Рішення № 105489791, 26.07.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2679/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (проспект Соборний 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, ЄДРПОУ 20490012)

до відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №111050001254 від 12.04.2022, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити пенсію за віком, зарахувавши до стажу період роботи з 05.09.1985 року по 24.11.1986 рік.

Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними з огляду на те, що вказані періоди роботи зазначені у трудовій книжці, а цей документ є основним доказом на підтвердження стажу роботи для призначення пенсії.

Ухвалою судді від 03.06.2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.12).

Представником відповідача 1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначив про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу. Вказав, що запис трудової книжки про період роботи з 05.09.1985 року по 24.11.1986 рік містить виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірене належним чином, а тому не може бути врахованим до стажу. Зазначене не дає права на зарахування стажу за вищезазначений спірний період роботи позивача, у зв`язку з чим у призначенні пенсії було відмовлено. Вказав, що позивач із заявою про призначення пенсії звертався до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за місцем проживання (перебування на обліку в разі призначення пенсії) (а.с.20-25).

Судом винесено ухвалу від 04.07.2022 року про залучення співвідповідачем у справі головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с. 26-27).

Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, оскільки у трудовій книжці запис про звільнення містить виправлення в даті наказу Зауважив, що для зарахування до загального стажу вказаного періоду роботи необхідно надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів (а.с. 32-42).

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу окремого періоду роботи позивача при розгляді питання про призначення йому пенсії за віком.

Відповідно до паспортних даних (а.с.3), 01.01.2022 року позивачеві виповнилось 60 років, з 02.01.2022 року він набув права на призначення пенсії за віком.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту Закон №1058-IV), починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Тож, для призначення пенсії за віком позивачеві необхідно мати 29 років страхового стажу.

23.02.2022 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами розгляду винесено рішення 12.04.2022 року №111050001254 про відмову в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що стаж роботи позивача становить лише 27 років 11 місяців 16 днів, при необхідному мінімумі 29 років стажу. У рішенні вказано, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані період роботи з 05.09.1985 року по 24.11.1986 рік, оскільки у трудовій книжці запис про звільнення з роботи у даті наказу про звільнення містить виправлення, яке не завірено належним чином. Рекомендовано долучити довідку про підтвердження стажу та дооформити трудову книжку, так як на титульній сторінці вказано не повну дату народження власника трудової книжки.

Суд не погоджується з такими доводами з наступних підстав.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Згідно статті 62 Закону № 1058-IV, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637), яким також визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача, та встановлено, що у трудовій книжці № НОМЕР_2 виданій на ім`я ОСОБА_1 , аркуші №№8-9 (а.с.4-5), здійснено запис про період роботи у передвижній механізованій колоні тресту Мурманський промстрой з 05.09.1985 року по 24.11.1986 рік. Вказаний запис дійсно містить виправлення в даті наказу про звільнення, проте запис дати, з якої звільнено позивача - 24.11.1986 року - відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою держпраці від 20.06.1974 №162, якою керувався роботодавець при веденні трудових книжок у період з 1988 по 1993 роки. Запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства.

Суд звертає увагу, що у спірному рішенні від 12.04.2022 року №111050001254 (а.с.6) причиною відмови було виправлення в даті наказу, що є підставою для внесення запису про звільнення до трудової книжки. Стосовно дати, з якої звільнено позивача, нарікань у відповідачів не було.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (надалі Інструкція №162).

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними), акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Пунктами 2.5 2.9 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводяться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація на новому місці роботи зобов`язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу проводиться на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці. Показання свідків не можуть слугувати підставою для виправлення внесених раніше записів.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Доказів того, що ці записи є неправильними чи неточними, відповідачем суду не надано. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії, не потребує підтвердження додатковими документами, а незарахування цього періоду до страхового стажу позивача є протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період з 05.09.1985 року по 24.11.1986 рік мав бути врахований під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком.

Суд принагідно роз`яснює, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року, з квітня 2021 року фінансування виплат пенсій здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а призначення пенсій відбувається, після реєстрації відповідної заяви та доданих документів засобами програмного забезпечення, у тому чи іншому сервісному центрі Пенсійного фонду України, за принципом екстериторіальності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки, розглядаючи заяву позивача від 23.02.2022, всупереч вимогам Закону 1058-IV та Порядку №22-1 не прийняв рішення про призначення пенсії.

Тож право позивача, порушене протиправною бездіяльністю відповідача, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши спірний період роботи до страхового стажу для призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення.

За таких обставин, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн. (а.с.9).

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12.04.2022 року №111050001254.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального стажу період роботи у передвижній механізованій колоні тресту Мурманський промстрой з 05.09.1985 року по 24.11.1986 рік, призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати настання права відповідно до заяви від 23.02.2022, та винести відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. Науменко