Рішення № 105438030, 26.07.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/405/2021 Справа № 490/6893/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", в якому він просить про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович № 12027 від 16.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 22 396,79 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що такий напис не підлягає виконанню з огляду на те, що зазначена сума заборгованості у виконавчому написі приватного нотаріуса не є безспірною, жодного розрахунку заборгованості з визначенням підстав нарахування на його адресу не надходило, він не отримав від кредитора письмової вимоги про усунення порушень. Також напис вчинено на договорі, який був ним укладений з ПАТ "АЛЬФА БАНК" в 2013 році і за цим договром вже минув трирічний строк права вимоги.

Ухвалою від 15.02.2021 вказану справу прийнято до провадження суддею Центрального районного суду м.Миколаєва Саламатіним О.В.

Ухвалою від 16 червня 2021 року під головуванням судді Саламатіна О.В. закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.10.2021року.

Згідно Розпорядження в.о. керівника апарату суду від 06.06.2022 року № 383 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" в зв`язку з увільненням від виконання обов`язків судді Саламатіна О.В, на час мобілізації - справу передано на повторний розподіл справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 року дану справу розподілено на суддю Гуденко О.А. та передано останній в зв`язку з особливостями роботи суду у воєнний час - 29 червня 2022 року.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 04.07.2022 прийнято до провадження вказану справу та призначено судове засідання у справі на 26.07.2022 року .

Позивач направив заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явивися, повідомлявся судом неодноразово належним чином та завчасно, відзиву на позов не надано, відповідчем не надано жодних доказів на підвтердження наданих нотаріусу документів для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Третя особа приватний нотаріус Горай О.С. пояснень не подав , матеріалів вчиненого виконавчого напису до суду не надано.

Вимоги ухвали суду від 22.10.2022 року про витребування доказів від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича належним чином посвідчену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 12027 від 16.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 22396,79 грн. - не час розгляду справи не виконані , хоча копія ухвали суду направлялася на адресу третьої особи неодноразово.

Відповідно до ч.10ст.84 ЦПК Україниу разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду розглянуто справу у відсутності сторін, оскільки у справі достатньо доказів про права та взаємні обов`язки сторні.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

16липня 2020 року приватнимнотаріусом Житомирськогоміського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 212027 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» ( правонаступника усіх прав та обов`язків ТОВ "ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" за договром про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 16.01.2019, останнє в свою чергу є правонаступником усіх прав і обов`язків кредитора за договором ро відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26.12.2018 з ТОВ "Кредитні ініціативи", останнє в свою чергу є правонаступником усіх прав і обов`язків кредитора за договором ро відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 21 червня 2016 року з АТ "Альфа-Банк" ) заборгованості за кредитним договором № 401422083 від 05 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк" , у розмірі 22 396,79 грн , з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 4885,10 грн, сума заборгованості за простроченим відсотками 1138,65 грн. , строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 7323,04 грн , строкова заборгованість за штрафами та пенями 8400 грн за період з 16 січня 2019 по 11 березня 2020 року . А аткож 650 грн за вчинення цього виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименко В.Р. від 28.07.2020 року відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 постановою від 11.09.2020 року.

Як вбачається з Кредитного договору № 401422083 від 05 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк" , позичальнику наданий кредит у розмірі 9958,70 грн з кінцевим терміном повернення не пізніше 08.04.2015 року , з фіксованою процентною ставкою 0,01% річниих.

Згідно наданої відповідачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 оплати за кредитним договром не поступали .

Договір укладений в простій письмовій формі і не є нотаріально посвідченим.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі - Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Частиною 1 статті 88 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таких висновків дійшов Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.

Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.

Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Зі змісту доданих до матеріалів справи документів вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису є заборгованість позивача за не посвідченим нотаріально договором кредиту. Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.

Як викладено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Так, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «Вердикт Капітал» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Також не встановлено, що при винесені виконавчого напису нотаріусом встановлено, що заборгованість є безспірною ( стягувачем не зазначено, коли настав строк виконання кредитних зобов`язань в повному обсязі, не надано ні розрахунку тіла кредита , ні нарахування процентів чи штрафів за кредитом, ні періоду нарахування такої заборгованості ).

Крім того, виконавчий напис приватного нотаріуса оспорюється, зокрема, у тому числі і з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Разом з тим відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.

Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки. Кредитним договором не встановлений інший строк позовної давності , а отже до вказаних правовідносин застосовується загальна позовна давність - три роки з дня виникнення права вимоги (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 справа №916/3006/17)

Згідно п. 3.4 гл. 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов`язання боржником порушено. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачем строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів обчислюється з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не пересвідчився у тому, що з дня виникнення права вимоги по вказаному кредитному договору минуло не більше трьох років. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 16.12.2019 року, проте строк повернення кредиту встановлений в договрі не пізніше 08.04.2015 року .

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити в повному обсязі.

Виконавчий напис від 16 липня 2020 року щодо звернення стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з позивача заборгованості слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1261 грн. на користь позивча.

Керуючись ст.ст. 12,13,79-84,141, 259-263, 279, 353 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити .

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис , вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович № 12027 від 16 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 401422083від 05квітня 2013року, в загальному розмірі 22 396 грн 79 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» ( код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1261 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.А. Гуденко