Рішення № 105460416, 28.07.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3925/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі ГУНП у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №457/в від 12.04.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області» в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького РУП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу від 19.04.2022 №143 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; поновлення на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції зі збереженням спеціального звання «лейтенант поліції» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 06.05.2021 по 19.04.2022 ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області. Наказом ГУ НП у Волинській області від 19.04.2022 №143 о/с, за грубе порушення службової дисципліни, зокрема пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 13, 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1, 2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, а також основних обов`язків поліцейського, передбачених статтею 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію» за вчинення дій, що підривають авторитет поліції, на підставі висновку службового розслідування №305/01/39-2022 від 12.04.2022 до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, рядового поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції, з яким позивач ознайомився 22.04.2022, яке, як вважає позивач, до нього застосовано безпідставно, а службове розслідування, за результатами якого прийнято оскаржувані накази проведено не об`єктивно, упереджено та без належної оцінки дійсних обставин.

ОСОБА_1 зауважує, що йому не було відомо про проведення щодо нього службового розслідування, а також про застосування на підставі наказу №457/в від 12.04.2022 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки лише 22.04.2022 представник позивача адвокат Кінах Я.В. звернулась до відповідача із адвокатським запитом про надання копії матеріалів, висновку службового розслідування та копії наказу №457/в від 12.04.2022 з метою з`ясування всіх обставин, що були підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Вказує, що матеріали службового розслідування не містять жодного доказу скоєння ним дисциплінарного проступку, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Крім того, зазначає, що доводи відповідача про перебування ОСОБА_1 на роботі в стані алкогольного сп`яніння грунтуються виключно на відмові останнього від проходження тесту на газоаналізаторі «Драгер». Однак, чинним законодавством не передбачено використання технічного засобу «Драгер» для встановлення факту перебування поліцейського на службі в стані алкогольного сп`яніння. А тому вважає, що відмова від проходження тесту на газоаналізаторі «Драгер» в межах даних правовідносин не є беззаперечним доказом вини працівника поліції щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння під час проходження служби. Також позивач вважає за необхідне зауважити, що дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування було порушено право позивача на захист, оскільки не відібрано v нього письмових пояснень, оскільки статтею 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під мас проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. При цьому, наявність в матеріалах справи пояснень інших працівників поліції не є достатніми доказами, оскільки мета проведення службового розслідування полягає у встановлення дійсних обставин вчинення поліцейським порушень Дисциплінарного статуту Національної поліції України чи навпаки дотримання ним положень Дисциплінарного статуту з метою виконання службових обов`язків. Позивач вважає, що ГУНП у Волинській області було порушено встановлений чинним законодавством порядок здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення, що полягає у не повідомленні ОСОБА_1 про ініціювання відносно нього дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування, у зв`язку з чим позивач з матеріалами дисциплінарної справи, висновком за результатами службового розслідування, не знайомився, та, фактично, був позбавлений можливості палати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та скористатися іншими правами, передбаченими Законом.

Також у висновку вказано, що на місце події було направлено працівників управління головної інспекції ГУНП у Волинській області, які в присутності начальника СКЗ Луцького РУП ГУНП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_1 на місці або в медичному закладі пройти медичне освідування (огляд) на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовився. За даним фактом було складено відповідний акт про відмову від добровільного проходження медичного огляду у зв`язку із підозрою в перебуванні на службі в стані наркотичного, алкогольного або іншого сп`яніння від 10.04.2022 №229/39-2022. Так, працівниками ГУ НП у Волинській області було складено акт перебування поліцейського на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння від 10.04.2022 №300/39-2022.

З даного приводу позивач зауважує, що у зв`язку з тим, що в нього виникли обґрунтовані сумніви відносно результату, який покаже «Драгер», звернувся до КП «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради, де самостійно пройшов освідування та відповідно до отриманого консультативного висновку спеціаліста №185 від 10.04.2022 у ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено. Вказаний висновок позивач не долучав в ході проведення службового розслідування, оскільки у останнього не відбирали пояснення в рамках такого розслідування. Висновок лікаря свідчить про тверезий стан позивача станом на 10.04.2022, а відтак спростовує висновки відповідача щодо перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння під час несення служби.

Крім того, позивач зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності було здійснено під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , оскільки згідно медичних висновків №РСХ8-А7Р4-76А8-АА7С, №583-648В-7ВА4-ТХН9 КНП Вараської міської ради Вараський центр первинної медичної допомоги позивач з 10.04.2022 по 14.04.2022 та з 14.04.2022 по 18.04.2022 перебував на лікарняному.

Відтак сторона Позивача вважає, ню звільнення із служби в поліції с крайнім заходом дисциплінарного впливу, а тому рішення про його застосування повинно бути належним чином обгрунтовано. Однак в даному випадку очевидним є свавільне застосування такого.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 вважає, що застосований до нього вид стягнення відбувся з порушенням встановленого порядку його застосування, а звільнення зі служби є непропорційним дисциплінарному проступку, який йому інкримінують.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій наведено аргументи, аналогічні обґрунтуванню адміністративного позову, викладеному у позовній заяві.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.06.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ НП у Волинській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення відповідач обгрунтовує тим, що в ході проведеного службового розслідування встановлено факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції. Так, в період з 06.05.2021 по 19.04.2022 ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області. 10.04.2022 до чергової частини Луцького РУП ГУНП у Волинській області з лінії «102» надійшло повідомлення від працівника Департаменту муніципальної варти про те, що 10.04.2022 о 02 год. 11 хв. його колегу ОСОБА_6 , який їхав на автомобілі, зупинив працівник поліції, а саме карного розшуку, одягнений у службовий одяг та хотів перевірити чи перебуває він зі своїм колегою у стані алкогольного сп`яніння та після цього вдарив в область обличчя, а саме надбив зуб. Дане повідомлення зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі ЄО) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 10.04.2022 №8832. Крім цього, 10.04.2022 до чергової частини Луцького РУП ГУНП у Волинській області з лінії «102» надійшло повідомлення лікаря про те, що цього ж дня о 05 год. 21 хв. до Луцької міської клінічної лікарні, з метою надання медичної допомоги звернувся ОСОБА_6 , з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку під питанням, забій зуба, не госпіталізовувався, який повідомив, що його побили працівники поліції поблизу РЦ «Промінь» цього ж дня, близько 02 год. 00 хв. Дане повідомлення зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі ЄО) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 10.04.2022 №8838.

Відповідно до наказу ГУНП у Волинській області «Про призначення та проведення службового розслідування» від 10.04.2022 №221 створено дисциплінарну комісію та наказано провести службове розслідування за вищевикладеним фактом.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУНП у Волинській області на час дії правового режиму надзвичайного стану переведений на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС України від 10.12.2015 №1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.01.2016 №12/28142.

Відповідно до розстановки нарядів о 19 год. 00 хв. 09.04.2022 ОСОБА_1 заступив на патрулювання та ніс службу на маршруті просп. Волі, а саме від ТЦ «ЦУМ» до Філармонії, та при цьому перебував в однострої та із вогнепальною зброєю, спільно з ним заступили цивільні особи, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . В подальшому, 10.04.2022 о 05 год. 20 хв. в чергову частину Луцького РУП ГУНП у Волинській області, надійшло звернення ОСОБА_6 , інспектора муніципальної варти м. Луцьк, який повідомив, що 10.04.2022 близько 01 год. 30 хв., в м. Луцьку, на просп. Президента Грушевського, 2 неподалік ТРЦ «Промінь», оперуповноважений Луцького РУП ГУНП у Волинській області Руднік В.С., який перебував на патрулюванні в м. Луцьк, був одягнений в однострій з табельною вогнепальною зброєю, зупинив автомобіль «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , з метою перевірки транспортного засобу та документів. В ході перевірки автомобіля виник словесний конфлікт із ОСОБА_6 під час якого, за словами останнього, позивачем було нанесено декілька ударів в область обличчя ОСОБА_6

10.04.2022 відразу після повідомлення про дану подію, на місце події було направлено слідчо-оперативну групу Луцького РУП ГУНП, відповідального від керівництва Луцького РУП - заступника начальника СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 , відповідального за забезпечення публічної безпеки та порядку на території обслуговування Луцького РУП ГУНП - ОСОБА_10 , безпосереднього керівника ОСОБА_1 - начальника сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 . Разом із цим, на місце події було направлено працівників управління головної інспекції ГУНП у Волинській області, які в присутності начальника сектору кадрового забезпечення Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 запропонували позивачу на місці або в медичному закладі пройти медичне освідування (огляд) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився. За даним фактом було складено відповідний акт про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2022 № 299/39-2022, в якому наявний підпис позивача про його ознайомлення із даним актом. Окрім цього, факт відмови від проходження медичного освідування було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камеру) працівника УГІ ГУНП.

Також працівниками УГІ ГУНП в присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 було складено акт перебування поліцейського на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння від 10.04.2022 № 300/39-2022, в якому зазначено, що 10.04.2022 о 04 год. 12 хв. встановлено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці, а саме під час патрулювання в складі патруля (маршрут «пр. Волі - Театральний майдан») із явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей, різка зміна окраси шкіри, поведінка, яка не відповідає обстановці, нечітка мова. ОСОБА_1 ознайомився із вказаним актом, про що свідчить його підпис в документі. Даний факт також було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камеру) працівника УГІ ГУНП. В рамках службового розслідування було також отримано пояснення працівників поліції, що були присутні під час вказаної події, які підтвердили вищеописані обставини. 10.04.2022 було отримано пояснення від ОСОБА_1 , який відмовився від надання пояснень в рамках даного службового розслідування. Отже, позивачу було відомо про проведення вказаного службового розслідування.

Окрім цього, під час службового розслідування встановлено, що позивач заступив на маршрут патрулювання в однострої із вогнепальною зброєю. Також ОСОБА_1 24.02.2022 було написано рапорт, відповідно до якого встановлено, що за ним закріплено на постійне зберігання та носіння табельна вогнепальна зброя пістолет Макарова із боєприпасами, разом із цим позивачу було видано автомат АК-74, із боєприпасами

Так, за результатами проведеного службового розслідування видано наказ ГУНГІ у Волинській області від 12.04.2022 №457/в, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції, невиконання обов`язків поліцейського встановлених пунктами 1, 2 частини 1 статті 18, пунктами 1, 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 13, 14 частини З статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункті 1, 2 розділу 2, пункт 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, керівних вказівок Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Волинській області, щодо дотримання законності та службової дисципліни, порушенні нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, текст якої закріплено статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», та виразилося у самовільному залишенні маршруту патрулювання, встановленому розстановкою особового складу Луцького РУП ГУНП у Волинській області по забезпечені публічної безпеки та порядку від 09.04.2022 вих. №4033/50/04-2022, перебуванні у нетверезому стані під час несення служби по забезпеченні публічної безпеки та порядку у місті Луцьку з вогнепальною зброєю та спецзасобами в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022, не сприянні та перешкоджанні проведенню службового розслідування шляхом відмови надання пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Відповідач вказує, що з наказом ГУНП у Волинській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області» від 12.04.2022 №457/в позивач ознайомився 19.04.2022.

Відповідно до частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізовуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Так, на виконання частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту, видано наказ ГУНП у Волинській області від 19.04.2022 №143 о/с, відповідно до якого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 19.04.2022, з яким ОСОБА_1 ознайомився, про що поставив власний підпис.

Також відповідач зазначає, що за будь-яких обставин як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських). Проте, всупереч вказаним нормам позивачем було допущено порушення правил етичної поведінки поліцейського, що не допустимо.

Разом із цим, звертає увагу на те, що службове розслідування було розпочато з метою встановлення факту перебування позивача, під час несення служби із вогнепальною зброєю, у стані алкогольного сп`яніння. Під час вказаного розслідування факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння було підтверджено, а твердження представника позивача щодо того, що факт сп`яніння ґрунтується виключно на відмові ОСОБА_1 від проходження тесту не відповідає дійсності, так як вказаний факт було доведено іншими зібраними під час службового розслідування доказами, у тому числі відібрано пояснення у свідків події, що бачили особисто ОСОБА_1 та засвідчили факт перебування позивача під час несення служби у стані алкогольного сп`яніння. Також, у матеріалах справи, наявний відеозапис із відео реєстратора працівників УГІ, на якому помітно, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, нерозбірлива мова, а також поведінка, що не відповідає обстановці). Відповідно до вказаного відеозапису також помітно, що ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти медичний огляд з метою встановлення факту алкогольного сп`яніння, а також поїхати до медичного закладу, проте позивач відмовився.

Щодо долученого до позовної заяви як доказу відсутності ознак сп`яніння консультативного висновку спеціаліста від 10.04.2022№185, то ГУНП у Волинській області вважає, що вказаний висновок не може бути доказом у даній справі так, як його проведено уже після подій, що відбулись, а саме о 14 год. 3О хв., а виявлено позивача у стані алкогольного сп`яніння під час несення служби близько 02 години 10.04.2022.

Щодо зауваження позивача на те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також, що нібито ОСОБА_1 не було відомо про проведення щодо нього службового розслідування, представник відповідача зазначає, що відповідно до наказу ГУНП у Волинській області «Про призначення та проведення службового розслідування» від 10.04.2022 №221, службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Луцького РУП ГУНП у Волинській області, у тому числі у позивачем вирішено проводити у формі письмового провадження.

Так, відповідно до пункту 7 розділу V Порядку №893 у разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Тому, виклик позивача про надання пояснень не здійснювався, проте позивачу було повідомлено про проведення службового розслідування, вказаний факт підтверджується тим, що 10.04.2022 у ОСОБА_1 було відібрано пояснення, у якому позивач власноручно написав, що відповідно до статті 63 Конституції України він відмовляється від дачі пояснень, вказане свідчить про обізнаність позивача щодо проведення відносно нього службового розслідування.

Разом із цим, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право, у тому числі, надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються. Також, пункт 3 розділу IV Порядку №893 передбачає, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Позивач, відмовившись від дачі пояснень скористався своїм правом, при цьому відповідачем виконано усі, передбачені законодавством дії. А тому, твердження представника позивача про необізнаність проведення відносно позивача службового розслідування та позбавлення можливості надання пояснень позивачем, не відповідають дійсності та спростовуються зібраними під час службового розслідування доказами.

Щодо твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 притягнено до відповідальності під час його тимчасової непрацездатності зазначає, що відповідно до частини 3 статті 21 Дисциплінарного статуту НПУ перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення, тому відповідачем не було порушено норми законодавства при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності під час перебування на лікарняному.

З огляду на викладене, відповідач вважає правомірним притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Крім того зазначив, що обрання виду стягнення є дискреційними повноваженнями начальника ГУНП у Волинській області.

З врахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу начальника Головного управління національної поліції у Волинській області №136 о/с від 06.05.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, із присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції».

Наказом ГУ НП у Волинській області від 19.04.2022 №143 o/c, за грубе порушення службової дисципліни, зокрема пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 13, 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1,2 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, а також основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18, ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» за вчинення дій , що підривають авторитет поліції, до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, рядового поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказ ГУ НП у Волинській області від 19.04.2022 №143 o/c прийнято на підставі висновку службового розслідування №305/01/39-2022 від 12.04.2022 за фактами можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області, зокрема оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 та з інших питань.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування стала інформація про грубе порушення службової дисципліни з боку оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 , а саме 10.04.2022 о 05 год. 20 хв. в чергову частину Луцького РУП ГУНП у Волинській області, надійшло звернення ОСОБА_6 , інспектора муніципальної варти м. Луцьк, який повідомив, що 10.04.2022 близько 01 год. 30 хв., в м. Луцьку, на просп. Президента Грушевського, 2 неподалік ТРЦ «Промінь», оперуповноважений Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 , який перебував на патрулюванні в м. Луцьк, був одягнений в однострій з табельною вогнепальною зброєю, зупинив автомобіль «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , з метою перевірки транспортного засобу та документів. В ході перевірки автомобіля виник словесний конфлікт із ОСОБА_6 під час якого, за словами останнього, позивачем було нанесено декілька ударів в область обличчя ОСОБА_6

10.04.2022 на місце події було направлено слідчо-оперативну групу Луцького РУП ГУНП, відповідального від керівництва Луцького РУП - заступника начальника СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 , відповідального за забезпечення публічної безпеки та порядку на території обслуговування Луцького РУП ГУНП - ОСОБА_10 , безпосереднього керівника ОСОБА_1 - начальника сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 . Разом із цим, на місце події було направлено працівників управління головної інспекції ГУНП у Волинській області, які в присутності начальника сектору кадрового забезпечення Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 запропонували позивачу на місці або в медичному закладі пройти медичне освідування (огляд) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився. За даним фактом було складено відповідний акт про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2022 № 299/39-2022, в якому наявний підпис позивача про його ознайомлення із даним актом. Окрім цього, факт відмови від проходження медичного освідування було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камеру) працівника УГІ ГУНП.

Також працівниками РУП ГУНП в присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 було складено акт перебування поліцейського на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння від 10.04.2022 № 300/39-2022, в якому зазначено, що 10.04.2022 о 04 год. 12 хв. встановлено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці, а саме під час патрулювання в складі патруля (маршрут «пр. Волі - Театральний майдан») із явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей, різка зміна окраси шкіри, поведінка, яка не відповідає обстановці, нечітка мова. ОСОБА_12 ознайомився із вказаним актом, про що свідчить його підпис в документі. Даний факт також було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (бодІ-камеру) працівника УГІ ГУНП. В рамках службового розслідування було також отримано пояснення працівників поліції, що були присутні під час вказаної події, які підтвердили вищеописані обставини. 10.04.2022 було отримано пояснення від ОСОБА_1 , який відмовився від надання пояснень в рамках даного службового розслідування.

Крім цього, під час службового розслідування встановлено, що позивач заступив на маршрут патрулювання в однострої із вогнепальною зброєю. Також ОСОБА_1 24.02.2022 було написано рапорт, відповідно до якого встановлено, що за ним закріплено на постійне зберігання та носіння табельна вогнепальна зброя пістолет Макарова із боєприпасами, разом із цим позивачу було видано автомат АК-74, із боєприпасами

За результатами проведеного службового розслідування видано наказ ГУНГІ у Волинській області від 12.04.2022 №457/в, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції, невиконання обов`язків поліцейського встановлених пунктами 1, 2 частини 1 статті 18, пунктами 1, 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 13, 14 частини З статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункті 1, 2 розділу 2, пункт 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, керівних вказівок Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Волинській області, щодо дотримання законності та службової дисципліни, порушенні нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, текст якої закріплено статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», та виразилося у самовільному залишенні маршруту патрулювання, встановленому розстановкою особового складу Луцького РУП ГУНП у Волинській області по забезпечені публічної безпеки та порядку від 09.04.2022 вих. №4033/50/04-2022, перебуванні у нетверезому стані під час несення служби по забезпеченні публічної безпеки та порядку у місті Луцьку з вогнепальною зброєю та спецзасобами в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022, не сприянні та перешкоджанні проведенню службового розслідування шляхом відмови надання пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а. с. 64-66), з яким позивач ознайомився 19.04.2022, про що свідчить його особистий підпис (а. с. 183-187).

На виконання частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту, наказом ГУНП у Волинській області від 19.04.2022 №143 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 19.04.2022, з яким ОСОБА_1 ознайомився, про що поставив власний підпис 19.04.2022 (а. с. 21).

Позивач вважає, що оскаржувані накази винесені ГУ ПН у Волинській області протиправно, без врахування фактичних обставин справи, оскільки не був повідомлений про проведення щодо нього службового розслідування, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у даній справі врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 №1355/32807 (далі Порядок №893).

Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно частини першої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно пунктів першого, третього частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, про невиконання позивачем вимог якого також зазначено в оскаржуваному наказі, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно частини другої статі 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Частинами третьою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, згідно пункту 1 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно пункту 7 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Пунктом 14 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 передбачено, зокрема, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.

Відповідно до пункту 17 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.

В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.

Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.

Правила оформлення матеріалів службового розслідування викладені у розділі VI Порядку №893.

Так, пунктом другим розділу VI Порядку №893 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У пункті 4 розділу VI Порядку №893 зазначено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Згідно приписів частини першої третьої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений і статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Згідно частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Згідно частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною четвертою та п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Згідно частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Частиною сьомою названої вище статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

Згідно частини першої статті 24 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Отже, в ході службового розслідування з`ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУНП у Волинській області на час дії правового режиму надзвичайного стану переведений на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС України від 10.12.2015 №1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.01.2016 №12/28142.

Відповідно до Указу Президента України Зеленського В.О. №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб.

Так, на виконання Конституції України, враховуючи положення частини першої статті 65 Конституції України, згідно з якою захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб, Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», наказу №5 від 26.02.2022 Волинської обласної військової адміністрації «Про недопущення мародерства», доручення Національної поліції України від 04.10.2021 №12007/01/20-21 «Про вжиття додаткових заходів щодо взаємодії з громадськими формуваннями з охорони громадського порядку і державного кордону», наказу НПУ №124 від 14.02.2022 «Про проведення особового складу на посилений варіант несення служби», наказу №190 від 29.03.2021 «Про визначення піших маршрутів патрулювання Луцького РУП ГУНП у Волинській області», наказу №100/в від 15.02.2022 «Про посилення публічної безпеки та порядку під час проведення профілактичного відпрацювання», наказу Луцького РУП №46 від 26.01.2022 «Про співпрацю з громадськими формуваннями», операційного плану організації проведення комплексного відпрацювання щодо стабілізації криміногенної ситуації на вулицях та Інших громадських місцях Луцького РУП ГУНП у Волинській області №1247/50/04-2-2022 від 20.01.2022, залучено особовий склад Луцького РУП ГУНП області для забезпечення публічної безпеки та порядку на території обслуговування Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

Згідно розстановки особового складу Луцького РУП ГУНП у Волинській області по забезпеченні публічної безпеки та порядку 09.04.2022 №4033/50/04-2022, затвердженої заступником начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області майором поліції ОСОБА_13 , час несення служби з 19:00 09.04.2022 по 08:00 10.04.2022.

Відповідно до вказаної розстановки нарядів о 19 год. 00 хв. 09.04.2022 ОСОБА_1 заступив на патрулювання та ніс службу на маршруті проспект Волі, а саме від ТЦ «ЦУМ» до Філармонії, та при цьому перебував в однострої та із вогнепальною зброєю, спільно з ним заступили цивільні особи, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

В подальшому, 10.04.2022 о 05 год. 20 хв. в чергову частину Луцького РУП ГУНП у Волинській області, надійшло звернення ОСОБА_6 , інспектора муніципальної варти м. Луцьк, який повідомив, що 10.04.2022 близько 01 год. ЗО хв., в м. Луцьку, на просп. Президента Грушевського, 2 неподалік ТРЦ «Промінь», оперуповноважений Луцького РУП ГУНП у Волинській області Руднік В.С., який перебував на патрулюванні в м. Луцьк, був одягнений в однострій з табельною вогнепальною зброєю, зупинив автомобіль «Skoda Fabia» д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , з метою перевірки транспортного засобу та документів. В ході перевірки автомобіля виник словесний конфлікт із ОСОБА_6 під час якого, за словами останнього, позивачем було нанесено декілька ударів в область обличчя ОСОБА_6

10.04.2022 відразу після повідомлення про дану подію, на місце події було направлено слідчо-оперативну групу Луцького РУП ГУНП, відповідального від керівництва Луцького РУП - заступника начальника СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 , відповідального за забезпечення публічної безпеки та порядку на території обслуговування Луцького РУП ГУНП - ОСОБА_10 , безпосереднього керівника ОСОБА_1 - начальника сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 . Також на місце події було направлено працівників управління головної інспекції ГУНП у Волинській області, які в присутності начальника сектору кадрового забезпечення Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 запропонували позивачу на місці або в медичному закладі пройти медичне освідування (огляд) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився. За даним фактом було складено відповідний акт про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2022 № 299/39-2022, в якому наявний підпис позивача про його ознайомлення із даним актом. Окрім цього, факт відмови від проходження медичного освідування було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камеру) працівника УГІ ГУНП.

Також працівниками УГІ ГУНП в присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 було складено акт перебування поліцейського на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння від 10.04.2022 № 300/39-2022, в якому зазначено, що 10.04.2022 о 04 год. 12 хв. встановлено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці, а саме під час патрулювання в складі патруля (маршрут «пр. Волі - Театральний майдан») із явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей, різка зміна окраси шкіри, поведінка, яка не відповідає обстановці, нечітка мова. ОСОБА_1 ознайомився із вказаним актом, про що свідчить його підпис в документі. Даний факт також було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камеру) працівника УГІ ГУНП.

Окрім цього, під час службового розслідування встановлено, що позивач заступив на маршрут патрулювання в однострої із вогнепальною зброєю. Також ОСОБА_1 24.02.2022 було написано рапорт, відповідно до якого встановлено, що за ним закріплено на постійне зберігання та носіння табельна вогнепальна зброя пістолет Макарова із боєприпасами, разом із цим позивачу було видано автомат АК-74, із боєприпасами

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах службового розслідування не міститься будь-яких даних та документів, які в свою чергу підтверджують можливість залучення працівниками Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради власних (цивільних) автомобілів для здійснення автопатруля разом із працівниками ГУНП у Волинській області.

Так, з пояснень ОСОБА_6 , вбачається, що 10.04.2022 приблизно о 01 год.00 хв., під час патрулювання по маршруту ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_6 , що на сьогодні досить патрулювати, щоб він завіз його додому, після чого також їхав відпочивати. Приблизно о 01 год.30 хв., ОСОБА_6 , завіз останнього додому, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після чого вирішив поїхати до місця дислокації, що знаходиться по АДРЕСА_2 , для того щоб здати радіостанцію.

При цьому, в матеріалах службового розслідування відсутня будь-яка інформації щодо періоду часу, з якого працівники Муніципальної варти Луцької міської ради заступають та закінчують автопатрулювання та чи міг гр. ОСОБА_6 самостійно пересуватись по місту на власному автомобілі не під час здійснення патрулювання, враховуючи дію комендантської години.

В подальшому, зі слів гр. ОСОБА_6 , останній виїхав на міст, що по пр.Соборності, та направився в сторону РЦ «Промінь», не доїжджаючи до світлофора, що знаходиться по пр. Мойсея та побачив, що на зустріч їхав легковий автомобіль Мерседес А160, на транзитних номерах НОМЕР_2 , який відразу розвернувся та почав їхати за ним. В подальшому, водій вказаного автомобіля почав блимати йому фарами, наскільки він зрозумів, щоб зупинитися, а тому прийняв рішення зупинитись на острівці кільця, який знаходиться між вулицями пр.Грушевського та вул.Стрілецька у м.Луцьку.

Згодом, зупинившись із автомобіля останній не виходив, однак привідкрив вікно та в дзеркалі заднього виду побачив, що з вказаного автомобіля вийшов невідомий чоловік в цивільному одязі із зброєю в руках та направився до ного. Підійшовши сказав, що він свій та відійшов назад, однак за ним знаходився працівник поліції, як в подальшому стало відомо, що це був оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 . В подальшому, ОСОБА_1 , сказав, що він так скоро не поїде та наказав вийти з машини, відкрити для огляду багажне відділення, але перед тим взяв службове посвідчення ОСОБА_6 для огляду. Після чого останній вийшов та відкрив багажне відділення.

В той час ОСОБА_6 побачив, що ОСОБА_1 зняв запобіжника на автоматі АК-47 та дослав патрон до патронника, після чого почав нецензурно висловлюватись в його адресу, говорив що останній з Департаменту муніципальної варти, та що всі з цієї установи погані.

Разом з тим, суд зауважує, що в матеріалах службового розслідування відсутні фактичні підтвердження вказаних обставин, зокрема, хто був присутній у вказаний час та може підтвердити вказані дії ОСОБА_1 , що в свою чергу може свідчить про суб`єктивне сприйняття ОСОБА_6 вказаних обставин та проведення необ`єктивного, упередженого, без належної оцінки дійсних обставин службового розслідування.

Крім того, з матеріалів вбачається, що під час розмови ОСОБА_6 зрозумів, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, не чітка мова, очі червоні, поведінка не відповідає обстановці).

Однак, вказані вище події відбувались в темну пору доби, що ставить під сумнів наочне визначення перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд вважає неналежним доказом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння Акт про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2022 (а. с. 47) та акт перебування поліцейського на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння (а. с. 48), оскільки вказані обставини спростовуються консультативним висновком спеціаліста КП «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради від 10.04.2022, з якого слідує, що ОСОБА_1 «тверезий» (а. с. 18).

Також з висновку службового розслідування вбачається нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

В той же час в матеріалах службового розслідування не міститься будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин.

Фактично висновок службового розслідування ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_6 , що, на думку суду, свідчить про поверхневе, без належного, повного та всебічного дослідження всіх обставин розслідування, що в свою чергу могло вплинути на встановлення наявності чи відсутності у діях поліцейського складу дисциплінарного проступку.

Крім того, як вбачається з матеріалів службового розслідування у поясненнях ОСОБА_14 та ОСОБА_6 наявні розбіжності в поясненнях, однак відповідач вказує, що дані дії свідчать про нещирість під час їх надання та перешкоджанню проведення службового розслідування.

Також суд звертає увагу, що фактично висновки службового розслідування грунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_6 , що ставить під сумнів їх об`єктивність.

Пунктом 1 розділу V Порядку №893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, встановлення причин і умов вчинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Однак, з матеріалів службового розслідування вбачається, що наряд «Ескадра -131» в складі ОСОБА_1 та інших цивільних осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , в своїх поясненнях вказали, що згідно статті 63 Конституції України відмовляються давати будь-які пояснення з приводу вищевказаних обставин.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, відповідач не забезпечив позивачу можливості надати пояснення в межах проведення службового розслідування, так як відібрання службовими особами ГУНП у Волинській області 10.04.2022 пояснень у ОСОБА_1 та інших осіб які перебували в наряді щодо обставин які мали місце 10.04.2022 в районі РЦ «Промінь» були здійснені не в рамках проведення службового розслідування.

Відтак, оцінюючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що всупереч вимогам пункту 7 розділу V Порядку №893 збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок ОСОБА_1 були здійснені без одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, тобто без пояснень позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог частини третьої статті 18 Дисциплінарного статуту та пункту 17 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893, Акт про відмову від надання ОСОБА_1 пояснень не складався, що свідчить про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування.

Разом з тим, пояснення поліцейського, відносно якого проводиться службове розслідування, є однією з важливих форм гарантій, передбачених статтею 18 Дисциплінарного статуту та наданих поліцейському для захисту своїх законних прав та інтересів, що направлені проти безпідставного застосування стягнення та мають значення, за наявності встановлення факту порушення, при вирішенні питання обрання одного з видів стягнень, наведених у частині третій статті 13 Дисциплінарного статуту.

Відтак, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що службове розслідування проводилось в порядку письмового провадження, яке не вимагає відібрання пояснення від особи, відносно якої воно проводиться.

Невиконання обов`язку щодо одержання від поліцейського письмового пояснення про обставини вчинення дисциплінарного проступку за відсутності при цьому складеного Акту про відмову від надання поліцейським пояснень є порушенням встановленої законодавством процедури застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення і, як наслідок, підставою для визнання судом незаконним такого стягнення.

Крім цього, варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено доцільності застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як «звільнення із служби в поліції», в той час як вказанному виду згідно приписів частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передують інші види стягнень.

При цьому, як свідчать матеріали справи, на час вирішення питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді «звільнення із служби в поліції» останній не мав діючих дисциплінарних стягнень, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався керівництвом, про що свідчить зміст наявної у справі характеристики.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що всупереч приписам частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування відносно позивача було проведено неповно та не об`єктивно, без з`ясування всіх обставин можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без встановлення дійсних причин і умов його вчинення; відповідачем не враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, відсутність негативних наслідків, особу порушника, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Як вбачається зі змісту акту службового розслідування, відповідачем не встановлювалась можливість застосування до позивача більш м`якого дисциплінарного стягнення та не обґрунтовано належним чином необхідність застосування дисциплінарного стягнення, саме у вигляді звільнення зі служби.

Зазначене у своїй сукупності дає підстави суду для висновку про протиправність наказу начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області від №457/в від 12.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його скасування.

Крім того, суд зауважує, що висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем виконання своїх службових обов`язків та службової дисципліни

Також суд зазначає, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить конкретних обставин, які вказують на порушення позивачем службової дисципліни.

Згідно частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В зв`язку з тим, що наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий на підставі висновку за результатами проведення службового розслідування, який визнаний судом протиправним та скасований, відтак наказ №143 о/с від 19.04.2022 «По особовому складу» про звільнення оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, рядового поліції ОСОБА_1 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, який є наслідком застосування та реалізації наказу №457/в від 12.04.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області» в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького РУП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, також необхідно визнати протиправним та скасувати.

Отже, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку не знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, з огляду на що спірні накази винесені відповідачем не в межах, не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на займаній на час звільнення посаді.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлена протиправність наказів ГУ НП у Волинській області №457/в від 12.04.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області» в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького РУП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та від 19.04.2022 №143 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції та стягнення на користь позивача суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Згідно частинами першою та п`ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

Отже, оскільки наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області №143 о/с від 19.04.2022 «По особовому складу» позивача звільнено з посади з 19.04.2022, суд вважає, що цей день є останнім робочим днем, відповідно, поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення, тобто з 20.04.2022.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт л пункту 1 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 9 розділу І Загальні положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку №260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 (далі - Постанова №988) передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Наказ № 260).

Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу №260 визначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Так, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доходи від 08.06.2022, виданої ГУ НП у Волинській області, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період лютий-березень 2022 року становить 30 270,01 грн (а. с. 189).

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 6 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, розрахунок грошового забезпечення на час вимушеного прогулу судом здійснено наступним чином: ОСОБА_1 звільнений з посади 19.04.2022. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 99 календарних днів, за період з 20.04.2022 по 27.07.2022 (по дату ухвалення судом рішення). Два попередні місяці, що передують звільненню лютий-березень 2022 року. Кількість календарних днів - 59 (28+31). Грошове забезпечення: 15471,03 грн (лютий 2022 року) + 14798,98 грн (березень 2022 року) = 30270,01грн : 59 календарних днів = 513,00 грн/день х 99 днів вимушеного прогулу = 50 792,00 грн.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Отже, Головне управління Національної поліції у Волинській області, як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та, як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язане виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.04.2022 по день поновлення на посаді (27.07.2022) в розмірі 50792,00 грн.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким, чином рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15 390 грн (513,00 х 30 днів) підлягають негайному виконанню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті134 КАС України).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статей 28, 29, 30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 18.04.2022 №18-04/01, ордер серії АС №1038585, додаткову угоду від 19.04.2022 №1 (замовлення) до договору від 18.04.2022 №18-04/01, квитанцію до прибуткового касового ордеру №28-04/01 від 28.04.2022 на суму 15000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру №28-04/01 від 29.06.2022 на суму 5000,00 грн, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.2022.

Тобто, загальна сума витрат на правову допомогу становить 20000,00 грн.

З додаткової угоди №1 від 19.04.2022 слідує, що вартість послуг, наданих адвокатом Рудніку В.С. на суму 20000,00 грн включають: ґрунтовну консультацію, здійснення підготовку запитів та інших документів у яких виникне необхідність, підготовка позовної заяви, здійснити підготовку інших документів, у яких виникне необхідність у ході судового розгляду справи, за необхідності представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах та організаціях усіх форм власності.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Крім того, як встановлено частинами другою, третьоюстатті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України«Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, ціни позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), та приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо їх стягнення на користь позивача, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 20 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а також те, що послуги щодо ґрунтовної консультації, здійснення підготовки запитів та інших документів у яких виникне необхідність, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 5000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач. Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2559007129.1 від 26.05.2022 (а. с. 101), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 5 992,40 грн, з яких: 992,40 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, 5000,00 грн - витрати на правову допомогу адвоката.

Керуючись статями 2, 72-77, 243, 245, 246, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 12.04.2022 №457/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 19.04.2022 №143 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби у поліції оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції, з 20.04.2022;

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 50 792 (п`ятдесят тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15 390 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто) гривень 00 копійок допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5 992 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський