Ухвала суду № 105464506, 28.07.2022, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1878/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання вчинити дію.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій просить суд ухвалити рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Станишівській сільській раді Житомирського Житомирської області розглядати та затверджувати (погоджувати) документацію із землеустрою (проекти землеустрою) з правом передачі в оренду, користування чи власність земельної ділянки площею 1,9836 га за кадастровим номером 18220833500:01:001:0538.

Згідно протоколу від 21.07.2021 року щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначення не відбулось, не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом передачі судової справи, 28.07.2022 року заява про забезпечення позову була розподілена судді Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що на даний час існує велика ймовірність надання дозволу для ведення фермерського господарства на зазначеній земельній ділянці іншим особам, що може заподіяти шкоду його правам, свободам та інтересам.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1-2ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії;встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно п. 2 ч. 1ст.152ЦПКУкраїни заява про забезпечення позову подається:одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) - ч. 1ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, під час розв`язання питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Суд вказує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заявник, посилаючись на необхідність забезпечення позову, з метою унеможливлення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не надає жодних належних, достовірних та достатніх доказів для підтвердження існування таких обставин, а мотивація заяви ґрунтується виключно на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову.

Разом з тим, позивач не навів у заяві жодних обставин, які б вказували на наявність підстав для забезпечення позову, та у разі невжиття заходів забезпечення позову, поновлення порушених прав позивача буде неможливими.

При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише однією із процедур отримання земельних ділянок у власність, а факт отримання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не означає позитивного рішення про надання земельних ділянок у власність. Після надання такого дозволу у заявника не виникає прав на земельну ділянку, а виникає лише право на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, звернувшись до суду із цією заявою позивач не надав переконливих доказів на її обґрунтування, а лише висловив припущення щодо можливого майбутнього розвитку подій.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є лише припущенням та не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом саме таких заходів забезпечення даного позову.

Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, які не є учасниками справи, адже забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, повністю зупиняє процес розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а отже стосується інтересів кола осіб, які не є учасниками справи.

Відтак, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.

Керуючись ст. ст.149-153, 353 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Роз`яснити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про забезпечення повторно на будь-якій стадії розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік