Вирок № 105467086, 28.07.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2490/22

пр.№ 1-кп/464/350/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

головуючий суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Дзьобан НС.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/2490/22, внесене 13.04.22. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022142080000032, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживає - АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з освітою 9 класів, невійськовозобов`язаного, особи з інвалідністю Ш групи, неодруженого, має малолітнього сина, не працює, згідно із ст.89 КК України судимості немає, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.361 КК України, -

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурори: Майнич М.В., Красницький І.Я.;

захисту - обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Прожуган Ю.М.;

учасником провадження - потерпіла ОСОБА_2 та її представник Тринів М.Я., -

з участю його учасників, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану (у зв`язку із воєнною агресією військ Російської Федерації на території України указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.22. в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/22 від 14.03.22. воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 25 березня 2022 на строк 30 діб), 07 квітня 2022 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у лісопарковій зоні по пр.Ч.Калини,36 у м.Львові , за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, розпиваючи спиртні напої та після цього скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_2 втратила свідомість, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, підійшовши до потерпілої, у той час як встановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, стояла неподалік насторожі, викрав майно ОСОБА_2 , а саме: жіночу сумку вартістю 150 грн, в якій знаходились паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 , золотий ланцюжок вартістю 5000 грн, золотий хрестик вартістю 5000 грн., дві банківські картки «ПРИВАТБАНК», мобільний телефон «MEIZU» вартістю 2500 грн, всього майна на загальну суму 12650 грн. Після чого обвинувачений викраденим майном розпорядився на власний розсуд, при цьому розділивши викрадене із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Своїми умисними діями обвинувачений із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заподіяли матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 12650 грн.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Крім цього він же, достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, тоді ж у невстановлений досудовим розслідування час, разом із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на пр.Ч.Калини,36 у м.Львові , скориставшись, тим, що потерпіла ОСОБА_2 втратила свідомість, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_2 банківські картки «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . У подальшому обвинувачений, усвідомлюючи, що вказані картки та наявні на них грошові кошти є чужою власністю, діючи умисно та маючи умисел, спрямований на викрадення офіційного документа, переслідуючи при цьому корисливу мету та усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи на меті подальше заволодіння коштами, привласнив собі картки, які відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», пп.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україна», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив викрадення та привласнення офіційного документа, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.357 КК України.

Крім того він же тоді ж о 20.30 год там же, за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, керуючись корисливим мотивом, заволоділи мобільним телефоном «MEIZU», який належить потерпілій ОСОБА_2 , в якому була сім-карта мобільного оператора «Київстар» з мобільним номером телефону НОМЕР_3 , що є фінансовим номером для входу в додаток «Приват24» потерпілої. У подальшому, діючи умисно з метою несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у формі витоку інформації та бажаючи їх настання, без дозволу власника, використовуючи мобільний телефон в якості точки доступу до мережі Інтернет із сім-картою НОМЕР_3 , здійснили несанкціоноване втручання в автоматизовану систему «Приват24», шляхом зміни паролю входу в додаток «Приват24», отримавши в смс-повідомленні дані для доступу, використовуючи мобільний номер телефону потерпілої, без дозволу та відома останньої, чим здійснили несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи віддаленого доступу «Приват24», отримавши доступ до банківських рахунків потерпілої, що призвело до витоку інформації, яка обробляється в автоматизованій системі.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку інформації, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.361 КК України.

Крім цього він же того ж дня в період часу з 20.47 год по 22.13 год на пр.Ч.Калини у м. Львові, за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повторно, утримуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , видану на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , шляхом переказу грошових коштів на невстановлену досудовим розслідуванням банківську карту, повторно таємно викрав грошові кошти з карткового рахунку потерпілої в розмірі 7570 грн., які в подальшому витратив на власні потреби. У подальшому обвинувачений того ж дня в період часу з 21.06 год по 21.25 год за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в приміщенні магазину «Міні Маркет» та «Аптека», що знаходяться на території Сихівського району м.Львова, маючи при собі карту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , видану на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що вказана карта є незаконно привласненою, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, які перебували на вказаній банківській картці, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за допомогою карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка належить потерпілій ОСОБА_2 , повторно таємно викрали грошові кошти в сумі 1153,70 грн шляхом розрахунку за придбаний товар. Своїми умисними діями обвинувачений із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заподіяли потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 8723,70 грн.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Крім того він же 08.04.22. в період часу з 05.19 год по 05.24 год, перебуваючи в приміщенні ліцею «Оріяна» по вул.Чукаріна,3 у м.Львові, за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, утримуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , видану на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , шляхом розрахунку за азартні ігри, повторно таємно викрав грошові кошти з карткового рахунку потерпілої у розмірі 7700 грн., чим заподіяли останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Крім цього він же 08.04.22. в період часу з 07.02 год по 07.03 год біля банкомату АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по вул.Моршинська,2 у м.Львові, за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, утримуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , видану на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , шляхом зняття готівки в банкоматі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», повторно таємно викрали грошові кошти з карткового рахунку потерпілої в розмірі 16000 грн., які в подальшому витратили на власні потреби. У подальшому обвинувачений того ж дня в період часу з 07.13 год по 07.15 год біля банкомату АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по вул.Моршинська,2 у м.Львові, за попередньою змовою групою осіб із встановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, утримуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , видану на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , шляхом зняття готівки в банкоматі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», повторно таємно викрали грошові кошти з карткового рахунку потерпілої в розмірі 16000 грн., які в подальшому витратили на власні потреби. Своїми умисними діями обвинувачений та встановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заподіяли потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 32000 грн.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Крім того він же 08.04.22. в період часу з 12.56 год по 16.53 год біля банкомату АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по вул.Чайковського,6 у м.Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, утримуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , видану на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , шляхом зняття готівки в банкоматі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», повторно таємно викрав грошові кошти з карткового рахунку потерпілої в розмірі 24000 грн., які в подальшому витратив на власні потреби. У подальшому обвинувачений того ж дня о 18.32 год., перебуваючи біля банкомату АТ КБ «Приватбанк» на вул.Чайковського,8 у м.Львові та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, утримуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , видану на ім`я потерпілої, шляхом зняття готівки в банкоматі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», повторно таємно викрав грошові кошти з карткового рахунку потерпілої в розмірі 4000 грн., які в подальшому витратив на власні потреби. Своїми умисними діями обвинувачений заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 28000 грн.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений винуватість свою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро покаявся, попросив вибачення за все у потерпілої і суду, зазначивши, що йому соромно і не може пояснити як таке сталося з ним попри те, що 9 років після відбуття останнього покарання за вироком суду, жодного кримінального правопорушення не вчинив, займався в умовах воєнного часу волонтерством; натомість жалкує про вчинене і запевняє, що відшкодує потерпілій повністю заподіяну шкоду по відбуттю покарання, яке згідний нести за законом. По суті пояснив, що притягувався до кримінальної відповідальності, але покарання відбув, має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з дружиною; має хронічні захворювання гепатит С та цироз печінки. Після початку воєнного стану, що був запроваджений на території України, повернувся з Польщі, займався волонтерством. За тиждень до інкримінованих подій приїхав до Львова та як переселенець поселився у школу за адресою: АДРЕСА_2. Там він і познайомився з ОСОБА_4 , який на початку справляв дуже позитивні враження, ходив на роботу тощо. Через три дні після їх знайомства ОСОБА_5 дуже змінився, вчиняв сварки, вживав наркотичні засоби, бо перебував на метадоновій програмі, ставав неадекватним. 07.04.22. він був разом із ОСОБА_6 , так як мали їхати за гуманітарною допомогою. На вулиці ОСОБА_6 побачив знайомого, який був з потерпілою на лавочці. Він також з нею познайомився. Потерпіла йому дуже сподобалась. Вони випили спиртного разом, потім він з потерпілою пішли і знову купили спиртне. Коли він вирішив її провести, ОСОБА_6 до них приєднався. У подальшому він запропонував потерпілій піти з ним у парк провести час. По дорозі, коли вони йшли удвох, йому подзвонив ОСОБА_6 і попросив зустрітись, і він залишив потерпілу. Коли він повернувся, потерпіла була біля ВП № 2 з іншим чоловіком і їй стало погано. Він вирішив її відвести на поляну, а ОСОБА_6 зі своїм знайомим йшли позаду них. По дорозі ОСОБА_6 запропонував їй пива, від випитого потерпілій стало дуже погано і вона стала втрачати свідомість. ОСОБА_6 в це пиво кинув снодійне, бо, коли він хотів теж ним пригостись, ОСОБА_6 сказав, що воно не для нього. Тоді ОСОБА_6 сказав йому обікрасти потерпілу, зазначивши, що в мобільному телефоні є гроші. Ще перед цим він викрав у потерпілої 300 грн біля парку, про що повідомив ОСОБА_6 . Останній сказав йому все забрати у потерпілої. В цей час потерпіла лежала боком біля бревна, він взяв її сумку (барсетку) і кинув собі під куртку. ОСОБА_7 забрав у нього сумку, 2 картки, золоті вироби і мобільний телефон. Після чого у подальшому ОСОБА_6 віддав йому сумку, в якій були 2 паспорти: громадянина України та для виїзду за кордон, одну банківську картку, як виявилось, не діючу, трудову книжку і ключі, наказавши викинути, але він просто це сховав, так як потерпіла йому симпатизувала. А перед тим ОСОБА_6 зайшов у мобільний телефон потерпілої, що не мав блокіровки, там була прив`язка тих двох карток «Приватбанку» до програми «Приват24», зв`язався з оператором-роботом, потім витягнув сім-карту з мобільного телефону потерпілої і вставив у свій кнопочний мобільний телефон, поміняв пароль і таким чином отримав доступ до тих двох карток «Приватбанку», з яких вони потім знімали гроші. ОСОБА_6 віддав йому картку «Приватбанка» потерпілої, де були гроші в національній валюті - 28000 грн, а собі залишив картку «Приватбанк» потерпілої, де знаходились гроші в доларах США. Мобільний телефон потерпілої ОСОБА_6 одразу ж поламав і викинув. З двох карточок він знімав гроші: гроші з карточки в гривневому еквіваленті він витратив на власні потреби, а в доларах він знімав двічі на прохання ОСОБА_6 і віддавав йому. Йому відомо, що ОСОБА_6 хизувався витраченими коштами, оплачував таксисту по 6000 грн. Вважає, що вчинив одразу це, т.я. потрапив під поганий вплив ОСОБА_6 і випив спиртне на голодний шлунок, що і стало причиною таких його дій. Просить суд врахувати щире каяття, активне сприяння розкриттю вчиненого, винен, що не присік дій по відношенню до майна потерпілої та суворо не карати, надавши можливість довести виправлення. Заявлений потерпілою цивільний позов визнає в повному обсязі і згідний відшкодувати заподіяну шкоду за наявності коштів.

З огляду на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, дав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень є повністю доведеною, а тому повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.

Відтак дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за:

-ч.4 ст.185 КК України, т.я. вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередною змовою групою осіб, в умовах воєнного стану;

- ч.1 ст.357 КК України, т.я. вчинив викрадення та привласнення офіційного документа;

-ч.2 ст.361 КК України, т.я. вчинив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку інформації, за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч.3 ст.50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого, вчинення обвинуваченим злочинів, що згідно із ст.12 КК України, є нетяжким та тяжким й проти власності, його багатоепізодність; й кримінальний проступок; особу обвинуваченого, який згідно із ст.89 КК України судимості не має, його молодий вік, стан здоров`я (наявність хронічних захворювань та інвалідність Ш групи довічно), є одруженим, має малолітнього сина, який проживає з дружиною, не працює, наявність соціальних зв`язків; не перебуває під наглядом в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, проте за даними висновку судово-психіатричної експертизи № 105 від 26.04.22 психічною хворобою не страждає, виявляє ознаки розумової відсталості в ступені легко вираженої дебільності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в період інкримінованих йому дій також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; пом`якшуючими вину обставини: активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, що зазначено органом досудового розслідування, яке знайшло своє підтвердження і під час судового слідства, а також під час його встановлено і щире каяття; обтяжуючої вину обставини ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено; заподіяна шкода не відшкодована та, приймаючи до відома досудову доповідь органу пробації із визначенням ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення як високого та небезпеки для суспільства як середнього; - відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за неможливе досягти мети попередження злочинів та виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства і поміщення до КВУ закритого типу та доходить висновку про необхідність призначення йому з огляду на все це у своїй сукупності покарання за: ч.4 ст.185 КК України - позбавлення волі на строк п`ять років; ч.1 ст.357 КК України - обмеження волі на строк один рік з урахуванням положень ч.3 ст.61 КК України; ч.2 ст.361 КК України - позбавлення волі на строк два роки; на підставі підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому слід визначити остаточне покарання - позбавлення волі волі на строк п`ять років.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить. Так описані вище дані про особу обвинуваченого, який детально показав про обставини вчинення інкримінованого; його роль у такому; обставини, що пом`якшують покарання; визнання цивільного позову та позиція потерпілої про необхідність призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду, дають лише підстави для призначення покарання у мінімальних його межах, передбачених санкціями відповідних статей, у виді позбавлення волі, а не застосування ст.69 КК України. Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів. Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах, та сторони захисту - в мінімальних його межах.

Розглядаючи заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення 89073,70 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст.128 КПК України). У ч.4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадку, коли цивільний позивач, його представник чи законний представник подали клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Потерпіла, яка була визнана цивільним позивачем, під час судового провадження підтримала заявлений нею цивільний позов і просила задоволити.

ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 89073,70 грн визнав у повному обсязі, що є підставою для стягнення з останнього на користь потерпілої майнової шкоди в зазначеному розмірі. З урахуванням викладеного даний цивільний позов необхідно задоволити у повному обсязі.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні, долю речових доказів стороною обвинувачення заявлено вирішити в іншому кримінальному провадженні відносно виділеної особи.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. За змістом ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Отже початок строку відбування обвинуваченим ОСОБА_1 покарання слід обчислювати з 16.04.22. - дати взяття під варту відповідно до ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 16.04.22. та на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 16 квітня 2022 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою слід залишити без змін, зважаючи на вид покарання, яке призначається судом, відсутність клопотань з боку сторін провадження та з огляду на вимоги ст.377 КПК України; суд не вбачає виняткових обставин для звільнення останнього з-під варти до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.361 КК України та призначити йому покарання за:

- ч.4 ст.185 КК України - позбавлення волі на строк п`ять років;

- ч.1 ст.357 КК України - обмеження волі на строк один рік;

- ч.2 ст.361 КК України - позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначити остаточне покарання - позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту взяття під варту - 16 квітня 2022 року, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання попереднє ув`язнення з 16.04.22. до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Задоволити цивільний позов.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований - АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) матеріальну шкоду в сумі 89073 гривні 70 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий суддя Олена ТІМЧЕНКО