Рішення № 105440300, 21.07.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року справа №380/623/22

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддяКостецький Н.В.,

секретар судового засіданняІваненко В.І.

за участю:

представника позивачане прибув,

представника відповідачане прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним і скасування рішення,-

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2021 № UA209000/2021/000032/2;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2021 № UA209210/2021/020098.

Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 24.03.2022 суд перейшов із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що через брокера ТОВ Росан-Глобал шляхом електронного декларування подав до Львівської митниці пакет документів для митного оформлення товару пульт керування Barco FSN 1400, вживаний 1 шт. Також позивач через ТОВ Росан-Глобал 03.11.2021 подав до Львівської митниці додаткові документи, які підтверджують вартість товару. Після розгляду пакету документів, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2021 № UA209000/2021/000032/2 (застосовано резервний метод відповідно до ст. 64 МК України). Відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2021 № UА209210/2021/020098. Позивач звертає увагу суду, що передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 МК України, а саме при наданні декларантом документів, які містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи виключно при наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України. На думку позивача надані ним документи відповідачу за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про ціну товару, про факт оплати за товар, не мали будь-яких розбіжностей, а тому таких документів було цілком достатньо для підтвердження фактурної вартості товару, а відповідач не здійснивши жодного повідомлення позивачу про необхідність надання додаткових документів одразу прийняв неправомірні рішення.

На адресу суду 24.02.2022 надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, у якому зазначає, 01.11.2021 на митний пост Львів-поштовий Львівської митниці агентом з митного оформлення ОСОБА_2 ТзОВ Росан-Глобал до митного оформлення засобами електронного зв`язку надіслана електронна копія М16 на товар «Пристрій для контролю відтворення зображення та приладдя до них: пульт керування Barco FSN 1400, вживаний - 1 шт. Виробник - Ваrco», відправником якого є Nechiporchuk Evgen, отримувачем - ОСОБА_1 , заявлена вартість товару становить 150,00 дол. США, вага - 189,60 кг. Після прийняття електронної копії М16 01.11.2021 о 11 год. 35 хв. в АСМО "Інспектор їй присвоєний порядковий номер №UА209210/2021 /64. Разом з ЕК М16 надіслано електронні копії інвойсу-проформи від перевізника №СV814533307US від 09.09.2021, електронна копія домашнього транспортного документу №СУ814533307 US від 09.09.2021, електронна копія підтвердження вартості від 28.06.2021 (виписка по картці/рахунку АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК №E3GUBDK3NUFLC6P1 від 20.10.2021), та окремо надана паперова копія видруку з пошукового сервісу Watchcount.com. Відповідач розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості митниця встановив неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару з такими ж характеристиками в мережі інтернет за адресою https://gebrauchte-veranstaltungstechnik.de/ad-600785-Barco+FSN-1400+Switcher. за ціною 7795 євро. Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UА209000/2021/000032/2 від 19.11.2021 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

28.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. На думку позивача відповідач у відзиві на позовну заяву не обгрунтувавав законність своїх дій з посиланням на конкретні норми законодавства. Повідомляє суд, що частина 1 статті 59 Митного кодексу України, частина 1 статті 60 Митного кодексу України, частина 3 статті 64 Митного кодексу України прямо забороняють митному органу здійснювати визначення митної вартості з використанням будь-яких цін на внутрішніх ринках країн-імпортерів і дозволяють здійснювати визнаечння митної вартості лише на підставі цін на ідентичні/подібні (аналогічні) товари які були ввезені на територію України. Визначення вартості товару на підставі інформації з інтернет сайту країни виробництва є діями відповідача які прямо заборонені Митним кодексом України що є беззаперечною підставою для скасування неправомірних рішень відповідача. Вважає, що дії відповідача є неправомірними та незаконними. Просить суд задоволити позовні вимоги позивача з підстав зазначених у позовній заяві.

12.07.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат. В клопотанні проедставник позивача просить суд:

-стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір в розмірі 1 816,00 грн;

-cтягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнував Львівської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн;

-стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати пов`язані із залученням перекладача в розмірі 4 151,00 грн.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд позов задовольнити.

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

21.07.2022 від представника відповідача до суду надійшло заперечення на клопотання представника позивача про розподіл судових витрат. Представник відповідача наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт оплати позивачем витрат за правничу допомогу. Окрім того просить суд звернути увагу, що відповідно до наданих документів, не можна встановити які документи були перекладені і чи вони мали будь-яке відношення до даної судової справи.

В судове засідання 21.07.2022 представник позивача та представника відповідача не з`явились, причини неявки суду невідомі.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши подані сторонами документи, пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач придбав через інтернет-аукціон www.ebay.com пульт керування Barco FSN 1400, вживаний 1 шт.

01.11.2022 позивач через брокера ТзОВ Росан-Глобал шляхом електронного декларування подав до Львівської митниці пакет документів, а саме:

-форма митної декларації М-16 від 01.11.2021 № UА209210/2021/00064;

-міжнародний транспортний документ № сv814533307us;

-інвойс/проформа № сv814533307us;

-виписка по картці від 20.10.2021 № E3GUBDK3NUFLC6P1.

03.11.2021 позивач через брокера ТзОВ Росан-Глобал подав до Львівської митниці додатковий пакет документів на підтвердження вартості товару:

-скріншот сторінки сайту раураl.соm про оплату товару;

-скріншот сторінки сайту еbау.соm щодо деталей замовлення (order details) товару;

-скріншот сторінки сайту еbау.соm щодо вартості товару.

Після прийняття відповідачем електронної копії декларації М16 01.11.2021 в АСМО Інспектор їй присвоєно порядковий номер №UA209210/2021/64/.

Львівською митницею під час здійснення митного оформлення за квитанцією М-16 №UА209210/2021/64 від 01.11.2021 (статус - відмовлено) визначено, що задекларована вартість товару "Пристрій для контролю відтворення зображення та приладдя до них: пульт керування Barco FSN 1400, вживаний - 1 шт. Виробник - Ваrсо." У розмірі 150 дол. США відрізняється від вартості, зазначеній у видруку з пошукового сервісу Watchcount.com. Касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі стосовно данного товару (їх електронні копії) до митного оформлення не надавалися. Інформацію щодо деталей операції, зазначену у виписці по картці/рахунку АТ КБ ПриватБанк №E3GUBDK3NUFLC6P1 від 20.10.2021, ідентифікувати з оплатою за вищевказаний товар не надалось можливим.

За наслідками опрацювання документів наданих позивачем під час митного оформлення Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2021 № UA209000/2021/000032/2 в якому зазначено, що заявлена митна вартість не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документів роздрібної торгівлі, що підтверджують числові значення заявленої митної вартості; заявлена митна вартість може бути визнана за умови подання касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Вартість товару визначена митним органом самостійно відповідно до ст. 368 МК України. Джерелом інформації слугувала пропозиція до продажу подібного обладнання, розміщена в мережі інтернет за адресою https/gebrauchte-veranstaltungstechnik.de/ad-600785-Barco+FSN-1400+Switcher/.

Відповідно Львівською митницею було прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2021 № UА209210/2021/020098. В якій повідомляється про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Митне оформлення не може бути завершено у зв`язку з винесенням УАМП КМВ та МТР ЗЕД рішення про визначення митної вартості від 19.11.2021 № UA209000/2021/000032/2.

Судом встановлено, що відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2021, митна вартість товару становить 7795,00 євро за одиницю товару.

Позивач вважаючи, що дії Львівської митниці є неправомірними та незаконними звернувся до суду для захисту та відновлення своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до приписів ч. 3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст.55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товару, яке вже було здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор, проте ані рішення, ані відзив на позовну заяву не містять відомості про подібність товарів за поданою заявником митною декларацією та товаром за митною декларацією, інформація щодо якої наявна в відповідача.

При цьому, відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, що свідчить про необґрунтованість зазначених доводів відповідача.

Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затвердженінаказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

За змістом частини 1 статті 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 №581, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів).

Положеннями частини 2 статті 368 Митного кодексу України визначено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Позивач на підтвердження митної вартості на рівні фактурної вартості надав інвойс від 19.03.2019 № СV814533307US, виписку по картці/рахунку АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК №E3GUBDK3NUFLC6P1 від 20.10.2021, скірншот сайту paypal.com про оплату товару, згідно яких фактурна вартість товару пульт керування Barco FSN 1400, складає 150 доларів США. Крім цього, позивач також надав витяг з вебсайту ebay.com, відповідно до якого вартість придбаного (вживаного) пульту керування Barco FSN 1400 становить 150 доларів США.

Водночас, відповідач не надав суду жодного доказу недостовірності заявленої позивачем фактурної вартості автомобіля, підтвердженої інвойсом від 19.03.2019 № СV814533307US, випискою по картці/рахунку АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК №E3GUBDK3NUFLC6P1 від 20.10.2021, скірншот сайту paypal.com про оплату товару.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи зазначені у статті.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Однак, відповідачем не було надано до суду доказів, які підтверджували б, що Львівською митницею взагалі була подана до ОСОБА_1 письмова вимога про надання докмунтів передбачених ч.3 ст. 53 МК України.

Також суд ставить від сумнів доводи відповідача про підставу для коригування митної вартості товару інформацією з інтернет джерела за адресою https://gebrauchte-veranstaltungstechnik.de/ad-600785-Barco+FSN-1400+Switcher, в якому ціна товару становить 7795, 00 євро, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 статті 59 у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відтак, відповідач безпідставно використав для порівняння вартості товару інтернет сайтhttps://gebrauchte-veranstaltungstechnik.de/ad-600785-Barco+FSN-1400+Switcher, (локалізація Німеччина) внаслідок того, що товар був придбаний позивачем на інтернет аукціоні www.еbау.соm (локалізація США) і використання для порівняння будь-яких даних щодо вартості товарів які пропонуються для продажу не в країні експорту є порушенням вимог Митного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовані, прийняті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягаєють скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогуадвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Кліменченко С.В., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги від 29.12.2021. В матеріалах спраив також знаходиться додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №10122021 від 10.12.2021, Акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги по договору про надання правової допомоги № №10122021 від 10.12.2021, рахунок-фактура №76 від 09.02.2022, меморіальний ордер №2PL763126 16.02.2022

Суд вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений та повинен складати 5000,00 грн.

Суд звертає увагу, що при відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат пов`язаних із залученням перекладача, в розмірі 4151, 00 грн суд зазначає наступне.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Суд протокольною ухвалою в підготовчому засіданні зобов`язав представника позивача подати до суду переклад документів, що складені інозомною мовою.

Витрати на здійснені переклади підтверджуються наступними документами:

-рахунок № 105 від 25.05.2022р.;

-рахунок № 106 від 25.05.2022р.;

-акт надання послуг № 88 від 26.05.2022р.;

-акт надання послуг № 89 від 26.05.2022р.;

-квитанція від 26.05.2022 № 0.0.2558456309.1;

-квитанція від 26.05.2022 № 0.0.2558459174.1.

Таким чином, з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 слід також стягнути суму витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в розмірі 4151,00 грн.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 19.11.2021 № UA209000/2021/000032/2.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2021 № UA209210/2021/020098.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1816, 00 грн., сплаченого судового збору.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн. та суму витрат, пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 4151, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.07.2022.

СуддяКостецький Н.В.