Рішення № 105440086, 27.07.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2022 р. справа № 300/8456/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними щодо ненарахування при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 01.08.2012 року №702 за 2013-2018 роки та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію, визнання дій протиправними в частині нарахування і виплати допомоги на оздоровлення в 2016 та 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 та зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 року №889.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за період проходження служби у Державній прикордонній службі України з 2013 по 2018 позивачу не надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. При звільненні зі служби відповідачем незаконно не було виплачено позивачу компенсацію за невикористані календарні дні зазначеної додаткової відпустки. Також зазначив, що відповідачем було виплачено у 2016 та 2018 роках допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 року №889. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.32-33).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити, оскільки в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації за таку відпустку не передбачена. Також вказав, що відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011- XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Зазначив, що позивачу було виплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпусту як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, що унеможливлює виплату грошової компенсації за іншу додаткову відпустку. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за додаткову відпустку військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2018 рік. Також вказав, що згідно Інструкції №73 від 02.02.2016 року в обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення не включається щомісячна додаткова винагорода передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 року №889.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 21.06.2013 по 21.06.2018 проходив службу в органах Державної прикордонної служби України.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.04.2015 ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій (а.с. 11).

Відповідно до витягу з наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.06.2018 року №255-С, позивача на підставі наказу начальника Західного регіонального управління від 21.05.2018 за №201-ОС, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 21.06.2018 року (а.с. 28).

24.07.2021 та 28.07.2021 позивач звернувся до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України із заявами про надання відомостей щодо надання щорічної додаткової відпустки передбаченої п.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2015 по 2018 та з 2013 по 2015 і нарахування і виплати такої допомоги.

Листом від 17.08.2021 року №11/Р-99 Ізмаїльським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України зазначено, що розрахунок та виплату компенсації за відпустку здійснює орган з якого відбулося звільнення військовослужбовця.

Також листом від 02.08.2021 року №11/Р-115, 31 прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України вказано, що відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Тому оскільки позивачу при звільненні було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 56 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, правові підстави для виплати компенсації за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 по 2018 рік та нарахування і виплати допомоги на оздоровлення в 2016 та 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (надалі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України «Про відпустки», визначає умови, який визначає тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відпустки», державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Частиною 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (надалі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» №702 (далі - Постанова № 702) затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах Державної прикордонної служби на посадах оперуповноважений прикордонного оперативно-розшукового відділення з 21.06.2013 по 12.09.2014 та офіцер прикордонної оперативно-розшукового сектору оперативно-розшукового відділу з 15.09.2014 по 14.04.2015.

Відповідно до додатку 3 Переліку військових посад військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, посада оперуповноваженого, на якій перебував позивач наявна в переліку Посад військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби у прикордонних оперативно-розшукових відділеннях (групах), перебування на якій надає право на щорічну додаткову відпустку відповідно Постанови №702, а тому позивач за час перебування на вказаній посаді набув права на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Проте посада офіцер прикордонної оперативно-розшукового сектору оперативно-розшукового відділу на якій перебував позивач з 15.09.2014 по 14.04.2015 не передбачена Постанови №702 у зв`язку з чим за вказаний період позивач не набув права на таку відпустку.

Згідно з п. 11 Порядку №702 в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Враховуючи викладене позивач мав право на щорічну додаткову відпустку пов`язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я з 21.06.2013 по 12.09.2014.

Разом з тим суд зазначає, що позивач є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.04.2015.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Таким чином, зазначена норма спеціального закону передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, або на підставі іншого закону.

Тобто, військовослужбовці, за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та на підставі іншого закону, мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 у справі №520/7314/2020 та зазначив, що нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, і навпаки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, що підтверджується довідкою розрахунком від 12.01.2022 №14 (а.с. 44).

Тобто, позивачем, як військовослужбовцем, вже використано право на отримання компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік.

Отже законодавчо встановлені підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюються в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за період з 2015 по 2018 роки відсутні.

Щодо твердження відповідача про те, що згідно з п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з частинами 18-19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 та «;Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

Так, згідно з статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Окрім цього, в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду у справі №620/4218/18.

Разом з цим відповідно до витягу з наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби Українивід 21.06.2018 року №255-С, жодних даних про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 21.06.2013 (дата з якої позивача зараховано на службу) по 12.09.2014 (останні день перебування на посаді оперуповноваженого прикордонного оперативно-розшукового відділення), не зазначено.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 21.06.2013 по 12.09.2014 включно, а тому необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 21.06.2013 по 12.09.2014 включно пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Щодо протиправності дій відповідача в частині нарахування і виплати допомоги на оздоровлення в 2016 та 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» уряд встановив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Також ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 9 вищезазначеного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

При цьому, суд також враховує аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019.

Відповідно до довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення за 2016, 2017, 2018 роки, суд вбачає, що позивачу з лютого 2016 року виплачувалася щомісячна додаткова грошова допомога, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

В свою чергу, відповідно до вказаних довідок у жовтні 2016 року позивачу була виплачена допомога на оздоровлення у сумі 7 632 грн., у серпні 2017 року - у сумі 7 632 грн., у лютому 2018 року - допомога на оздоровлення у сумі 7 659,50 грн. (а.с. 23-25).

Разом з тим, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення, не включено.

Свої дії щодо неврахування до допомоги на оздоровлення додаткової грошової щомісячної винагороди відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2 Постанови № 889 та затвердженого фонду грошового забезпечення Наказом МВС України від 02.02.2016 року № 73 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Згідно з п. 8 вказаної Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18.

Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не включив до розрахунку допомоги на оздоровлення вказаної винагороди, яка виплачувалась позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889.

З урахуванням зазначеного вище, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, є протиправною, та призвела до виплати відповідачем належної позивачу допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це належить, згідно з законодавством.

Тому слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 21.06.2013 по 12.09.2014 включно.

Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 21.06.2013 по 12.09.2014 включно.

Визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016-2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за в 2016-2018 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ - 14321682, вул. Герцена, 2а, м.Чернівці, Чернівецька область, 58022.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.