Рішення № 105461432, 28.07.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2022 р. справа № 300/2151/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним зменшення з 01,03.2019 пенсії позивача з 6030,54 грн до 4380,28 грн, а також зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2019 у раніше встановленому розмірі - 6030,54 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем було здійснено перерахунок належної йому пенсії. Однак, при проведенні перерахунку відповідачем було зменшено величину оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, що вплинуло на загальний розрахунок розміру пенсії позивача. Разом з тим, наголошує, що на момент призначення пенсії позивачу коефіцієнт заробітної плати складав 4,08327, а після перерахунку склав 2,56276. Вважає, що відповідач при перерахунку пенсії безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, чим порушує право позивача на отримання пенсії у розмірі передбаченому законодавством. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Заперечення проти позову обгрунтоване тим, що, що відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V (далі - Закон України №1058-IV), в редакції, яка була чинною до 11.10.2017, за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнювала 1,35%. Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України №2148-VIII) у частині 1 статті 25 Закону України №1058-IV друге речення п`ятого абзацу викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%». Пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148, який в цій частині набрав чинності з 01.10.2017, визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України №2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Отже, законодавцем чітко визначено, що при перерахунку пенсії з 01.10.2017 застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Враховуючи викладене наголошено, що підстави для проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.10.2017 року з урахуванням коефіцієнту страхового стажу, який було визначено у розмірі 1,35%, відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 8).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2251/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до стажу роботи ОСОБА_1 при призначення пенсії по інвалідності періоди роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 -1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 24.10.2007 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням періодів роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 по справі №300/2251/19 повернуто скаржнику.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2251/19 набрало законної сили 03.03.2020.

На виконання судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії. В результаті здійсненого перерахунку пенсії загальний стаж роботи позивача, що враховується при призначенні/перерахунку пенсії склав 32 роки 2 місяці 12 днів (коефіцієнт стажу становить 0,33167). Після проведення відповідного перерахунку розмір пенсії позивача склав 4 135,94 грн.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% замість 1,35% та зменшення розміру пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких рунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України №1058.

Згідно із статтею 1 Закону України №1058 коефіцієнт страхового стажу величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 25 Закону України №1058 розмір коефіцієнту страхового стажу, станом на час призначення позивачу пенсії, обраховувався виходячи з показників суми місяців страховогостажу, а також величини оцінки 1 року страхового стажу (1.35%) за формулою наведеною в статті.

Пунктом 4-3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон України №2148-VIII), з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Пунктом 4-4 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Аналіз вищезазначених норм Прикінцевих положень Закону України №1058 свідчить про те, що у разі перерахунку призначених пенсій застосовується величина оцінки одного року страхового стажу - 1%, а у разі призначення пенсії, застосовується величина 1,35%.

Пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону України №1058 з 24.10.2007, тобто до набрання чинності Законом №2148-VIII, у зв`язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.

Таким чином з 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій має здійснюватися із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3 764,40 грн.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України, яку позивач вважає порушеною, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції Україниє найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Зважаючи на вищенаведене, суд не вважає, що пункт 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 не відповідає статті 22 Конституції України.

Відтак, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 15.10.2019, тобто після набрання чинності набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що виключає зворотну дію закону в k часі.

Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача, що під час перерахунку пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% він діяв правомірно.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №620/1492/19, від 27.04.2021 у справі №200/2266/19-а та від 05.02.2020 у справі №822/3781/17.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення з 01.03.2019 пенсії ОСОБА_1 з 6 030,54 грн до 4 380,28 грн суд встановив наступне.

Позивач звертає увагу суду на протокол призначення пенсії від 06.03.2019 та зазначає, в ньому міститься інформація щодо призначення пенсії з 01.03.2019 у сумі 6 030,54 грн, однак виплачувалась в розмірі 4 328,54 грн (а. с. 68-69).

Судом встановлено, що під час розгляду звернення від 06.03.2019 №284/Щ-9 та перегляді пенсійної справи до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.10.2003 по 31.12.2004).

Надвірнянським об`єднаним управлінням Пенсійним фонду переглянуто повторно страховий стаж заявника з урахуванням документів, які є в матеріалах його пенсійної справи.

До страхового стажу ОСОБА_1 дораховано періоди з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.10.2003 по 31.12.2004 здійснення підприємницької діяльності.

Після перерахунку страховий стаж заявника, з урахуванням додаткового стажу (2 роки 1 місяць), становить 32 роки 2 місяці (коефіцієнт стажу 0,32167).

Проте після проведеного перерахунку зменшився коефіцієнт, заробітної плати з 4,08327 до 2,80970, оскільки було дораховано заробіток за періоди ведення підприємницької діяльності (з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.10.2003 по 31.12.2004). Пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність з 01.03.2019 року.

Отже, при перегляді пенсійної справи при розгляді звернення з урахуванням обчислення страхового стажу 30 років 9 місяців та заробітній платі за періоди з 01.11.1976 по 24.01.1984, з 01.04.2005 по 31.12.2005 та з 01.04.2006 по 31.12.2006 до 01.03.2019 розмір пенсії ОСОБА_1 до 01.03.2019 становив 6 030,54 грн, що підтверджується вище згаданим протоколом, однак, з урахуванням донархованих періодів, розмір пенсії заявника обчислено при страховому стажі 32 роки 2 місяці та заробітній платі за періоди 01.11.1976 по 24.01.1984 та з 01.07.2000 по 12.12.2006 і він склав з 01.03.2019 4 380,28 грн.

Про зменшення розміру пенсії та причини такого зменшення, як зазначено відповідачем у відзиві, ОСОБА_1 було повідомлено 06.03.2019 на усному прийомі в Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду.

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій Головного управління та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2251/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до стажу роботи ОСОБА_1 при призначення пенсії по інвалідності періоди роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 -1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 24.10.2007 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням періодів роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 по справі №300/2251/19 повернуто скаржнику.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2251/19 набрало законної сили 03.03.2020.

Надалі на виконання судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії. В результаті здійсненого перерахунку пенсії загальний стаж роботи позивача, що враховується при призначенні/перерахунку пенсії склав 33 роки 2 місяці 6 днів та внесено заробіток за ці ж роки в розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії. У звязку з цим заробітна плата зменшилась і склала 11 287,29 грн (коефіцієнт для обчислення заробітку 2,56276).

Розмір пенсії ОСОБА_1 після перерахунку на виконання рішення суду склав 4 135,94 грн.

Оскільки перерахунок пенсії на виконання рішення суду привів до зменшення розміру пенсії (до перерахунку 4 380,28 грн, після перерахунку 4 135,94 грн.), то на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 було перераховано пенсію ОСОБА_1 і відповідно розмір пенсійної виплати з 01.05.2020 склав 4 580,69 грн.

Станом на даний час розмір пенсії ОСОБА_1 складає 5771,77 грн.

Отже на переконання суду в діях відповідача щодо зменшення розміру пенсійних виплат відсутні ознаки протиправності і як наслідок не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 6 030,54 грн з урахуванням проведених виплат є похідною, а отже не підлягає до задоволення.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач діяв у межах, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством та правомірно здійснив перерахунок належної позивачу пенсії, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява №43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, пункт 29).

Частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому підстави для стягнення судових витрат у вигляді судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 28 липня 2022 р.