Постанова № 10542909, 23.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2009 року 15:43 № 15/242-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю представника позивача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Горбатенко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

досубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

простягнення заборгованості у розмірі 3096 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулася до суду з позовом про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (далі СПД фізична особа ОСОБА_2.) заборгованості у розмірі 3096,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», здійснюючи діяльність з реалізації продукції (тютюнових виробів) без наявності відповідної ліцензії та торгового патенту.

Позивач стверджує, що ним було вжито передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позивач, посилаючись на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 указаного Закону, просить стягнути з відповідача заборгованість з єдиного податку.

Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не зявився, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Поштова кореспонденція, направлена за адресою: АДРЕСА_1, яка вказана у позовній заяві та збігається з карткою субєкта підприємницької діяльності фізичної особи, виданою Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, повертається до суду в звязку з відсутністю адресату за зазначеною адресою.

У звязку з неявкою відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_2 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 30.08.1999р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі Закон № 509-XII) органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР (далі Закон № 98/96-ВР) визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону № 98/96-ВР об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

В Законі № 98/96-ВР торговий патент визначається як державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі міста Києва було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки було складено Акт № 265914312304 від 21.11.2005 р. та встановлено, що на момент перевірки в кіоску здійснювалась діяльність з реалізації тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій та торгового патенту без застосування реєстратора розрахункових операцій за готівковий розрахунок.

Таким чином, відповідачем було порушено п.1 ст.3 Закону № 98/96-ВР, яким встановлено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

При чому стаття 3 вказаного Закону встановлює, що під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Серед пунктів продажу товарів цим Законом, зокрема, визначено кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

У відповідності до ст. 8 Закону № 98/96-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, у разі здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів, несуть відповідальність у вигляді штрафу у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2005 р. № НОМЕР_2 у розмірі 3096,00 грн.

Відповідно до розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, зазначеного позивачем у позовній заяві, місячна вартість торгового патенту становить 180,00 грн., а термін діяльності відповідача без патенту - 8 міс. 18 днів.

Сума штрафних (фінансових) санкцій визначається наступним чином: 180,00 грн. * 8 міс. 18 днів * 2 = 3096,00 грн. Вищезазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було надіслане відповідачу. Проте актом від 13.01.2006 р. № 16 була встановлена неможливість вручення указаного рішення відповідачу, в звязку із незнаходженням фактичного місця розташування платника податку, та розміщення даного рішення на дошці податкових оголошень 13.01.2006р.

Підпунктом 6.2.4 пунктом 6.2 статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(далі Закон № 2181-III) визначено, що у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Таким чином, факт наявності у відповідача податкового боргу у визначеній податковим органом сумі суд вважає встановленим.

Відповідачем не спростовано правильність розрахунку його податкової заборгованості з єдиного податку.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 3096 грн. 00коп. (три тисячі девяносто шість гривень 00 копійок) на користь держави (р/р31119104700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено та підписано 27 листопада 2009 року.

Суддя Мазур А.С.