Рішення № 105480227, 25.07.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2022 р. Справа № 918/1007/21(918/311/22)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку в розмірі 280 535 грн 67 коп.,

у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665) про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540),

у судовому засіданні приймали участь:

позивач - ОСОБА_1 ;

від відповідача - Гончарук О.П.;

арбітражний керуючий (розпорядник майна боржника) - Чепелюк О.О.;

від засновника боржника Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - Фрейдун О.М. (в режимі відеоконференції);

від державного органу з питань банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Довженко І.В.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 25 липня 2022 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку в розмірі 280 535 грн 67 коп., (з яких - 95 858 грн 23 коп. - нарахована, але не виплачена заробітна плата, 184 677 грн 44 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2022 р. дану позовну заяву передано на розгляд судді Політиці Н.А. (у провадженні якої перебуває справа № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") та присвоєно номер 918/1007/21(918/311/22).

Суд зазначає, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Зокрема, частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022 року відкрито провадження у справі № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до боржника у розмірі 2 064 087 грн 00 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.07.2022 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича, визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.03.2022 року; зобов`язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника.

Отже, враховуючи викладене вище, позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку в розмірі 280 535 грн 67 коп. підлягає розгляду у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665) про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540).

Ухвалою суду від 6 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1007/21(918/311/22) в межах провадження у справі про банкрутство, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 червня 2022 року.

13 червня 2022 року від позивача на адресу суду надійшла заява про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції від 10.06.2022 року, в якій останній просив надати можливість участі у судових засіданнях у даній справі під час розгляду справи, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції задоволено частково.

23 червня 2022 року від арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника) через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення від 22 червня 2022 року № 02-01/918/1007/21-155. В письмових поясненнях розпорядник майна просив зменшити розмір відшкодування, що визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) до розумного, пропорційного та співмірного розміру.

27 червня 2022 року від Підприємства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення від 21.06.2022 р. № 6/257, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку.

Ухвалою суду від 27 червня 2022 року підготовче засідання відкладено на 11 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 25 липня 2022 року.

13 липня 2022 року від представника засновника боржника через систему "Електронний суд" надійшла заява від 13.07.2022 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій останній просив забезпечити участь представника АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - Фрейдун Ольги Михайлівни, у судовому засіданні у даній справі, яке призначене на 25.07.2022 року на 09:30 год., в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Також в даній заяві засновник боржника просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної допомоги у складі розрахунку заборгованості по зарплаті та середнього заробітку.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року заяву представника засновника боржника АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - Фрейдун Ольги Михайлівни від 13.07.2022 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

18 липня 2022 року від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло клопотання від 18 липня 2022 р. про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України), згідно якого останній просив витребувати:

- оригінал листа-підтвердження заборгованості філії "Острозький райавтодор" від 21.01.2022 р. № 93 зі справи Господарського суду Рівненської області № 918/1077/21 (918/93/22);

- оригінал довідки про доходи ОСОБА_1 від 21.01.2022 р. зі справи Господарського суду Рівненської області № 918/1077/21 (918/93/22);

- оригінал наказу про звільнення ОСОБА_1 від 26.07.2021 р. № 32-к у відповідача - Підприємства.

20 липня 2022 року на адресу суду надійшов оригінал вищезазначеного клопотання.

У судовому засіданні 25 липня 2022 року ОСОБА_1 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Підприємства та арбітражний керуючий (розпорядник майна боржника) у даному засіданні позовні вимоги в частині сплати заробітної плати не заперечили. Щодо стягнення середнього заробітку зазначили про наявність підстав для зменшення такого нарахування.

Представник засновника боржника просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього матеріальної допомоги у складі розрахунку заборгованості по зарплаті та середнього заробітку.

Представник державного органу з питань банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо вирішення спору у даній справі покладався на розсуд суду.

Розглянувши у судовому засіданні 25.07.2022 р. клопотання позивача від 18 липня 2022 року про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України) суд дійшов висновку про залишення його без розгляду в частині витребування оригіналу наказу про звільнення ОСОБА_1 від 26.07.2021 р. № 32-к у Підприємства, оскільки відповідачем надано оригінал документу для огляду у судове засідання. В частині клопотання позивача про витребування оригіналів листа-підтвердження заборгованості філії "Острозький райавтодор" від 21.01.2022 р. № 93 та довідки про доходи ОСОБА_1 від 21.01.2022 р. зі справи Господарського суду Рівненської області № 918/1077/21 (918/93/22) задоволено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , представників Підприємства, засновника боржника, державного органу з питань банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника), всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 працював у філії "Острозький райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на посаді начальника філії.

Згідно Наказу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 26.07.2021 р. № 32-к ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в день звільнення, в порушення вимог ст. 47 КЗпП України, повного розрахунку з останнім не проведено. Зокрема, як зазначив позивач, відповідач не виплатив йому розрахункових на загальну суму 95 858 грн 23 коп.

За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із наданих позивачем доказів суду, Підприємство всупереч наведеним законодавчим положенням при звільненні ОСОБА_1 не в повному обсязі виплатило йому заробітну плату. Заборгованість відповідача з виплати позивачеві належних йому коштів становить 95 858 грн 23 коп., що підтверджується довідкою Підприємства від 21.01.2022 р. № 93 про надання інформації.

Відповідач у своїх письмових поясненнях зазначив, що розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 становить 73 382 грн 63 коп., за мінусом спірної матеріальної допомоги в розмірі 22 475 грн 60 коп.

Крім того, засновник боржника просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної допомоги у складі розрахунку заборгованості по зарплаті.

В той час, у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив суд, що матеріальна допомога - це допомога при виході на пенсію, яка передбачена трудовим договором та нарахована відповідно до трудового договору.

Крім того, Підприємством та засновником боржника жодних доказів про те, що матеріальна допомога в розмірі 22 475 грн 60 коп. є спірною, суду не надано.

Згідно з довідкою Підприємства від 21.01.2022 р. № 93 про надання інформації борг перед позивачем із заробітної плати станом на 21.01.2022 р. становить 95 858 грн 23 коп.

Відповідачем всупереч вимог ст. ст. 13, 73, 74 ГПК України доказів перерахування позивачу заробітної плати не надано, заборгованість перед позивачем підтверджено.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості із заробітної плати в сумі 95 858 грн 23 коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку за 212 днів у розмірі 184 677 грн 44 коп.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений з 26.07.2021, однак у день звільнення працівника відповідачем не проведений розрахунок з ним, а тому позивач просить стягнути з Підприємства середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за 212 робочих днів у розмірі 184 677 грн 44 коп.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, то наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Стосовно визначення дати з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт встановлений судом, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто у даному випадку з 27.07.2021 р.

Згідно розрахунку позивача, останній просив стягнути середній заробіток з 30.07.2021 р. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то бере до уваги початок обрахунку суми середнього заробітку з 30.07.2021 р., так як просив позивач.

Розглянувши розрахунок середнього заробітку за час затримки при звільненні, наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, визначеному позивачем, а саме в сумі 184 677 грн 44 коп.

Заперечуючи проти розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, Підприємство та розпорядник майна просили суд зменшити такий розмір.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання розпорядник майна вказує, що сума невиплаченої заробітної плати становить 95 858 грн 23 коп., а сума компенсаційних виплат, тобто середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 184 677 грн 44 коп., що значно перевищує суму основного боргу та порушує принцип співмірності. Також розпорядник майна зазначив, що Підприємство перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, оскільки щодо нього відкрито провадження у справі про банкрутство. Крім того, розпорядник майна зазначив, що вимоги ОСОБА_1 , як працівника Підприємства, є не єдиними, а тому повинні розглядатися з об`єктивної сторони із дотриманням принципу пропорційності. Як зазначив розпорядник майна, враховувати необхідно й інтереси інших працівників та їх право на отримання співмірної заробітної плати.

Розглянувши таке клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

По-перше, суд зазначає, що зменшення такого розміру є його правом, а не обов`язком.

По-друге, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. в справі № 761/9584/15-ц, зазначено, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому, відкриття провадження у справі про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Проте, враховуючи розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період прострочення, а також те, що вказана заборгованість не погашена на день винесення рішення (майже рік), суд не вбачає підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Щодо посилань відповідача та засновника боржника про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної допомоги у складі розрахунку середнього заробітку суд зазначає, що Підприємством та засновником боржника жодних доказів про те, що в розрахунок середнього заробітку відповідачем включена матеріальна допомога в розмірі 22 475 грн 60 коп. суду не надано, що і не встановлено судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки саме в сумі 184 677 грн 44 коп.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 р. № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.

Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України та наведених правових позицій Верховного Суду, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягненню з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 95 858 грн 23 коп. та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 30.07.2021 р. по 31.05.2022 р. в розмірі 184 677 грн 44 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, ОСОБА_1 заявляючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні було сплачено 2 770 грн 16 коп. судового збору (184 677,44 грн. * 1,5%).

За вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (розмір судового збору за дану вимогу становить 2 481 грн 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати, за які позивач звільнений від сплати судового збору, задоволено судом повністю, судовий збір за вказану вимогу в розмірі 2 481 грн 00 коп. відповідно до норм ч. 2 ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Крім того, враховуючи задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку, судовий збір за вказану вимогу в розмірі 2 770 грн 16 коп. відповідно до норм ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату в розмірі 95 858 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн 23 коп. та середній заробіток за час затримки при звільненні в розмірі 184 677 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн 44 коп. та 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн 16 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2022 року.

Суддя Політика Н.А.