Рішення № 105425431, 20.07.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5206/21

Провадження № 2/456/416/2022

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Балабанській О.Т.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Стрий цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Підстава позову(позиціяпозивача): позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підляє виконанню виконавчий напис №185746 від 17.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем. В обґрунтування позову покликається на те, що 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №185746, яким звернено з неї стягнення на користь відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» невиплачені в строк грошові кошти за період з 31.10.2019 по 31.05.2021 у розмірі: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20559,00 грн -заборгованість за процентами, 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 27609,00 грн. Грошові кошти стягуються за невідомим їй кредитним договором №4146159 від 29.05.2019, який вона не укладала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». На підставі договору факторингу №1/31/10 від 31.10.2019 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступила право вимоги за вищевказаним кредитним договором відповідачу ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів». 22.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської бласті Шелінською Ю.А. при примусовому виконанні скаржуваного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №66176004 та винесено постанову про арешт коштів боржника. Вищевказаний виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубими орушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з наступним. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02.07.2019 у :праві № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18) та від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19), зазначають на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Оскільки позивач не укладала ніяких договорів з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а тому не існує заборгованості взагалі. Також зазначила, що вона не отримувала ніяких повідомлень від відповідача про порушення зобов`язання. Заборгованість, яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування. Окрім цього, вона не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження і постанову про арешт коштів боржника. Про існування неіснуючої заборгованості вона дізналася у мобільному додатку банку після того, коли були заблоковані її банківські рахунки. Зокрема, накладено арешт на банківський рахунок на який вона отримую заробітну плату. Банк, шляхом повідомлення у мобільному додатку, сповістив про арешт коштів на рахунку. На даний час вона не має можливості користуватися своєю заробітною платою та сплачувати необхідні комунальні та будь-які інші платежі. Таким чином, немає ніяких доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», а також пункту 1 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих листів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Також зазначила, що відповідно до листа Міністерства юстиції раїни № 59633/ПІ-М-3391/19.1.1 від 02.08.2021 року, діяльність приватного нотаріуса Остапенко Є.М. зупинена з 29.06.2021 року, відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.06.2021 № 1075/6, у зв`язку з необгрунтованою відмовою нотаріуса надати документи для перевірки організації нотаріальної діяльності. Окрім цього, 12.11.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій остання просить стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на її користь витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. 22.03.2022 Представник позивача адвокат Жолнович І.В. подав клопотання про збільшення витрат на правову допомогу на суму в розмірі 3000,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Жолнович І.В. не з`явились, представник позивача подав на адресу суду клопотання про проведення судового розгляду справи у їх відсутності.

Позиція відповідача: 05.07.2022 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Мінакова А.А. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що вважає позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Щодо твердження позивача, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., вчиняючи виконавчий напис, не врахував та не перевірив факту безспірності (наявності чи відсутності) спору щодо заборгованості, чим порушив вказані норми закону зазначив, що в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року. Пунктом 2 Переліку документів щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредите відносин, зазначено, що для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Виходячи з наведеного відповідач, вважає, що ним виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованою за кредитним договором, а отже виконавчий напис, вчинений 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 185746, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 27609,00 грн. не підлягає визнанню таким що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача орієнтовно понесених позивачем судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн зазначив наступне. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 2 ст.137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Зі змісту ч.4 статті 137ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): 2) часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Кааційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справ № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи. Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N9 755/9215/15-ц). Таким чином, враховуючи наведені вище положенння процесуального законодавства ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 3000,00 грн є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, більш того позивачем не надано договору про надання правової допомоги, жодного платіжного доручення чи квитанції в підтвердження оплати правової допомоги, які б були оформлені у встановленому законом порядку, також, відсутній детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже, суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., тобто в цій частині судових витрат позивачу повинно бути відмовлено.

23.11.2021 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Чечельницької А.О. про стягнення правничої допомоги, в яких зазначено, що 15 листопада 2021 року на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. Враховуючи положення процесуального законодавства ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 7000 грн є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, більш того позивачем не надано детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже, суд не має підстав для стягнення з Відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Крім того, вимога позивача у сумі 7000 грн не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги в аналогічних справах з огляду на наступне, а саме: справі № 473/2050/21 аналогічні по складності, позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі - 1200 грн; у справі № 743/727/21 аналогічні по складності, позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі - 2950 грн; у справі 750/6079/21 аналогічні по складності, позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі - 2500 грн, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, про призначення справи на 23.12.2021, 10.02.2022, 05.04.2022, 06.06.2022, 20.07.2022 повернулися на адресу суду з відміткою «вручено», крім того, про призначення судового засідання на 23.12.2021, 02.03.2022, 30.06.2022, 20.07.2022 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України. У відзиві на позовну заяву, представник відповідача просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, про призначення справи на 10.02.2022 повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», 05.04.2022 повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», крім того, про призначення судового засідання на 23.12.2021, 02.03.2022, 30.06.2022, 20.07.2022 третю особу повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі ст. 128 ЦПК України.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про призначення справи на 10.02.2022 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», крім того, про призначення судового засідання на 23.12.2021, 02.03.2022, 30.06.2022, 20.07.2022 третю особу повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі ст. 128 ЦПК України

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про призначення справи на 10.02.2022 повернулося на адресу суду з відміткою «вручено», крім того, про призначення судового засідання на 23.12.2021, 02.03.2022, 30.06.2022, 20.07.2022 третю особу повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі ст. 128 ЦПК України

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.10.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2021 відкладено підготовче засідання у справі та витребувано докази у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, а саме належним чином завірені копії документів на підставі яких вчинявся виконавчий напис 17 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в ромірі 27609,00 грн., зареєстрований в реєстрі №185746.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2022 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України судрозглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно постанови по виконавчому провадженні №66176004 приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про арешт коштів боржника, при примусовому виконанні виконавчого напису №185746, виданого 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 , невиплачених в строк грошових коштів на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підставі Договору факторингу №1/31/10 від 31 жовтня 2019 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №4146159 від 29 травня 2019 року, укладеного між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 31.10.2019 по 31.05.2021 включно, в сумі: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20559,00 грн заборгованість за процентами; 50,00 грн плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 27609,00 грн., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржнка, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 /а.с. 5-6/.

Згідно відповіді Міністерства юстиції України, з 29.06.2021 відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.06.2021 №1075/6 діяльність приватного нотаріуса Остапенко Є.М. зупинена у зв`язку з необґрунтованою відмовою нотаріуса надати документи для перевірки організації нотаріальної діяльності, до усунення цієї обставини / а.с. 7/.

Згідно копії виконавчого напису, такий вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 17 червня 2021 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підставі Договору факторингу №1/31/10 від 31 жовтня 2019 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №4146159 від 29 травня 2019 року, укладеного між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості з ОСОБА_1 проводиться за період з 31.10.2019 по 31.05.2021 включно в сумі: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20559,00 грн заборгованість за процентами; 50,00 грн плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 27609,00 грн /а.с.45/.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми законодавства.

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другоїстатті 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 18ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно з пунктом 19 статті 34Закону України«Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 87Закону України«Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88Закону України«Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженийНаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно п.2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису-вчинення виконавчого напису вразі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцятиднів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень-письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Статтею 18 ЦК Українипередбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок),постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

В судовому засіданні встановлено, що 17.06.2021 приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгеномМихайловичем вчинено виконавчий напис за №185746 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підставі Договору факторингу №1/31/10 від 31 жовтня 2019 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №4146159 від 29 травня 2019 року, укладеного між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості з ОСОБА_1 проводиться за період з 31.10.2019 по 31.05.2021 включно в сумі: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20559,00 грн заборгованість за процентами; 50,00 грн плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 27609,00 грн.

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що 22.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської бласті Шелінською Ю.А. при примусовому виконанні виконавчого напису №185746 виданого 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 , невиплачених в строк грошових коштів на загальну суму 27609,00 грн., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржнка, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що позивач звертаючись до суду з позовною заявою зазначила, що розмір заборгованості, визначений відповідачем у заяві про вчинення виконавчого напису не є безспірним.

Щодо безспірності заборгованості слід зазначити таке.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Згідно п.п.2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п.2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Пунктом 7 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, нотаріусу додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на підставіпостанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Разом із цим, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін, якою в свою чергу визнано незаконною та не чинноюпостанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині пункту 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 17 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 і Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що також свідчить про його вчинення за відсутності передбачених для цього підстав.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

В постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

У частині третій статті 12 та частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2021 вирішено витребувано докази у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, а саме належним чином завірені копії документів на підставі яких вчинявся виконавчий напис 17 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в ромірі 27609,00 грн., зареєстрований в реєстрі №185746, однак зазначені документи на адресу суду так і не надійшли

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги обгрнутованими і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У відповідності до вимог ч. 8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Вимогами ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогамист. 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписамист. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до вимог п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положеннямист. 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписамист. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно вимог ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи позивач надала договір про надання правової допомоги від 04 жовтня 2021 року, укладеного між адвокатом Жолнович І.В. та Ковальчук Х.І.

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 20.10.2021 позивачу ОСОБА_1 надавались наступні послуги: ознайомлення з матеріалами для перспектив звернення до суду щодо стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; підготовка та подання позовної заяви; підготовка заяви про запечпечення позову; підготовка клопотання та пояснення, загальною вартістю 7000,00 грн.

Окрім цього, адвокатом Жолнович І.В. було збільшено розмір витрат на правничу допомогу та долучено до матеріалів справи акт передачі-приймання послуг за Договором про надання правової допомоги від 21.03.2022, згідно якого позивачу ОСОБА_1 надавались наступні послуги: участь у судових засіданнях в Стрийському міськрайонного суді Львівської області 23.12.2021 та 10.02.2022, загальна вартість наданих послуг 3000,00 грн.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим підлягають відшкодуванню частково у розмірі 4000 грн.

На думку суду, враховуючи складність справи, тривалість затраченого адвокатом часу на складання процесуальних заяв, документів, беручи до уваги обґрунтовані заперечення представника відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1342,00 грн, сплачений позивачем при поданні до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати виконавчий напис від 17 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі №185746 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» грошовихкоштів у розмірі 27609 (двадцять сім тисяч шістсот дев`ять) грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» /01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014/ на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1342 /одна тисяча триста сорок дві/ грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» /01032,м.Київ,вул.Симона Петлюри,30,код ЄДРПОУ:35625014/ на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 /чотири тисячі/ грн.

В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року у справі №456/5206/21, провадження №2-з/456/87/2021, скасувати після спливу дев`яноста днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ35625014,місцезнаходження:01032,м.Київ,вул.Симона Петлюри,30;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5;

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, адреса: 79044, м. Львів, вул. Окружна, буд. 57А, каб. 207.

Головуючий суддя В.Л.Бучківська