Постанова № 10542617, 15.07.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 р. Справа № 2а-4231/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

судді Соколова В.М., Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання-Дишковець Ю.М.,

представників позивача Вінніченко В.Г., Жилавого І.І.,

Рудченко О.М., Голоденко В.М.,

представника відповідача Шутько А.В.,

третьої особи ОСОБА_7.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-4231/10/1870

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Аверса"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне науково-виробниче підприємство «Аверса» (надалі по тексту позивач, ПНВП «Аверса») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту відповідач, ДПІ в місті Суми), в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000692305/2/79300 від 11.02.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 листопада 2009 року за наслідками перевірки приватного науково-виробничого підприємства «Аверса», ДПІ у м. Суми був складений акт перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства №7694/235/21103939/67, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 року № 0000692305/0/79300 про визначення ПНВП «Аверса» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 258794грн. з основного платежу та 129397грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього: 388191грн. В подальшому, в процесі адміністративного оскарження до вищих податкових інстанцій, зазначене повідомлення- рішення було залишено без змін за № 0000692305/1/79300, та № 0000692305/2/79300 .

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Керуючись загальними засадами цивільного законодавства, а саме свободою договору та свободою підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, визначених Цивільним кодексом України, ПНВП «Аверса» (Замовник) уклало договори № 1-10/07 від 10.01.2007р. та №1-08/08 від 08.01.08р. з підприємцем ОСОБА_7, та № 1 від 31.07.2007р., № 1 від 01.07.2008 року з підприємцем ОСОБА_8 про надання маркетингових послуг.

В розумінні ст. ст. 11, 901 Цивільного кодексу України зазначені договори є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків щодо надання послуг виконавцем, які споживаються, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а також щодо оплати замовником зазначених послуг.

Предметом договорів № 1-10/07, № 1-08/08 № 1 від 31.07.2007р. та № 1 від 01.07.2008р є виконання широкого спектру послуг, в тому числі пошук постачальників, надання допомоги по укладенню та супроводженню договорів на постачання позивачу відходів листової сталі (сировини для виробництва пігментів та автомобільних гільз).

В додаткових угодах та актах приймання-передачі зазначається зміст та обсяг господарських операцій, вартість послуг, а в актах також вказується, що виконавець надав послуги передбачені договорами.

Дані відомості в повній мірі характеризують зміст та обсяг господарської операції. Таким чином, акти приймання-передачі послуг відповідають вимогам, передбаченим п.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і дають можливість достовірно оцінити витрати ПНВП «Аверса» і свідчать про проведену роботу згідно укладених договорів.

Також позивач вважає, що недоречним є посилання на підпункт 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо господарської діяльності, оскільки згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», - господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, - це визначення повністю підходить до операцій підприємства з виконавцями маркетингових досліджень, крім того, відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Зазначені договори безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства щодо поставки відходів листової сталі, і є підтверджуючим фактом надання послуг підприємцями. Однак цей незаперечний факт жодним чином не був взятий до уваги ДПІ в м. Суми, а також ДПА в Сумській області.

Фактичне отримання послуг від підприємців за діючими договорами на маркетингові послуги підтверджують акти приймання-передачі послуг, підписані сторонами договору.

Також, позивач зазначає, що посилання представником відповідача у акті перевірки на підпункт 5.3.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який, ніби - то порушено, - податковим законодавством не встановлені конкретні, обовязкові до виконання вимоги до форми та змісту актів приймання виконаних робіт (наданих послуг),

Крім того, чинним законодавством не встановлена обов'язковість матеріалізованих результатів (звітів) з обґрунтуванням змісту наданих послуг.

Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000692305/2/79300 від 11 лютого 2010 року підлягає скасуванню із зазначених вище підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третю особу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19.10.2009 року по 04.11.2009 року відповідачем проводилася перевірка Приватного науково-виробничого підприємства «Аверса» з питань

дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року.

09 листопада 2009 року за наслідками перевірки Приватного науково-виробничого підприємства «Аверса», ДПІ у м. Суми складений акт перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства №7694/235/21103939/67 (а.с. 12-25).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 року № 0000692305/0/79300 про визначення ПНВП «Аверса» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 258794грн. з основного платежу, та 129397грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього: 388191грн. (а.с. 27).

22.01.2010 року за наслідками адміністративного оскарження до ДПІ у м.Суми зазначене повідомлення - рішення залишено без змін (а.с. 43).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п.1 ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди при оскарженні рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень перевіряють чи прийнято рішення на підставі, у межах, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, регулюючими вказані відносини, визначено, що факти виявлених порушень податкового законодавства повинні бути викладені в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки будь-яких припущень та будь-яких необґрунтованих даних.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення №88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2008 року Приватно науковим-виробничим підприємством «Аверса» укладено договір з ПП ОСОБА_8 №1 та 31.07.2008 року укладено договір з ПП ОСОБА_8 №7 про надання маркетингових послуг (а.с. 75-77, 87-89).

Також, 10.01.2007 року позивачем укладено договір про надання маркетингових послуг із ФОП ОСОБА_7 №1-10/07 та 08.01.2008 року договір № 1-08/08 (а. с. 47-49, 54-56).

Виходячи з визначення терміна "маркетинг", наведеного в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №1-інновація "Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства", затвердженій наказом Держкомстату України від 28.11.2005 р. №382, вбачається, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку. Пунктом 19 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Послуги, які надавалися ПП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_7 та придбавалися Приватним науково-виробничим підприємством «Аверса», стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю товариства, товари виготовлялись під торговими марками/знаками для товарів і послуг, які належать товариству на праві власності. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності товариства з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що у період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, є перелік догорів із новими підприємствами, що не здійснювали ніяких відносин із позивачем до моменту укладання договорів із ПП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_7 ( том 1 а.с. 1).

Оскільки, зазначені послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, суттєвий характер.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання та виконання договорів сторони Агентських угод мали цивільну правоздатність, їх державну реєстрацію не було скасовано у встановленому порядку, а тому сторони не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем у акті перевірки зі складу валових витрат Приватного науково-виробничого підприємства «Аверса», відсутні.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Водночас пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає можливість віднесення до складу валових витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому ні Закон, ні інші нормативні акти не встановлюють вимоги та не дають роз'яснення, що для віднесення до валових витрат передпродажні послуги мають надаватися тільки стосовно товарів, що є власністю платника податку.

Відповідно до пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно пп. "г" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181 податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Висновок щодо права підприємств на віднесення до складу валових витрат вартості зазначених послуг зроблено в листі ДПАУ від 08.04.2008 р. № 3 146/6/15-016.

Приватне науково-виробниче підприємство «Аверса» під час податкової перевірки надавало перевіряючим відповідні Агентські договори про надання маркетингових та інших послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт, звіти агента про виконану роботу та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги.

Крім того, в Акті перевірки перевіряючими не спростовується достовірність цих документів та не зазначається які ще документи мали бути надані, щоб підтвердити факт надання маркетингових та інших послуг.

Згідно Правил ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових та інших послуг додатковими документами.

За змістом п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені повідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Акти приймання наданих послуг мають усі обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа, дату і місце укладення, назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (том.1 а.с. 52,53,66-74,82-86, 94-99; том 2 а.с. 67-101).

Виходячи із змісту вищенаведених норм, вимог щодо адресного надання послуг, інформації до періоду надання послуг та необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять. Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від вищевказаних Агентів товариства, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними або фіктивними у встановленому чинним законодавством порядку.

Акти виконаних робіт мають необхідні реквізити у відповідності з вимогами пункту 2.4 наказу Мінфіну №88 для надання їм юридичної сили і доказовості (назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа), крім форми та коду форми, так як форма не встановлена.

Отже, суд вважає, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг, а тому документи, що були у наявності у Приватного науково-виробничого підприємства «Аверса», які надавалися з боку їх Агентів були достатні для віднесення отриманих послуг до валових витрат товариства.

Крім того, суд зазначає, недоведеними посилання ДПІ у м. Суми про те, що в результаті маркетингових досліджень не знайдено нових постачальників, оскільки, ДПІ фактично не робила докладного аналізу з цього питання, а позивач завдяки наданим послугам Виконавців цих договорів уклало та виконує 25 договорів з підприємствами, 12 з яких є новими (том 2 а.с. 1).

Використання послуг зазначених вище підприємців дає підприємству суттєвий економічний ефект стосовно вартості сировини, - наприклад: протягом червня 2009 року з використанням послуг ОСОБА_8 було поставлено 227,49 тон сировини на загальну суму 224345,42 грн., тобто, 821,67грн. за тону без ПДВ, а по договорам без участі ОСОБА_8 - 143,6 тон на суму 179475,29 грн.,- 1041,54 грн. за тону.

З урахуванням оплати за послуги ОСОБА_8 24000,00 грн. за забезпечення поставки 227,49 тн. (105,50 грн. за тону), економічний ефект становить 114,37 грн. за тону сировини (1041,54- (821,67+ 105,50)).

За лютий 2008 р., без використання послуг ОСОБА_7 поставлено 476,73тн на 898108,60грн. (1569,90 грн. за тону), з використанням послуг вказаного підприємця -458,69тн на суму 606012,00грн. (1100,98 грн. за тону), при вартості послуг підприємця 27000,00грн., сплачених за забезпечення поставки 458,69тн сировини (58,86грн. за тону), ефект становить 410,07грн./тн. (1569,91-(1100,98+58,86)).

Таким чином, послуги, передбачені Агентськими договорами про надання маркетингових та інших послуг, які були укладені між Приватним науково-виробничим підприємством «Аверса» та ПП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_7, пов'язані з продажем продукції товариства та стосуються продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що Приватним науково-виробничим підприємством «Аверса» правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми №0000692305/2/79300 від 11 лютого 2010 року підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд, щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми №0000692305/2/79300 від 11 лютого 2010 року виходить з наступного.

Податкові повідомлення - рішення є актами індивідуальної дії .

Із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що такий спосіб захисту права, як вимога про визнання акта нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми №0000692305/2/79300 від 11 лютого 2010 року не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства "Аверса" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000692305/2/79300 від 11 лютого 2010 року.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) О.А. Прилипчук

Судді (підпис) В.М. Соколов

(підпис) С.М. Гелета

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 16.07.2010 р.