Ухвала суду № 105483357, 28.07.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9329/22

Провадження № 2/522/4235/22

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 липня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Аврамова Вячеслава Панасовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про витребування майна.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082797651101). Заяву обґрунтовано тим, що позивачкою подано до суду позов до ОСОБА_2 та ТОВ«ФК«Укрфінанс Груп» у якому вона просить суд витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082797651101) з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати її у власність ОСОБА_1 , відновивши за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2000, який посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Сажневою Т.А. (реєстровий номер 2-1427). Заявник вважає, що оскільки вище вказана квартира на даний час зареєстрована за відповідачем-1, то остання має можливість відчужити її будь-якій іншій особі, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову. За таких обставин, на думку заявника існують усі передбачені законом підстави для застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у даній справі.

Надавши належну правову оцінку підставам, якими заявник обґрунтовує подану ним заяву, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що предметом позову є витребування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082797651101) з незаконного володіння ОСОБА_2 та передання її у власність ОСОБА_1 , відновивши за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2000, який посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Сажневою Т.А. (реєстровий номер 2-1427).

Відповідно до ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У ч. 1 ст. 150 ЦПК Українизакріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі № 317/2155/21 навів наступні висновки: «Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини справи, Верховний Суд вказав, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є заборона відчуження спірного нерухомого майна, в зв`язку з чим визнав оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, пов`язаних з переходом права власності на спірне нерухоме майно (відчуження) законною та обґрунтованою та скасував її в частині накладення арешту на спірне майно, яку таку, що не відповідає вимогам закону».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що забезпечення позову обраним заявником шляхом у даному випадку суперечить вимогам закону, а тому у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082797651101) слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, обравши спосіб забезпечення позову з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви представника позивача адвоката Аврамова Вячеслава Панасовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про витребування майна шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082797651101) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик