №580-VIII спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно з законом.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ №580-VIII структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Статтею вісімдесятою Закону №580-VIII встановлено види спеціальних звань поліцейських. Так відповідно до ч.1 вказаної статті установлюються такі спеціальні звання поліцейських:

1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий поліції; капрал поліції; сержант поліції; старший сержант поліції;

2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції;

3) спеціальні звання вищого складу поліції: генерал поліції третього рангу; генерал поліції другого рангу; генерал поліції першого рангу.

Суд урахував, що на дату звільнення позивача зі служби він мав спеціальне звання капітан поліції, яке відноситься до середнього складу.

Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 №138, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 березня 2017 року за №348/30216. Ним передбачено, що посада старшого оперуповноваженого з особливих доручень апарату головних управлінь Національної поліції прирівнюється до старшого оперуповноваженого з особливих доручень апарату головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі та на залізницях.

Отже, позивач відповідає переліку категорій осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, вказаному в ст.7 ЗУ №3551-XII.

Відмовляючи у наданні позивачу відповідного статусу відповідач не зазначив конкретних правових і фактичних підстав відмови. Тому таке рішення не відповідає критерію обґрунтованості, є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки спірні обставини свідчать про прийняття спірного рішення на підставі неповного розгляду матеріалів позивача, для належного та ефективного способу відновлення порушеного права наявні підстави зобов`язати відповідача повторно їх розглянути з урахуванням висновку суду у цьому рішенні та прийняти обґрунтоване рішення щодо надання такого статусу.

Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.ст.132-139КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 307; код ЄДРПОУ 37853109), оформлене протоколом від 19.05.2022 №13, про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати ДЕПАРТАМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 307; код ЄДРПОУ 37853109) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та з урахуванням висновків суду у цьому рішенні прийняти рішення щодо надання йому такого статусу.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 29.07.2022.