Рішення № 105439428, 27.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року Справа № 160/7397/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7397/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

24.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій, з урахуванням уточнень від 30.05.2022 року, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 в риболовецькому колгоспі «Дружба» м. Поронайськ для обчислення призначеної пенсії за віком у період роботи: з 23.08.1985 р. по 04.12.1987 р.;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , для обчислення призначеної пенсії за віком, трудовий стаж за період роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року й провести перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 та її виплату в новому розмірі з дати призначення такої пенсії, а саме з 01 листопаду 2021 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ для обчислення призначеної пенсії за віком у період роботи з 05.12.1987 року по 03.04.1995 р.;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , для обчислення призначеної пенсії за віком, трудовий стаж за періоди в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ з 05.12.1987 року по 03.04.1995 року й провести перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 та її виплату в новому розмірі з дати призначення такої пенсії, а саме з 01 листопаду 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати виникнення права на пенсію, тобто, з 01 листопаду 2021 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.05.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 30.05.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 30.05.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про призначення пенсії;

- відомості/інформацію щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи позивача (з 23.08.1985 р. по 04.12.1987 р. та з 05.12.1987 року по 03.04.1995 р.);

- листи/відмови (рішення) Пенсійного органу та інші наявні докази щодо суті спору.

09.06.2022 року представником позивача долучені додаткові докази по справі.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповіддності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 27.07.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком, у зв`язку досягненням пенсійного віку (після досягнення віку 60 років) та наявності достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Для підтвердження спірного періоду його роботи, за власний кошт зробив офіційні запити до Управління ПФУ по Поронайському районові Сахалінської області та до АО «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ, Сахалінської області.

Згідно листа Пенсійного органу, відповідач повідомив позивача, що до трудового стажу при призначенні йому пенсії не будуть зараховані періоди його роботи:

з 23.08.1985 по 04.12.1987 (так як в трудовій книжці колгоспника, начебто, відсутня інформація про встановлений мінімум трудоднів у колгоспі та фактично відпрацьовані вихододні);

з 05.12.1987 по 03.04.1995 (оскільки в трудовій книжці запис про звільнення завірений печаткою СРСР).

Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, у тому числі спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, є трудова книжка, належним чином завірену копію якої він надав відповідачу.

Враховуючи наведене, вважає такі дії Пенсійного органу щодо незарахування спірного періоду його роботи, протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду із цією позовною заявою.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 30.05.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду від 30.05.2022 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/7397/22.

27.06.2022 року відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується розпискою про вручення, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач у період з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року працював судовим механіком колгоспу «Дружба», про що в трудовій книзі колгоспника зроблено запис 1-5.

У період з 05.12.1987 року по 03.04.1995 року ОСОБА_1 працював механіком в АО «Дальморнефтегеофизика. Союзморгео».

15.02.2022 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилося 60 років.

Згідно рішення Пенсійного органу від 22.02.2022 року № 046150008590 Пенсійним органом було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Відповідно цього рішення страховий стаж позивача становить 23 роки 03 місяці 03 дні.

Згідно цього рішення та за результатами розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами Пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, зокрема:

з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року, зазначений в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , виданої 03.08.1985, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудоднів в колгоспі та фактично відпрацьовані вихододні;

з 05.12.1987 по 03.04.1995, зазначений в трудовій книжці виданої 22.08.1979 року, оскільки запис про звільнення завірений печаткою СРСР.

Для зарахування періоду роботи з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за період роботи в колгоспі.

Для зарахування періоду роботи з 05.12.1987 року по 03.04.1995 року необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Отже, враховуючи наведене вище, вказаним рішенням від 22.02.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 року №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 03.08.1985 року за № НОМЕР_1 , позивач у період часу з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року працював у риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що їх безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача.

З трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 23.08.1985 року вбачається, що ОСОБА_1 вступив у члени риболовецького колгоспу «Дружба» 23.08.1985 року та був звільнений 04.12.1987 року.

Колгосп «Дружба» знаходився на території РРФСР.

На сторінках 18-19 трудової книжки № НОМЕР_1 від 23.08.1985 року в стовпчику 3 визначено кількість трудоднів, необхідних для відпрацювання членом колгоспу на рік: «ПРИНЯТЫЙ колхозом годовой МИНИМУМ трудового участия...»: 80, 240, 210 (выхододней).

А у стовпчику 4 визначено кількість трудоднів, які фактично відпрацював ОСОБА_1 в період з 1985 по 1987 рік: «ВЫПОЛНЕНИЕ годового МИНИМУМА трудового участия...»: 114, 295, 260 (выхододней).

«ВСТАНОВЛЕНИЙ мінімум» - це «ПРИНЯТЫЙ минимум». «ФАКТИЧНО відпрацьовані» - це «ВЫПОЛНЕНИЕ минимума».

У крайній правій графі «На основании чего внесена запись» внесені дані на підставі нарахованої заробітної плати («начисления зарплаты за») за 1985-1987 роки, вони, належним чином, затверджені підписом начальника кадрів і завірені печатками колгоспу.

Записи в Трудовій книжці колгоспника зроблені відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, тому не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до стажу роботи позивача період його роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року.

Незарахування відповідачем до стажу роботи позивача періоду його роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба», з підстав того, що в наданих документах відсутні відомості про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів та незарахування до стажу роботи цього періоду є безпідставним, оскільки такий стаж роботи позивача підтверджений документально записами в трудовій книжці.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член рибколгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а тому період його роботи у в риболовецькому колгоспі «Дружба» слід враховувати повністю незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв чи виконання встановленого мінімуму трудової участі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що стаж роботи позивача в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ з 05.12.1987 року по 03.04.1995 рік підтверджено записами його трудової книжки.

Таким чином, стаж роботи позивача у період з 05.12.1987 року по 03.04.1995 рік підтверджений документально записами в трудовій книжці.

Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував вказаний період роботи позивача до страхового стажу.

Твердження відповідача про те, що до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи з 05.12.1987. по 03.04.1995 у зв`язку з тим, що періоди роботи у даній організації завірено печаткою СРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 року «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-ХІІ та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 року №643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР як суб`єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.

Отже, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17) та постанові від 01.02.2022 року у справі №481/3451/21.

Таким чином, підлягає зарахуванню до страхового стажу період роботи з 05.12.1987 по 03.04.1995 р.р.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.02.2022 року за №046150008590 в частині відмови здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року та періоду роботи в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ з 05.12.1987 року по 03.04.1995 рік, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.п.3 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на цей час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи періоду роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року та періоду роботи в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ з 05.12.1987 року по 03.04.1995 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2022 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що Пенсійним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови здійснити зарахування спірного періоду роботи позивача.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 744,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становлять 8000,00 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання юридичних послуг та актів про надання юридичних послуг із визначенням детального розрахунку вартості таких послуг, квитанції.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень підтверджується копіями квитанцій, долучених до матеріалів справи.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання юридичних послуг та зміст наданих послуг згідно актів про надання юридичних послуг із визначенням детального розрахунку вартості таких послуг, суд приходить до висновку, що дійсний витрачений час на надання правової допомоги, виходячи із складності справи, категорія якої не є складною, позов є немайнового характеру, обсягу наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, та стягнути з бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. з урахуванням вимог ч.5, ч.6, ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги, з урахуванням співмірності та зменшення судом розміру таких витрат, підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.02.2022 року за № 046150008590 в частині відмови здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року та періоду роботи в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ з 05.12.1987 року по 03.04.1995 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи періоду роботи в риболовецькому колгоспі «Дружба» м.Поронайськ з 23.08.1985 року по 04.12.1987 року та періоду роботи в Тресті «Дальморнефтегеофизика» м. Южно-Сахалінськ з 05.12.1987 року по 03.04.1995 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2022 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 744,30 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 (, АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.07.2022 року.

Суддя В.В. Ільков