Рішення № 105459319, 28.07.2022, Чернівецький районний суд Вінницької області

"28" липня 2022 р.

Справа №150/34/22

Провадження №2/150/58/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Короленко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» про стягнення заборгованості за договором підряду,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» (далі- ТОВ «СТ КАЙРОС», відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 березня 2018 року між ОСОБА_1 (підрядник по договору) та ТзОВ «СТ КАЙРОС» (замовник по договору) укладено договір підряду на вирощування соняшника, відповідно до умов якого позивач виконав роботи по вирощуванню насіння соняшника кондитерського загальною вагою 10270тонн, однак відповідач в порушення умов договору оплату за виконані роботи у встановлений договором строк - до 31.12.2018, не провів. Станом на січень 2022 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 205675,67грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, згідно Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» позивачем нараховано 36542,65грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов`язання, та згідно ст.ст.536, 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в розмірі - 18696,76грн. та інфляційні збитки в розмірі - 40538,67грн., які позивач також просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 13.01.2022 року дану цивільну справу передано на розгляд Малиновського районного суду міста Одеси (а.с.18).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10.03.2022 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Чернівецького районного суду від 13.01.2022 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.40-41).

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 29.03.2022 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.46).

07.04.2022 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання (Вх.№615/22-Вх.) директора ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_12. про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану (а.с.48-50).

19.04.2022 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх.№689/22-Вх.), який відповідач заперечив позовні вимоги, просить в позові відмовити, посилаючись на наступні підстави:

- в позивача та відповідача відсутній оригінал підписаного сторонами договору підряду, відтак, посилання позивача на те, що продукція повинна бути сплачена у строк до 31.12.2018 року не підтверджено доказами та заперечується відповідачем. Ооскільки у сторін відсутній оформлений та підписаний примірник договору, відповідач вважає, що строк оплати за продукцію сторонами не узгоджений, відтак, за відсутності вимоги позивача про оплату продукції, вважає подання позову передчасним. При цьому, зазначає, що якщо вважати, що продукція підлягає оплаті негайно після прийняття 21.09.2018 та 25.09.2018 року, то позов подано позивачем до суду 12.01.2022 року після спливу трьох річної позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України, тому просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача;

- позивачем не надано суду доказів участі у прийманні-передачі будь-якої продукції представника відповідача з належними повноваженнями, доказів визначення усіх якісних показників продукції тощо. Надані позивачем акти приймання-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 та 25.09.2018 року містять недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати представника ТОВ «СТ КАЙРОС» як особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, а саме: не зазначено хто саме від імені відповідача підписав акти прийому-передачі, акти не містять печатки ТОВ «СТ КАЙРОС», яка використовується відповідачем у господарській діяльності, до акту не додано довіреності або іншого документа, який надав повноваження представнику на підписання таких актів без використання печатки підприємства, акти не містять посилань на реквізити договору, та не містять інформації щодо передачі саме кондитерського соняшника;

- єдиним документом, на підставі якого позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому грошові кошти за передачу продукції, є акти приймання-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 року та від 25.09.2018 року, відповідно до яких прийняв продукцію - позивач, а передав продукцію - невідома особа, ідентифікувати яку неможливо, відтак відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження прийняття відповідачем у власність продукції в рахунок належного виконання позивачем зобов`язань за договором та погодження ціни продукції тощо;

- оскільки позивачем не доведено вимоги про стягнення основного боргу, а також настання строку сплати відповідачем за будь-яку продукцію, відтак, похідні вимоги про стягнення пені та 3% річних, інфляційних втрат є безпідставними (а.с.52-63).

Ухвалою суду від 19.04.2022 ргоку підготовче судове засідання відкладено на підставі поданої представником відповідача заяви (Вх.№615/22-Вх.) (а.с.64).

04.05.2022 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання (Вх.№776/22-Вх.) директора ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_12. про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану (а.с.69-71).

Окрім того, дані директора ТОВ «СТ Кайрос» ОСОБА_3 , який зареєстрований в системі «Електронний Суд», внесено до додаткових відомостей про учасника справи та надано йому доступу до ознайомлення з матеріалами електронної справи. Також в даному клопотанні зазначена офіційна електронна пошта представника відповідача ОСОБА_12. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відтак, наступне направлення процесуальних документів (ухвал суду та судових повісток) здійснювалось через систему «Д-3» шляхом направлення на електронну адресу представника відповідача - директора ТОВ «СТ Кайрос» ОСОБА_12.

04.05.2022 позивачем подано відповідь на відзив (Вх.№777/22-Вх.), у якій позивач зазначив, що підписанням представником відповідача акта приймання-передачі насіння соняшника, та листом ТОВ «СТ КАЙРОС» за вих.№9/11 від 30.12.2018 року, відповідач підтвердив факт отримання продукції. Відповідач не заперечує факт укладення між сторонами договору, а факт відсутності договору не заперечує факт існування та виконання взятих на себе сторонами зобов"язань за договором. До вказаної відповіді долучено цінову довідку №СИО-в №000120 від 17.05.2021 року Одеської торгово-промислової палати України про закупівельні ціни в гривнях України за 1 тону на вересень-листопад 2018 року на насіння кондитерського соняшника врожаю 2018 року з ПДВ - 18000-33000грн. при умові постачання само вивіз, а також примірник договору підряду на вирощування соняшника від 15.03.2018року, який підписано лише ОСОБА_1 , підпису директора ОСОБА_13. та печатки товариства вказаний примірник не містить (а.с.72-80).

Ухвалою суду від 10.05.2022 розгляд справи відкладено на підставі заявленого позивачем клопотання в судовому засіданні та поданого клопотання представником відповідача (а.с.88).

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.05.2022 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду, задоволено клопотання позивача про виклик свідків. Також задоволено клопотання позивача та представника позивача про витребування доказів, а саме від від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» оригінал договору підряду на вирощування соняшника, який був укладений 15.03.2018 року між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» (а.с.98).

16.05.2022 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання (Вх.№827/22-Вх.) представника відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, яке мотивоване неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні Чернівецького районного суду Вінницької області, відсутністю технічних пристроїв, які б давали можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції особисто у директора товариства, а також неможливість залучення іншого представника для участі в судовому засіданні у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів, оскільки коштів у товариства немає, рахунки товариства арештовані виконавчою службою. До вказаного клопотання долучено результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 14.05.2022 року, з яких вбачається інформація про те, що по боржнику ТОВ «СТ КАЙРОС» на момент формування вказаного документа відкрито ряд виконавчих проваджень, однак, факт накладення арешту на рахунки не відображено (а.с.102-104).

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, протокольною ухвалою від 31.05.2022 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача, відповідач не скористався правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку із найбільш наближеним до місця його реєстрації чи перебування районним судом міста Одеси, необгрунтував неможливість явки представника до районного суду міста Одеси. Враховуючи, що суди в Україні на неокупованих територіях під час воєнного стану працюють в штатному режимі, місто Одеса не перебуває в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №75 від 25.04.2022 (з наступними змінами), суд оцінює клопотання директора відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану як зловживання своїми процесуальними правами.

Окрім того, враховуючи, що всі доводи та заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві, а позивачем вже вдруге забезпечено явку свідків в судове засідання для допиту, суд ухвалив проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Факт повідомлення представника відповідача - директора ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_12. про відкладення розгляду справи та дати судових засідань шляхом направлення на офіційну електронну пошту судової документації підтверджується доданими до матеріалів справи довідками про доставку електронних листів (а.с.66, 91, 101, 112, 119, 140, 148) та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення суду адресату (а.с.51, 68, 92).

Також, ухвалами суду від 21.06.2022 та 15.07.2022 розгляд даної цивільної справи відкладався (а.с.118, 146).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити. Надали відповідні пояснення по позовній заяві, а також по відповіді на відзив на позов. Зокрема, зазначили, що позивачем належним чином виконувались умови договору, технологічний процес вирощування кондитерського соняшника контролювався представником відповідача ОСОБА_4 , з яким і проводились розрахунки за насіння, техніку, посів, культивацію, збір врожаю, тощо. Вирощена ним продукція була прийнята представниками відповідача по кількості та якості на місці збору урожаю на полі по актах приймання-передачі, в якому і було погоджено вартість такого насіння з врахуванням якісних та кількісних характеристик, ціна в актах приймання-передачі визначена в умовних одиницях як долари США, оскільки саме така валюта використовувалась при попередніх розрахунках по виконанню умов договору. При цьому зазначає, що йому незрозумілими є претензії відповідача щодо встановлення нижчої вартості продукції чи вимоги забрати насіння соняшника зі складу відповідача, оскільки невідомими залишалися обставини в яких умовах зберігалася продукція впродовж чотирьох місяців з моменту відвантаження продукції до моменту отримання листа від ТОВ СТ КАЙРОС», з якими показниками вологості, провітрюваності, з наявністю чи відсутністю гризунів та інших шкідників, більш того, на полі під час збору врожаю продукція різних підрядників навантажувалась в один автомобіль насипом, тощо. Щодо підписів в актах приймання-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 та 25.09.2018 року в графах «відвантажив», «прийняв», то зазначив, що такий акт йому було надано представником відповідача з підписом в графі «відвантажив», відтак, він свій підпис проставив у графі «прийняв». Також звертає увагу суду на лист ТОВ «СТ КАЙРОС», яким відповідач визнав факт отримання ним продукції від ОСОБА_1 . На запитання суду чи надсилалось ним відповідь на лист ТОВ «СТ КАЙРОС» чи вимога щодо проведення оплати за отриману продукцію, позивач дав негативну відповідь. Також зазначив, що він у квітні 2018 року підписав два примірники договору підряду на вирощування насіння соняшника кондитерського з ТОВ «СТ КАЙРОС» та передав ці договори на підпис представнику відповідача ОСОБА_5 , однак, його примірник договору йому повернуто не було. При написанні позовної заяви посилався на умови типового договору підряду, примірник якого у нього залишився і який він долучив до матеріалів справи зі своїм підписом, а також на підставі типових договорів підряду, які були підписані іншими підрядниками.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до позовних вимог позивача, то представник відповідача зазначила, що вважає, що строк остаточного розрахунку за отриману продукцію було визначено договором до 31.12.2018 року. Разом з цим зазначила, що якщо брати до уваги відсутність оригіналу договору між сторонами та застосовувати норми Цивільного кодексу України щодо обов`язку проведення розрахунків за отриману продукцію після прийняття товару відповідачем, то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв"язку із звернення з позовом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, відтак, зважаючи, що карантин в Україні введено з березня 2020 року і такий триває на момент розгляду даної справи, тому підстав для застосування позовної давності до позовних вимог немає.

Заслухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та її представника, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Навесні 2018 році між ОСОБА_1 (підрядник по договору) та ТОВ «СТ КАЙРОС» (замовник по договору) укладено договір підряду на вирощування соняшника, відповідно до умов якого позивач зобов`язався на власний ризик та за власний рахунок виконати роботи по вирощуванню на 2018 рік на власних (орендованих) посівних площах та з використанням власних матеріально-технічних і людських ресурсів, з посівного матеріалу відповідача або за окремою письмовою домовленістю з матеріалу позивача та виключно за технологією, що надана відповідачем, результатом яких є вирощене насіння соняшника кондитерського (продукція за договором), а замовник (відповідач) зобов`язався прийняти і оплатити виконані підрядником роботи (продукцію).

При підписані договору відповідач не повернув позивачу його примірник договору. Вимога суду про надання оригіналу договору підряду, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СТ КАЙРОС» відповідачем не виконана з посиланням на відсутність такого договору у товариства (а.с.52).

На виконання договірних зобов`язань позивач на підставі актів прийому-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 6993,8, «чистою» вагою 6266,3тонн на загальну суму 4903,3«у.е.» та від 25.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 3276,2, «чистою» вагою 2981,3тонн на загальну суму 2455,4«у.е.» (а.с.10-11).

Факт отримання продукції від ОСОБА_1 визнається листом за вих.№9/11 від 30.12.2018 року ТОВ «СТ КАЙРОС», у якому також зазначається, що вирощена за договором продукція не відповідає узгодженим якісним характеристикам при укладенні договору, на підставі чого запропоновано встановити вартість вирощеної продукції в розмірі 8000грн. за 1 тонну прод укції, а у випадку незгоди на встановлення запропонованої вартості просить протягом 10 днів вивезти продукцію зі складу ТОВ «СТ КАЙРОС», розрахуватись з компанією за послуги комбайна та перевізника (а.с.12-13).

Як зазначив позивач у своїх поясненнях, відповідь на вказаний лист ним не надано, запропоновану ціну не погоджено, продукцію зі складу відповідача не вивезено (доказів протилежного матеріали справи не містять).

Станом на січень 2022 року відповідач розрахунок за отриману продукцію по договору підряду не провів, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Як вбачається з позовних вимог, позивачем проведено обрахунок заборгованості 7358,7ум.од., де умовні одиниці визначені як долари США, оскільки на підставі саме такої валюти проводились попередні розрахунки між сторонами по вказаному договору, відтак, заявлено до стягнення 205675,67грн. заборгованості, обчисленої по курсу НБУ станом на момент прийняття продукції (21.09.2018 та 25.09.2018). Також позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 18696,76грн., інфляційних збитків в розмірі 40538,67грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в розмірі 36542,65гривень.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що як представник товариства «СТ КАЙРОС» здійснював представницькі та посередницькі повноваження від ТОВ «СТ КАЙРОС», зокрема, контролював всі процеси посіву, обробки та збирання врожаю, а також надавав типові договори підряду на підпис всім підрядникам з однаковими умовами, оскільки такі договори особисто роздруковував. ОСОБА_1 у 2018 році підписав два примірники договору підряду на вирощування насіння соняшника кондитерського з ТОВ «СТ КАЙРОС» і даний договір ОСОБА_4 в Одесу ТОВ «СТ КАЙРОС» на підпис директору, після цього повертав підрядникам, однак, не всі договори були отримані підрядниками, тому договори які залишились не витребувані були повернуті ним ТОВ «КАЙРОС». Щодо ОСОБА_1 , то підтвердив, що договір був укладений та підписаний двома сторонами. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 вирощував для ТОВ «СТ КАЙРОС» насіння соняшника кондитерського за технологією, визначеною в договорі, оскільки без укладеного договору посів соняшника кондитерського не проводився. Всі процеси, крім обробітку землі, по вирощуванню та збору насіння соняшника кондитерського організовував ОСОБА_4 від імені ТОВ «СТ КАЙРОС». Дату та час збору врожаю вирішувались після виходу на поле та оцінки зрілості соняшника, після чого повідомляв ТОВ «КАЙРОС» про необхідність збору врожаю і ТОВ «КАЙРОС» надавав комбайн та представників з Одеси (прізвища не пам`ятає), яких йому представив директор ТОВ «КАЙРОС» ОСОБА_6 , які від імені ТОВ «СТ КАЙРОС» на місці збирання врожаю здійснювали лабораторні обміри якісних показників по кожному підряднику і на підставі цих показників визначалась ціна продукції, що відображалось в актах приймання-передачі продукції. Відомості в акти приймання-передачі вносили та підписували представники ТОВ «КАЙРОС». Грошовою одиницею «у.е.» в актах приймання-передачі насіння соняшника були долари США. Зазначив, що був свідком як техніка та представники ТОВ «СТ КАЙРОС» здійснювали збір врожаю в ОСОБА_1 - соняшника кондитерського, потім вражай грузився на одну машину від декількох підрядників.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду повідомив, що як і ОСОБА_1 в 2018 році уклав з ТОВ «КАЙРОС» договір підряду на вирощування соняшника кондитерського та у 2018 році він виростив і здавав ТОВ «СТ КАЙРОС» насіння соняшника кондитерського, і з ним також не розрахувались як і з ОСОБА_1 . Вказує, що сіялось саме насіння соняшника кондитерського, процес посів та збирання організовував представник від ТОВ «СТ КАЙРОС» - ОСОБА_8 , який був представником ТОВ «СТ КАЙРОС» по двох регіонах - Ямпільському та Чернівецькому, ОСОБА_4 вів документацію і проводив розрахунки з ТОВ «СТ КАЙРОС», також вказав, що підрядники готівкою розраховувались за виконані роботи з ОСОБА_4 , який передавав ТОВ «СТ КАЙРОС». Насіння, добрива та техніка надавались ТОВ «КАЙРОС». Дати посіву, обробки та збору врожаю визначав ТОВ «СТ КАЙРОС» в особі ОСОБА_4 , все проводилось технікою ТОВ «СТ КАЙРОС». Підрядники жодним чином не впливали на дату збору врожаю. Зокрема, зазначив, що на полі після збору врожаю представниками ТОВ «КАЙРОС» проводилась перевірка кількісно-якісних показників насіння соняшника (волога, засміченість, величина насіння, тощо), складався акт приймання-передачі, в якому записувались дані і погоджувалась ціна з врахуванням якісних показників насіння, після чого зібраний урожай насипався в один великотонажний автомобіль від декількох підрядників. Представники ТОВ «КАЙРОС», які збирали врожай у 2018 році довіреність чи інших документів не представили. Вказав, що погоджена в акті приймання-передачі ціна вирощеного насіння кондитерського соняшника встановлювалась в доларах США на момент підписання актів. Також зазначив про типовість укладених у 2018 році договорів підряду між ТОВ «СТ КАЙРОС» та іншими підрядниками. На підтвердження наданих показів надав суду для огляду оригінал договору підряду насіння соняшника від 09.04.2018 року та додатків до нього (рекомендації до вирощування соняшника кондитерських сортів, площа посіву) та акти приймання-передачі насіння соняшника від 28.09.2018, 01.10.2018, 01.10.2018, в яких визначено: замовником ТОВ «СТ Кайрос», марка, номер «DAF АВ 9784СА», ціна визначена в «у.е», визначено показники «тара, брутто, фактична вага, вологість, сорність, фракція, натура», визначено чисту вагу, фактичну вагу» та відповідно до формули обраховану «ціну за 1кг 3,8+, та ціну за 1кг 3.2-3.8». При цьому зазначив, що його примірник договору йому повернули лише в 2019 році на його вимогу.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що у 2018 році ТОВ «СТ КАЙРОС» сіяли в Чернівецькому районі кондитерський соняшник, зокрема в нього і ОСОБА_1 . Представник ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_4 надавав для підпису типові договори підряду. Насіння та техніка надавались ТОВ «КАЙРОС». Вирощуванням і збором врожаю займався представник ТОВ «СТ КАЙРОС» - ОСОБА_4, якого представив йому директор ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_6 як агронома і представника товариства, який слідкував за технологічними процесами, організовував їх і проводив розрахунки між ТОВ «СТ КАЙРОС» та підрядниками. Зауважив, що насіння соняшнику кондитерського надавав представник ТОВ «СТ КАЙРОС» - ОСОБА_4 Посів, передача посівного матеріалу, збір врожаю, організацією техніки здійснювало ТОВ «СТ КАЙРОС» через представника ОСОБА_4 , через якого і проводились розрахунки. Кількісні та якісні показники визначались в кожного підрядника окремо одразу після збирання врожаю шляхом зважування та взяття зразків насіння соняшника з бункера комбайна на полі і проведення відповідних досліджень (вологість, наповненість, розмір), і на підставі таких показників представниками ТОВ «КАЙРОС» визначалась ціна продукції, що відображалось в актах прийому-передачі насіння соняшника. Зазначив, що в актах прийому-передачі вказувався обрахунок ціни «у.е.» в доларах США, а також, що саме прив`язка до долара США використовувалась сторонами під час розрахунку за попередні послуги ТОВ «СТ КАЙРОС». Зібраний врожай від кожного підрядника після визначення якісних характеристик висипався в один автомобіль від різних підрядників. Також зазначив, що ОСОБА_4 обіцяв провести розрахунок до кінця 2018 року, однак у 2019 році ОСОБА_9 отримав лист від ТОВ «СТ КАЙРОС» про некондиційність соняшнику, хоча в телефонних розмовах директор ОСОБА_6 обіцяв розрахуватись протягом двох років. Свій примірник договору

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду показав, що він як і ОСОБА_1 вирощував насіння соняшника кондитерського для ТОВ «СТ КАЙРОС». Укладали договір з ТОВ «СТ КАЙРОС» через представника ОСОБА_4 з 2016 по 2018 роки, за 2016 та 2017 роки із ОСОБА_10 розрахувались. Договори підряду були однотипними з однаковими умовами для підрядників. За час співпраці з ТОВ «СТ КАЙРОС», всі процеси по посіву, вирощуванню, обробки, збору, контролював ТОВ «СТ КАЙРОС» через свого представника ОСОБА_4 . Все проводилось технікою, насінням ТОВ «СТ КАЙРОС». Збір врожаю проводився за участю представника ОСОБА_4 і ще одним представником. Був свідком як у вересні 2018 року представник ОСОБА_4 та ще один представник-лаборант ТОВ «СТ КАЙРОС», збирали врожай в ОСОБА_1 . Збір врожаю в різних підрядників здійснювався в одну великовантажну машину - насипом. Якість насіння визначалась шляхом взяття проби з бункера комбайна, ОСОБА_4 особисто з комбайна брав пробу врожаю. Акти приймання-передачі складали і підписували представники ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_4 та лаборант (ім`я та прізвище не знає). Показники по кількості та якості впливали на якість товару. Зазначив, що в актах прийому-передачі вказувався обрахунок ціни «у.е.» в доларах США.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Надаючи оцінку доказам у даній справі, суд бере до уваги лише ті докази, які стосуються предмета та підстав даного позову, тобто, якими підтверджується наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За змістом статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як встановлено судом, навесні 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТ КАЙРОС» було укладено договір підряду у формі єдиного документу, який було підписано сторонами, однак, такий не було повернуто позивачу, а відповідач зазначає про відсутність у нього такого договору.

Приймаючи до уваги відсутність у сторін оригіналу договору підряду на вирощування насіння соняшника, укладеного у 2018 році між ОСОБА_1 та ТОВ «СТ КАЙРОС», суд бере до уваги при вирішенні даного спору лише подані позивачем документи в якості доказів у справі - акти приймання-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 та 25.09.2018 року та лист ТОВ «СТ «КАЙРОС» №9/11 від 30.12.2018 року, направлений позивачу 08.02.2019 року, яким відповідачем визнано наявність договірних відносин щодо виконання договору підряду з вирощування насіння соняшника кондитерського та визнано факт отримання від позивача насіння соняшника.

Разом з цим, враховуючи відсутність договору підряду в матеріалах справи та зважаючи на невизнання відповідачем умов договору підряду, зокрема, в частині визначення строків оплати за отриману продукцію до 31.12.2018 року, суд не приймає до уваги досліджений в судовому засіданні договір підряду, який підписано лише позивачем та надані для огляду свідками договори підряду, як типові договори з однорідними умовами, та при розгляді даного спору керується вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Отже, показами свідків та матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з показів свідків, позивач зобов`язався на власний ризик та за власний рахунок виконати роботи по вирощуванню на 2018 рік на власних (орендованих) посівних площах та з використанням власних матеріально-технічних і людських ресурсів, з посівного матеріалу відповідача або за окремою письмовою домовленістю з матеріалу позивача та виключно за технологією, що надана відповідачем, результатом яких є вирощене насіння соняшника кондитерського (продукція за договором), а замовник (відповідач) зобов`язався прийняти і оплатити виконані підрядником роботи (продукцію). Дана обставина не заперечується сторонами та визнана ними під час розгляду справи, зокрема, у позовній заяві, відзиві на позов, запереченнях на відзив та додаткових поясненнях.

На виконання договірних зобов`язань позивач на підставі актів прийому-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 6993,8, «чистою» вагою 6266,6тонн на загальну суму 4903,3«у.е.» та від 25.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 3276,2, «чистою» вагою 2981,3тонн на загальну суму 2455,4«у.е.» (а.с.10-11).

Вказані акти містять заповнені графи «клієнт ОСОБА_1 8га» та «клієнт ОСОБА_1 3га», «замовник ТОВ «СТ Кайрос», «послуги комбайна 8Гах1500=12000грн.» та «послуги комбайна 3Гах1500=4500грн.», дата «21.09.2018р» та «25.09.2018», регіон «Вінниця», «марка, державний номер DAF НОМЕР_1 », а також визначено вагу тари «14560» та «9600», масу брутто «21840» та «12960», фактичну вагу з вирахуванням відсотків по натурі «6993,8» та з вирахуванням відсотків по натурі та вологості «3276,2», а також показники вологості, засміченості, фракції (3,8%, 3,2-3,8%) та натури, відповідно.

Як вбачається з вказаних актів, при прийнятті продукції та визначенні її вартості враховувалась чи ста вага, яка обрахована за формулою: фактична вага мінус засміченість %, мінус вологість %, а вартість отриманої продукції визначалась за формулою: Ц=Т(%)+Н(%), де Ц-ціна 1 т насіння, Т-вартість товарного насіння (3,8+), Н-вартість нетоварного насіння (3.2-3.8).

При цьому, суд зазначає, що у вказаних актах є невідповідність якісних показників, однак, вказана невідповідність по показниках якості обрахована при визначенні як «фактичної ваги», так і «чистої» ваги соняшника, а відтак, вплинула на визначення вартості 1 тони насіння соняшника, що відображено у актах.

Факт отримання продукції від ОСОБА_1 замовником підтверджується листом ТОВ «СТ КАЙРОС» за вих.№9/11 від 30.12.2018 року (а.с.12). Відповідачем заперечується факт підписання актів приймання-передачі насіння соняшника повноважною особою та факт погодження вартості прийнятого насіння соняшника по вказаних актах приймання-передачі продукції.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні оригіналів актів приймання-передачі, з показань свідків та пояснень позивача, під час приймання-передачі кожної партії насіння соняшника та підписання відповідних актів, сторонами узгоджено ціну зданої позивачем та прийнятої відповідачем продукції з врахуванням якісних та кількісних показників насіння соняшника.

При цьому суд зазначає, що у випадку невідповідності насіння соняшника будь-якому з показників, визначених умовами договору чи вимогам чинного законодавства, відповідач мав право відмовитись від прийняття такої продукції, однак, відповідачем продукція була прийнята, завантажена на власний транспорт, доставлена на склад відповідача, що не заперечується відповідачем.

Відтак, суд зазначає, що даними актами та листом підтверджується факт прийняття відповідачем насіння соняшника кондитерського (продукції) по кількості та якості, а також погодження ціни прийнятого соняшника, про що свідчить підпис представника відповідача у актах прийому-передачі.

При цьому суд критично ставиться до тверджень ТОВ «СТ КАЙРОС» щодо визначення некондиційності продукції та неузгодження ціни отриманої продукції, оскільки приймання-передача продукції здійснена по актах приймання-передачі продукції представником відповідача на полі, при прийнятті продукції представником відповідача проведено відповідні заміри по якісних та кількісних характеристиках насіння соняшника, такі якісні та кількісні характеристики покладено в основу обчислення вартості отриманого соняшника.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні з показів свідків, пояснень позивача, приймання та завантаження відповідачем насіння соняшника кондитерського відбувалось в один день в декількох підрядників на один транспортний засіб, відтак, доводи відповідача, викладені у листі .№9/11 від 30.12.2018 року про те, що в контексті умов договору необхідно розрізняти доставку продукції на склад відповідача з метою проведення досліджень на предмет відповідності якісним показникам для вирішення питання щодо подальшого прийняття продукції у власність, узгодження її ціни або відмови від продукції, тощо, від прийняття продукції вже безпосередньо у власність відповідачем на умовах договору, суперечить вимогам ст.ст.632, 691 ЦК України, відповідно до яких приймання-передача продукції здійснювалась на полі під час збирання врожаю, при цьому у кожній партії соняшнику замовником (відповідачем) визначається якісні показники, на підставі яких визначено ціну продукції.

Доказів проведення повторного дослідження якісних характеристик насіння соняшника кондитерського, отриманого від ОСОБА_1 , та його невідповідність вимогам умов договору чи чинного законодавства матеріали справи не містять, натомість відповідач у листі зазначає лише про некондиційність отриманого насіння, однак, дані показники були відомі представнику відповідача на момент прийняття продукції та визначення її вартості, відтак, посилання відповідача в листі на ту обставину, що вже після відвантаження продукції на склад відповідача стало відомо про некондиційність насіння, що вплинуло на його вартість не заслуговують на увагу.

Що стосується доводів відповідача щодо підпису в актах неповноважного представника відповідача, то суд зазначає, що згідно показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 вбачається, що акти приймання-передачі насіння соняшника від імені ТОВ «СТ КАЙРОС» підписувались ОСОБА_4 чи особою, яка проводила лабораторні дослідження зібраного соняшника. З показів допитаних в судовому засіданні свідків судом також встановлено, що вказана особа ОСОБА_4 надавала позивачу та допитаним свідках договори підряду для підпису, здійснювала поставку насіння, координувала процес посіву, вирощування та збирання соняшника, підписувала інші акти приймання-передачі виконаних робіт по укладеному між сторонами договору підряду, приймала розрахунок від підрядників за виконані ТОВ «КАЙРОС» роботи чи поставлені товари, відтак, у позивача не виникало сумнівів у наявності повноважень у вказаних осіб на представництво інтересів відповідача, зокрема, в частині прийняття вирощеної продукції чи/та підписання актів приймання-передачі насіння соняшника.

Листом ТОВ «СТ КАЙРОС» №9/11 від 30.12.2018 року за підписом директора ОСОБА_13., який скріплений печаткою товариства, відповідач підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 продукції по договору - насіння соняшника кондитерського, тобто відбулось наступне визнання юридичною особою правочину щодо приймання-передачі насіння соняшника від ОСОБА_1 . Інших актів приймання-передачі продукції від позивача до ТОВ «СТ КАЙРОС» відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Окрім того, суд критично оцінює доводи відповідача в тій частині, що позивачу листом від 30.12.2018 року було запропоновано встановити справедливу ціну за некондиційну продукцію в розмірі 8000грн. за 1 тонну, яка визначена з урахуванням середніх цін за аналогічну продукцію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено цінову довідку від 17.02.2021 Одеської регіональної Торгово-промислової палати про середні ціни на аналогічну продукцію у відповідний період - 2018рік, оскільки вказана довідка містить інформацію про закупівельну ціну насіння соняшника, однак, як за умовами договору, результатом виконаних робіт підрядника є вирощене насіння соняшника кондитерського, тобто сорту насіння соняшника, вирощування якого проводиться за спеціальною технологією, та вартість якого є значно вищою, що підтверджується ціновими довідками Одеської регіональної торгово-промислової палати №СИО-в№00022 від 17.02.2021 та №СИО-в№000120 від 17.05.2021 (а.с.75).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність підписаного сторонами договору та невизначеність строку виконання зобов'язання відповідачем по оплаті отриманого за актами приймання-передачі насіння соняшника від 21.09.2018 та 25.09.2018 року, в даному випадку вступає в дію ч.2 ст.530 ЦК України щодо негайного виконання обов'язку по оплаті отриманої продукції, який випливає з актів цивільного законодавства, зокрема, ч.1 ст.692, ч.1 ст.854 ЦК України, незалежно від того, чи пред'явив кредитор пов'язану з цим вимогу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України та ч.1 ст.692, ч.1 ст.854 ЦК України, відповідач повинен був оплатити вартість отриманої продукції після її прийняття - 21.09.2018 та 25.09.2018 року, відтак, станом на момент звернення з позовом строк виконання відповідачем грошових зобов`язань по оплаті отриманої продукції настав.

Що стосується доводів відповідача, якими він визнає можливість визначення строків розрахунків за договором підряду датою здійснення приймання-передачі продукції 21.09.2018 та 25.09.2018 року, при цьому зазначаючи, що позивач звернувся до суду з позовом 12.01.2022 року, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності, на підставі чого просить застосувати такий строк і відмовити в позові, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 2-5 ст. 267 ЦК України).

Згідно частини 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами та доповненнями, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 63, ст. 2029).

Зважаючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 12.01.2022 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який введено з березня 2020 року і такий триває на момент розгляду даної справи, строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, відтак, підстав для застосування позовної давності до позовних вимог немає.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду (12.01.2022) заборгованість відповідача по договору підряду не сплачена і становить 7358,7долари США, що еквівалентно 205675,67гривень.

Факт зазначення сторонами ціни в акті приймання-передачі насіння соняшника як «у.е.» обраховувалась по відношенню до вартості долара США на день підписання актів, підтверджена показаннями свідків.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Перевіривши розрахунок ціни позову, судом встановлено, що розрахунок позивача 7358,7долари США обраховано по курсу 1 долар США на момент приймання-передачі продукції 21.09.2018 та 25.09.2018, який становив 28,06грн. та 28,11грн., відповідно, відтак, розмір позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 205675,67 гривень суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

У даному випадку суд виходить з того, що за приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 205675,67 гривень підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40538,67грн. за період 01.01.2019 по 31.11.2021 роки та 18696,76грн. за період 01.01.2019 по 11.01.2022 роки, відповідно.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України, кваліфікує як порушення зобов`язання.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних збитків та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт, вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, ґрунтуються на нормах закону.

При перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних збитків та 3 % річних судом встановлено, що позивачем при обрахунку інфляційних збитків та 3% річних за період 01.01.2019 по 01.11.2021, ураховуючи межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 3 % річних за період з 01.01.2019 по 01.11.2021 в сумі 18696,76грн. та інфляційних збитків за період січня 2019 - листопад 2021 року в розмірі 40051,60грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 36542,65грн. пені, обчисленої відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», то суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Тобто, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін або актом цивільного законодавства. Якщо правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову, що пеня нараховується згідно чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Оскільки умовами договору не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання замовника, а даний Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, де суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності, і укладаючи та виконуючи договір діяв як фізична особа, тому підстави для стягнення на його користь пені відсутні, відтак, в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2644,24гривень.

Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» про стягнення заборгованості за договором підряду, - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» (ЄДРПОУ 39306136, юридична адреса: 65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, Ѕ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 264424 (двісті шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять чотири) гривні 03 копійки, судовий збір в розмірі 2644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) гривні 24 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» (ЄДРПОУ 39306136, юридична адреса: 65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, Ѕ).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.07.2022 року.

Суддя Б.Б.Кушнір