Ухвала суду № 105422480, 18.07.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1147/22 Провадження № 1-кс/304/229/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., з участю секретаря судового засідання Гавій Л.В., прокурора Ужгородської окружної прокуратури Нам`яка Ю.Ю., старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Комісара О.І., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника адвоката Мухомедьянова В.А., розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Курти О.С., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Нам`яком Ю.Ю., на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071170000198 від 19 квітня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В :

Повний текст ухвали оголошено учасникам провадження о 15.00 год 22 липня 2022 року.

Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області Курта О.С. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури Нам`яком Ю.Ю., на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000198 від 19 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання мотивує тим, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заздалегідь домовившись з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими невстановленими на даний час особами про спільне вчинення грабежу, після чого 19 квітня 2022 року біля 11.00 год на невстановленому органом досудового розслідування транспортному засобі приїхали неподалік до місця вчинення злочину, а саме неподалік будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими невстановленими на даний час особами вийшли з транспортного засобу та пішли до будинку, де діючи за попередньою змовою групою осіб, визначивши роль кожного учасника, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, тобто діючи з корисливим мотивом та метою, діючи відкрито, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на грабіж, через незачинені ворота, потрапили на територію дворогосподарства, де підійшовши до гаражних воріт поштовхом відчинили їх та проникли до гаражного приміщення, перебуваючи у якому шляхом пошкодження відчинили вхідні двері до будинку та потрапили на перший поверх, де зустрілись з потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Помітивши ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою заштовхали таку до ванної кімнати, де ОСОБА_4 підперши двері стільцем, залишився спостерігати за потерпілою, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановлені на даний час органом досудового розслідування особи піднялись на третій поверх будинку, де шляхом віджиму дверцят сейфу, який знаходився у стіні, відчинили його та викрали кошти в сумі 10 500 доларів США, 2 500 євро, після чого з іншим кімнат будинку здійснили крадіжку дерев`яної шкатулки з ювелірними виробами, в якій знаходились дві золоті чоловічі печатки (перстні), одна з яких із гравіюванням «М Ю», 4 пари золотих дитячих сережок, комплект золотих сережок та обручки з жовтим камінням, золоті обручка з браслетом та двох чоловічих годинників марки «IWC AQUATIMER» та «OMEGA de Ville», та 17 000 грн, 50 євро і 30 доларів, які знаходились у сумці, яка була в кладовій кімнаті на першому поверсі будинку. Після цього близько 13.00 год ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими невстановленими на даний час особами вийшли з будинку та через город, який розташований із заднього боку, покинули територію дворогосподарства, після чого сівши до транспортного засобу покинули місце вчинення злочину у невідомому напрямку, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло. Стороною обвинувачення дотримано вимогу обґрунтованої підозри, оскільки наразі наявні докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, обґрунтовується такими доказами, як: 1) документами: протоколом огляду місця події від 19 квітня 2022 року; протоколом проведення впізнання за фотознімками від 30 червня 2022 року; протоколом проведення обшуку від 28 червня 2022 року; повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 12 липня 2022 року; 2) показаннями: показаннями свідка ОСОБА_8 від 14 червня 2022 року; показаннями свідка ОСОБА_9 від 28 квітня 2022 року; показаннями свідка ОСОБА_10 від 20 квітня 2022 року; показаннями потерпілої ОСОБА_5 від 30 червня 2022 року; 3) речовими доказами: каблучка з металу жовтого кольору з каменем білого кольору. Метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на таке. Так, відповідно до положень закону про кримінальну відповідальність кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Тому підозрюваний ОСОБА_1 , знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. При цьому вважає, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення допитано ряд свідків, чиї показання слідчий, прокурор врахували під час встановлення наявності фактів та обставин, що мають важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Водночас варто зауважити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Вказаний правовий припис кореспондується з ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. Усвідомлюючи зазначене, підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити спроби незаконного впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення. Поза тим, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на таке. Одним із завдань кримінального провадження, закріпленого у ст. 2 КПК України, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. У контексті наведеного необхідно зазначити, що у вказаному кримінальному провадженні наявна особа, яка була присутня у будинку під час вчинення грабежу - ОСОБА_5 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе шляхом впливу на неї та її родичів перешкодити досудовому розслідуванню, та іншим чином сприяти неможливістю встановлення об`єктивної істини в кримінальному провадженні, перешкоджаючи у такий спосіб кримінальному провадженню. Під час обрання вказаного запобіжного заходу слідчим та прокурором враховано такі обставини: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Стороною обвинувачення взято до уваги, що у матеріалах досудового розслідування містяться докази, які є вагомими для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та свідчать про об`єктивний зв`язок між підозрюваним та вчиненим кримінальним правопорушенням; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного у обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується. Враховано, що у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого. Слідчим та прокурором взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_1 не належить до неповнолітніх осіб, осіб похилого віку, тяжко хворих, багатодітних батьків тощо, а тому не існує обставин, які б істотно впливали на доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців. Не досліджувалось; 5) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. Стороною обвинувачення враховано, що факторів, які формують репутацію підозрюваного та впливають на обрання запобіжного заходу, наприклад участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов`язку або у складі миротворчих сил ООН, наявність поранень при виконанні службового або громадянського обов`язку, держаних нагород, почесних звань тощо, не встановлено; 6) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого. Слідчим та прокурором враховано, що підозрюваний не судимий раніше; 7) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше. Запобіжні заходи раніше не застосувались; 8) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. Не встановлено; 9) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа у або розмір доходу у в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Стороною обвинувачення на даний час розмір шкоди не встановлено; 10) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї. Враховано, що злочин вчинений групою осіб, окрім того слід зазначити що на даному етапі не встановлено всіх осіб причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, а тому існує ризик продовження протиправної поведінки. З огляду на вищевикладене, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Нам`як Ю.Ю. та старший слідчий Комісар О.І. подане клопотання підтримали повністю та просили таке задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мухомедьянов В.А. у судовому засіданні проти задоволення клопотання категорично заперечили та просили застосувати інший більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 19 квітня 2022 року у період часу з 11.00 по 13.00 год невстановлені особи чоловічої статі умисно, з корисливим мотивом, з метою збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та чекаючи їх настання, шляхом віджиму вхідних дверей проникли до будинку АДРЕСА_2 , де на той момент перебувала власниця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку зачинили у ванній кімнаті та в подальшому відкрито заволоділи грошовими коштами, ювелірними виробами та іншими речами, чим спричинили матеріального збитку на суму, яка встановлюється.

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 липня 2022 року, 19 квітня 2022 року матеріали досудового розслідування за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071170000198 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 186 КК України.

Також встановлено, що 13 липня 2022 року підозрюваному ОСОБА_1 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до наявних у матеріалах клопотання доказів ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується протоколом огляду місця події від 19 квітня 2022 року, протоколом проведення впізнання за фотознімками від 30 червня 2022 року, протоколом проведення обшуку від 28 червня 2022 року, показаннями свідка ОСОБА_8 від 14 червня 2022 року, показаннями свідка ОСОБА_9 від 28 квітня 2022 року, показаннями свідка ОСОБА_10 від 20 квітня 2022 року, показаннями потерпілої ОСОБА_5 від 30 червня 2022 року.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, поряд з положеннями кримінального процесуального законодавства України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13 листопада 2007 року, п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину та одну малолітню дитину, тобто має сталі соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Оцінюючи доводи прокурора про необхідність обрання відносно ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через ризики переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя констатує, що їх можливе настання прокурором жодним доказом не доведено. Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як роз`яснено у п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25 квітня 2003 року, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі № 1-23/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, суд вважає, що в силу характеру діяння, у якому підозрюється ОСОБА_1 , наслідків, які настали внаслідок злочину, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

При цьому, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто є обґрунтовані підстави вважати, що останній може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв ранку, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Тому, керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 194, 195, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Курти О.С., погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури Нам`яком Ю.Ю., на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071170000198 від 19 квітня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 16 вересня 2022 року такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу їхню вимогу;

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин вечора по 06 годину 00 хвилин ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дата закінчення дії ухвали 16 вересня 2022 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: Чепурнов В. О.