Постанова № 10542175, 20.07.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2010 р. Справа № 2а-2059/10/1470

м.Миколаїв

15:05

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Садковського О.Г. дов. від 07.06.2010,

представника відповідача: Кравчука О.І. дов. №1/10-039 від 11.01.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Агророма Миколаїв", пр. Корабелів, 8/111,Миколаїв,54000 доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000 провизнання протиправними дій відповідача по визнанню правочинів укладених позивачем з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; по визнанню відсутніми у позивача обєктів, які підпадають під визначення ст.7 Закону України «Про Податок на додану вартість»; визнання акту перевірки від 16.03.2010 за №1816/23-00/33189098 таким, що не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.2005 №327, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача по визнанню правочинів укладених позивачем з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; по визнанню відсутніми у позивача обєктів, які підпадають під визначення ст.7 Закону України «Про Податок на додану вартість»; визнання акту перевірки від 16.03.2010 за №1816/23-00/33189098 таким, що не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.2005 №327

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки не має законних повноважень на визнанню нікчемними правочинів, а саме договорів укладених між позивачем та його контрагентами. Негативними наслідками таких дій для позивача є відмова контрагентів з ним співпрацювати та використання висновків акту перевірки при проведені перевірок інших субєктів господарювання із наступним застосуванням до останніх фінансових санкцій.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що перевірка була здійснена відповідно до вимог діючого законодавства; акт перевірки є результатом діяльності податкової служби при проведенні перевірки, він не носить характеру нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, він не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 20.07.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 15.03.2010 по 16.03.2010 відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ПП «Реформація-Х»за липень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1816/23-00/33189098 від 16.03.2010.

Крім іншого в акті зазначено, що договори купівлі-продажу укладено між позивачем та ПП «Реформація-Х»без мети настання реальних наслідків, отже в силу п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України вони є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У звязку з чим, позивач повинен відкоригувати (зменшити) податковий кредит за липень 2009 року та відкоригувати валові витрати за 3 квартал 2009 року, за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до п.6 ст.3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно положень п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Тобто предметом оскарження може бути рішення: нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Стаття 3 КАС України містить поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, відповідно до розяснень Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2-2005 справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами суспільства стосовно їх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субєктів, а ці субєкти зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 №02-5/35, акт державного чи іншого органу це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що рішення, за висновками акту перевірки №1816/23-00/33189098 від 16.03.2010, відповідачем не приймалось.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що акт перевірки №1816/23-00/33189098 від 16.03.2010 не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не має ознак здійснення владних управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень щодо позивача з боку відповідача, оскільки не породжує права та обовязки у позивача.

Оскаржуваний акт не є рішенням субєкта владних повноважень, яке підпадає під компетенцію адміністративних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, а є письмовою фіксацією дій ревізорів-інспекторів, оскільки не містить приписів чи вимог про зобовязання позивача виконати будь які дії.

Посилання позивача на настання, у звязку з складанням акту, певних негативних наслідків у вигляді відмови контрагентів з ним співпрацювати та використання висновків акту перевірки при проведені перевірок інших субєктів господарювання із наступним застосуванням до останніх фінансових санкцій, суд не вважає порушенням прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, на які поширюється компетенція адміністративних судів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають покладенню на позивача.

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 липня 2010 року.