Ухвала суду № 105472547, 28.07.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/371/22

номер провадження 2-з/631/16/22

У Х В А Л А

п р о п о в е р н е н н я з а я в и п р о

в ж и т т я з а х о д і в з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

28 липня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши без повідомлення учасників справи в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/371/22за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» «Про усунення перешкод у користуванні житловим будинком»,-

в с т а н о в и в:

26 липня 2022 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/371/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» «Про усунення перешкод у користуванні житловим будинком».

Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 1797/22-вх від 26.07.2022 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/371/22 (провадження № 2-з/631/16/22) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день реєстрації передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змісту зазначеної заяви убачається, що сторона позивача просить заборонити АТ «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954) вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання житлового будинку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 .

На обґрунтуваннязаяви ОСОБА_1 зазначив,що ОСОБА_2 ,яка єчленом йогосім`ї,неправомірно чинитьперешкоди укористуванні житловимбудинком,розташованим заадресом: АДРЕСА_1 ,-всупереч домовленостям,які існувалиміж сторонамина моментукладення договорударування спірногожитлового будинку,власником якогостала обдарована ОСОБА_2 .Також нимдодано доказисплати комунальнихпослуг таутримання будинкуу належномустані завесь період фактичного проживання в ньому, що, на його думку, є підтвердженням права на користування цим житлом. Проте ОСОБА_2 активними діями чинить перешкоди з метою виселення його та не можливості в подальшому користуватися житловим приміщенням, що підтверджується зверненням до Нововодолазького районного відділення Енергозбуту AT «Харківобленерго» про відключення будинку від постачання електроенергії, внаслідок чого постачання електроенергії припинено. Заборгованостей зі сплати комунальних послу не існує, а тому і підстав для відключення будинку від електропостачання не має, вважає всі дії з боку ОСОБА_2 навмисними та таким, що створюють перешкоди у користування житловим будинком, та суперечить закону й порушує права заявника.

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими судом, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали заяви із доданими до неї письмовими доказами, - суд вважає, що вона підлягає поверненню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому заява надійшла на розгляд належного суду.

Окрім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, які відповідно до приписів статті 9 Основного Закону нашої Держави належить до частини національного законодавства України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 зазначеної вище Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в ній, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 цієї ж статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Частина 1 статті 151 вищезазначеного кодифікованого акту містить вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову, як то:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову

Приписами частини 2 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України передбачена необхідність зазначити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Положеннями частини 10 статті 153 цивільного процесуального кодифікованого закону України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

З роз`яснень, наданих у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», убачається, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначає забезпечення позову як сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті воно є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).

При цьому, оскільки вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

В той же час метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічний за своїм змістом висновок зроблений й колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові, прийнятій 21.08.2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження № 61 9850св19).

Чинне цивільне процесуальне законодавство України не покладає на суд обов`язок під час вирішення питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише вимагають запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відтак, забезпечення позову застосовується для того, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення суду, а тому виходячи із специфіки виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, підставою для його застосування є припущення про можливість вчинити певну дію, яка ускладнить чи унеможливить виконання рішення.

Отже, оцінюючи заяву, що розглядається, на відповідність зазначеним вимогам, а також приписам частин 1 та 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд вбачає, що заява подана без додержання вимог щодо змісту та форми.

Так, до заяви ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» всупереч вимогам частини 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України дійсно не додано документів, на підтвердження сплати судового збору, проте прохальна частина його заяви містить клопотання про відстрочення сплати до ухвалення судового рішення у справи.

Розв`язуючи питання, щодо можливості відстрочити заявнику сплату судового збору або щодо відмови у задоволенні цього клопотання, суд зважає на таке.

Відповідно до положень частини 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Приписи частини 2 статті 133 вказаного вище нормативно-правового акту передбачають, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 і частиною 1 статті 9 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України, сплачується за місцем розгляду справи і зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, обов`язок заявника справити судовий збір під час звернення із відповідною заявою до суду є його процесуальним обов`язком, що має на меті виконання компенсаційної, превентивної та соціальної функції у сукупності.

Відтак, згідно із частиною 1 і абзацом 2 підпункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX від 02.12.2021 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2481,00 гривень, а тому за подання до суду заяви про забезпечення позову судовий збір повинен справлятися в розмірі 496,20 гривень, виходячи з розрахунку: 2481,00 гривень х 0,2 = 496,20 гривень.

Натомість, з огляду на зміст частину 1 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелічені випадки відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення його від сплати, а саме: враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

або

2)позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

або

3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Проте, заявник ОСОБА_1 лише формально пославшись на припис вищенаведеної статті Закону України «Про судовий збір» та початок військової агресії Російської Федерації проти України й введення на території України воєнного стану, а також на проведення активних бойових дій на території Харківської області відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022 року, що нібито призвело до погіршення його майнового стану, не навів у законний та процесуальний спосіб як саме вказані ним факти вплинули на його майновий стан, та у якому розмірі він погіршився, й не додав жодного належного та допустимого доказу щодо цього.

Статтею 129 Основного Закону нашої Держави визначені основні засади судочинства, однією з яких, з огляду на зміст пункту 3 частини 2 вказаної норми права, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Аналогічні за своїм правовим змістом норми містяться й у частинах 1 і 3 статті 12, а також частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

При цьому, у відповідності до змісту частини 6 статті 81 наведеного вище процесуального кодифікованого закону, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вищенаведений нормативно закріплений принцип цивільного судочинства полягає у прояві ініціативи та активних дій усіх осіб, які беруть участь у справі. Саме цей принцип забезпечує повноту дослідження судом обставин кожної судової справи.

Також, з огляду на зміст частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відтак, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, прямо передбачених законом. Учасники справи, зобов`язані самостійно визначити коло фактів, на які слід посилатись як на підставу своїх вимог чи заперечень, а також доказів, що містять інформацію про предмет доказування у справі, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Одночасно із цим, як роз`яснює частина 2 статті 78 вказаного кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведене у своїй сукупність позбавляє суд можливості врахувати рівень тяжкості майнового стану заявника та вирішити питання про його спроможність чи неспроможність на цей час справити судовій збір, а тому суд приходить до переконання, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору слід відмовити, та як наслідок цього - повернути заяву про забезпечення позову заявнику.

Також суд зауважує, що ОСОБА_1 , обираючи у своїй заяві спосіб забезпечення позову у виді заборони АТ «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954) вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання житлового будинку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 ,- не бере до уваги, що фактично АТ «Харківобленерго» вже вчинило дії, які він просить заборонити, тобто відключило житловий будинок АДРЕСА_1 , від електропостачання, а тому ним обраний спосіб забезпечення позову, який не може бути виконаний на цей час.

Постановляючи ухвалу, суд звертає увагу на те, що Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)», урахована неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Харківським апеляційним судом та у відповідності до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено його територіальну підсудність й визначено її Полтавському апеляційному суду.

На підставівикладеного,керуючись статтею125і 129Конституції України,прийнятої 28.06.1996року №254к/96-ВР(іззмінами тадоповненнями);статтею 17і пунктом3розділу XII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» №1402-VІІІвід 02.06.2016року (іззмінами тадоповненнями);Постановою ВерховноїРади України№ 807-ІХвід 17.07.2020року «Проутворення таліквідацію районів»;Конвенцією прозахист правлюдини таосновоположних свобод,учиненої 04.11.1950року вРимі;пунктом 3розділу XII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» №1402-VІІІвід 02.06.2016року (іззмінами тадоповненнями);статями 1,4,8Закону України«Про судовийзбір» №3674-VІвід 08.11.2011року (іззмінами тадоповненнями);пунктом 160частини 1Указу ПрезидентаУкраїни «Прореорганізацію місцевихзагальних судів»№ 451/2017від 29.12.2017року;Постановою Верховногосуду ускладі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, прийняту 16.08.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 910/1040/18; Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)», статтями 1 5, 7, 12, 13, 17, 18, 42, 46, 48, 58, 62, 64, 76 81, 89, 128 131, 133, 136, 149, 150 - 151, 153, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, статтею 263, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 4 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову до ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» «Про усунення перешкод у користуванні житловим будинком» відмовити.

Заяву ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/371/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» «Про усунення перешкод у користуванні житловим будинком» повернути.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко