Рішення № 105416173, 25.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/26051/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень,-

Обставини справи: 14.12.2021 (згідно з датою поштового відправлення) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби: рішення про коригування митної вартості товарів від 18.05.2021 за №UA110130/2021/000050/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00202;

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби: рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2021 за №UA110130/2021/000059/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00245;

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби: рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2021 за №UA110130/2021/000065/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00264.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/26051/21 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 22.12.2021 була залишена без руху.

Копія ухвали суду від 22.12.2021 про залишення позовної заяви без руху була отримана позивачем 12.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

14.01.2022 (згідно зі штемпелем на поштовому конверті) до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» про усунення недоліків, до якої надані платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 5208,60 грн, клопотання про відмову від частини позовних вимог і уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби: рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2021 за №UA110130/2021/000059/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00245;

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби: рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2021 за №UA110130/2021/000065/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00264.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. З огляду на наведені обставини, позивач звернувся з цим позовом до суду.

У зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» позовну заяву до Дніпровської митниці Держмитслужби в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів від 18.05.2021 за №UA110130/2021/000050/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00202.

Ухвалою суду від 24.01.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

10.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення вказав, що наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ТК АТЛАНТ» та нерезидентом UAB «Grunntech» (Литовська Республіка) укладено договір поставки за № 6/UAB від 29.07.2019 (далі - договір) на придбання автомобільних запчастин.

Послуги по декларуванню вантажу надавалися Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору доручення від 12.05.2017 №18.

У червні-липні 2021 року ТОВ «ТК Атлант» здійснювало митне оформлення партій товару та декларантом були подані електроні митні декларації, в яких митну вартість товару розраховано за основним методом за ціною договору (контракту), а саме митні декларації: №UA110130/2021/016890 від 16.06.2021, №UA110130/2021/018922 від 06.07.2021.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною із зазначених декларацій позивачем надано митному органу документи.

Так, по ЕМД №UA110130/2021/016890 від 16.06.2021 позивач подав до митного органу: Пакувальний лист (Packing list) пак.лист від 10.06.2021; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) GR-U21/026 від 10.06.2021; Автотранспортну накладну (Road consignment note) №0158178 від 10.06.2021; Декларацію про походження товару (Declaration of origin) за №GR-U21/026 від 10.06.2021; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця до договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №87 від 10.06.2021; Довідку про розмір витрат на транспортування від 10.06.2021; Заявку №10062021 10.06.2021; Додаткову угоду від 29.07.2019; Додаткову угоду від 09.01.2020; Прил.№1 від 29.07.2019; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №6/UAB від 29.07.2019; Договір про надання послуг митного брокера №18 від 12.05.2017; Договір (контракт) про перевезення №26022021 від 26.02.2021.

По ЕМД №UA110130/2021/018922 від 06.07.2021 позивач подав до митного органу: Пакувальний лист (Packing list) пак.лист від 29.06.2021; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) GR-U21/027 від 29.06.2021; Автотранспортну накладну (Road consignment note) №117090 від 29.06.2021; Декларацію про походження товару (Declaration of origin) за №GR-U21/027 від 29.06.2021; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця до договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №237 від 29.06.2021; Довідку про розмір витрат на транспортування від 29.06.2021; Заявку №20210620 29.06.2021; Додаткову угоду від 29.07.2019; Додаткову угоду від 09.01.2020; Прил.№1 від 29.07.2019; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №6/UAB від 29.07.2019; Договір про надання послуг митного брокера №18 від 12.05.2017; Договір (контракт) про перевезення за №20200424 від 24.04.2020, №20210331 від 31.03.2021.

На етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені обставини не дали можливості відповідачу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) митні декларації країни відправлення; платіжні документи, що підтверджують факт оплати попередніх поставок товару (враховуючи відстрочення платежу 21 день з дати відвантаження, такі платежі по попереднім поставкам мають бути здійснені).

Листами від 16.06.2021 №1606, від 06.07.2021 №607 позивач повідомив відповідача про те, що декларантом надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару, і надати інші додаткові запитувані документи декларант немає можливості у встановлений 10-тиденний строк.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність розбіжностей, а тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення від 16.06.2021 №UA110130/2021/000059/1, від 06.07.2021 №UA110130/2021/000065/1 про коригування митної вартості товарів.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав таке.

Однією з форм контролю, відповідно до частини першої статті 336 Митного кодексу України, є перевірка документів та відомостей, які надаються під час переміщення товарів через митний кордон України. Відповідно до частини 1 статті 320 Митного кодексу України (далі - МКУ), форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронними митними деклараціям від 16.06.2021 №UA110130/2021/016890, від 06.07.2021 №UA110130/2021/018922 згенеровано форми митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

За вищезазначеними ЕМД товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 29.07.2019 №6/UAB, укладеного між TOB «ТК Атлант» та компанією UAB «Grunntech» (Литва). Відомості щодо зазначеного зовнішньоекономічного договору від 29.07.2019 №6/UAB внесено декларантом до графи 44 поданої ЕМД за кодом 4104. У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною, якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

При цьому товар заявлено походженням з декількох країн: Китаю, Кореї, Польщі, Латвії. Дані щодо виробничих потужностей у цих країнах декларантом не надано. За заявленими декларантом даними виробник товару є його відправником, проте дані щодо походження товару не відповідають заявленим даним. Листом ДМСУ від 13.12.10 № 11/2-10.10/15938-ЕП під поняттям «виробник товарів» слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу, незалежно від того, чи виготовляє ця особа товар безпосередньо, чи такий товар виготовляється на її замовлення. В поданих до митного оформлення документах, відомості щодо виробника оцінюваних товарів відсутні, крім того, декларантом не надано документи передбачені п. 4.10 вищезазначеного договору, а саме документи, що підтверджують якість товару, в тому числі сертифікати відповідності. Вказані документи містять інформацію щодо виробника оцінюваних товарів. Вказаний документ, що містить відомості про якісні характеристики та мають влив на його вартість, до митного оформлення не надано.

Перевезення здійснюється згідно транспортного договору від 29.07.2019 №6/UAB, від 24.04.2020 №20200424 та від 31.03.2021 №20210331. Відповідно до положень договору, а саме ч.3 узгодження ціни здійснюється у заявці, що має бути відображена у рахунку на оплату транспортних послуг. Звітом про надання послуги є акт прийому-передачі (акт виконаних робіт), даний документ до митного контролю не надано. Згідно п. 3.6 вищезазначеного договору банківські витрати пов`язані із перерахуванням коштів в якості оплати транспортних послуг покладаються на замовника. Митною вартістю товару є ціна, що сплачена або підлягає сплаті. Враховуючи відсутність платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг у митниці відсутня можливість переконатись, що банківські комісії включені до митної вартості оцінюваної партії та здійснити обчислення складових митної вартості товару.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену МКУ та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації (ч,8,13 ст. 264 МКУ). Постановою Пленуму ВАСУ «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 № 2 зазначено, що виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів.

У відповідності до п. 4.1 договору №6/UAB товар постачається на умовах FCA Шауляй у відповідності з мііжнародними правилами Інкотермс-2010. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. При умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Враховуючи, що поставка здійснюється з митного складу UAB «SIAULIU ТІЕКІМО BAZE» (ul. Bielskio 30 A, Siauliai, Lithuania.), продавець за відвантаження (перевантаження, навантаження) відповідальності та витрат не несе. Згідно відомостей комерційних рахунків №GR-U21/026 від 10.06.2021, №GR-U21/027 від 29.06.2021, товар постачається зі складу warehouse у Литві. Документально підтверджених відомостей щодо вартості складських витрат та їх включення до митної вартості товару не надано.

Пунктом 3.4. наданого до митного оформлення контракту ЗЕД від 29.07.2019 №6/UAB, визначено вичерпний перелік складових, що входять до ціни товару (якщо інше не визначено окремо у інвойсі), а саме: вартість тари, пакування, технічної документації. Згідно п. 3.6 контракту ЗЕД від 29.07.2019 №6/UAB постачальник несе усі ризики та витрати, пов`язані з товаром до моменту його постачання, а також витрати на навантаження товарів. Оскільки наданим інвойсом окремо не визначено, що в ціну товару входять витрати щодо навантаження або розвантаження, є обґрунтовані сумніви, що зазначені витрати не включені у ціну товару. Проте згідно умов поставки FCA Інкотермс-2010 та п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ встановлено, що витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, повинні додаватися до митної вартості товарів. В наданих до митного оформлення інвойсах № GR-U21/026 від 10.06.2021, № GR-U21/027 від 29.06.2021 відсутні відомості щодо включення до ціни товарів витрат пов`язаних з навантаженням на транспортний засіб.

Відповідно до частини четвертої ст. 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно п. 2 ст. 53 МКУ, серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до п. 2 ст. 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких належать: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) копію митної декларації країни відправлення. 7) платіжні документи, що підтверджують факт оплати попередніх поставок товару (враховуючи відстрочення платежу 21 день з дати відвантаження, такі платежі по попереднім поставкам мають бути здійснені).

На підставі ст. 254 МКУ необхідно надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Враховуючи те, що строк проведення митного оформлення, передбачений ч. 1 ст. 255 було перевищено на час виконання відповідних формальностей відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 255, тобто на період подання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, митне оформлення буде закінчено у випадку відмови від надання затребуваних або інших документів, в тому числі і на підставі ч. 6 ст. 53, або на підставі закінчення 10-денного строку подання таких документів. Згідно ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що перемішуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою. Декларант повинен забезпечити переклад документів для перевірки відомостей, зазначених у митній декларації. Відповідно до п.2.5. Наказу Мінфіну від 30.05.2014 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за N1360/21672 - Правильність перекладу документів, надаються Декларантом відповідно до статті 254 МКУ, засвідчується шляхом вчинення напису «Перекладено вірно», проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.

Також повідомлено, що згідно ст. 264 МКУ (п.11) митний орган має право відмовити у митному оформлені задекларованого товару в разі неподання документів, передбачених ст.335 МКУ. Консультацію проведено. У додатковому повідомлені декларантом надано переклади рахунку-фактури та пакувального листа від 29.06.2021 №GR-U21/027. Також, листами від 16.06.2021 №1606, від 06.07.2021 №607 декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів у передбачений законом термін. Висновки про результати здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, а також: розбіжності в обов`язкових документах були доведені декларанту шляхом надіслання електронного повідомлення. При цьому, перелік запитаних документів є вичерпним і відповідає переліку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МКУ. Документи, не передбачені вимогами статті 53 Митного кодексу України від декларанта не вимагались. Також декларанта додатково було повідомлено, що згідно ч.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. На момент здійснення консультацій з метою обрання методу визначення митної вартості товару, у посадової особи митного органу були аргументовані підстави наявності розбіжностей у числових значеннях заявленої декларантом митної вартості товару. На підставі п.5 ст.55 МКУ в рамках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів здійснено контроль співставлення. Враховуючи положення ст. 61 МКУ, при визначенні митної вартості товарів №№ 2, 4, 5, 6, 9, 11, 15 неможливо було застосувати методи 2а) та 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. До товарів №№ 2, 4, 5, 6, 9, 11, 15 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесені відповідні рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості.

Також відповідно до ст.264 Митного кодексу України, відповідачем були заповнені картки відмови у прийнятті митних декларацій №UA110130/2021/00245 та №UA110130/2021/00264.

Незгода позивача зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови стала підставою для звернення до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України, форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якого, відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч.1 ст.256 митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст.264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Так, щодо доводів митного органу, що в поданих до митного оформлення документах, відомості щодо виробника оцінюваних товарів відсутні, суд вказує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені норми зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд вказує, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у випадку, якщо відповідач стверджує, що декларантом були понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, відповідач повинен довести наявність цих фактів. Натомість, відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №803/776/17, від 11.06.2020 у справі №815/5597/17.

В обґрунтування рішень про коригування митної вартості та прийняття карток відмови відповідач зазначив те, що за заявленими декларантом даними виробник товару є його відправником, однак, дані щодо походження товару не відповідають заявленим даним. При цьому, відповідачем зазначено, що товар заявлено походженням з декількох країн: Китаю, Кореї, Польщі, Латвії, але дані щодо виробничих потужностей у цих країнах декларантом не зазначено.

Проте, наведені факти жодним чином не можуть впливати на зміну митної вартості товарів за цими поставками. Крім того, норма ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення і до такого переліку документи щодо виробничих потужностей виробника товару в іншій країні не відносяться, отже, витребування таких відомостей митним органом у позивача суперечить приписами ст.53 Митного кодексу України.

Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не надано документи передбачені п. 4.10 зазначеного договору, а саме документи, що підтверджують якість товару, в тому числі сертифікати відповідності, суд зазначає про таке.

Сертифікат походження товару чи сертифікат якості товару не визначені статтею 53 Митного кодексу України, як документи, які підтверджують митну вартість товарів, на що відповідач належної уваги не звернув.

При цьому суд зазначає, що позивачем до митного органу подавались декларації про походження товару (Declaration of origin). Факт надання цих документів не може заперечуватись відповідачем, оскільки про нього свідчать заповнені відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, які оскаржуються у цій справі.

Щодо доводів митного органу, що під час здійснення перевірки декларацій з доданими до неї документами посадовою особою відповідача зроблено висновок про те, що у поданих документах відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема: вартості витрат на навантаження товару на транспортний засіб, вартості транспортування товару, витрат на пакування товару, суд зазначає, що за умовами зовнішньоекономічного контракту товар поставлявся на умовах FCA.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) за терміном FCA: Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 а, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

З системного аналізу Інкотермс 2010 видно, що коли Продавець поставляє товар Покупцю на умовах FCA, то митна вартість товару (дійсна вартість) при таких умовах перевезення складається лише із вартості самого товару, тобто суми яку заявляє Продавець у інвойсі і яка підлягає сплаті. Всі інші витрати на навантаження та митне оформленні в країні експорту на себе бере продавець та вони не входять до митної вартості товару при імпорті товару покупцем. Вартість вказаних потенційних витрат закладається Продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена тощо.

Таким чином, відповідно до умов Контракту (п.3.6.) та Інкотермс 2010, саме на Продавця покладалися обов`язки з оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту. Ці витрати не входили в коло відповідальності Покупця (відповідно до умов FCA ANTWERPEN франко-перевізника), а отже, і не були складовими митної вартості Товару для нього.

Тому висновок про неправомірне невключення цих складових до митної вартості товару є хибним та не відповідає Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вартості на перевезення товару позивачем до митних декларацій були надані: Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця до договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №87 від 10.06.2021 та №237 від 29.06.2021; Довідки про розмір витрат на транспортування від 10.06.2021, від 29.06.2021; Заявки №10062021 10.06.2021, №20210629 29.06.2021; Договори (контракти) про перевезення №26022021 від 26.02.2021, №20200424 від 24.04.2020, №20210331 від 31.03.2021.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи згідно з переліком, наведеним у цій статті.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які подано декларантом, неможливо встановити ці складові.

Визначаючи недоліки у поданих декларантом митних деклараціях, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

За змістом частин 1-3 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В порушення зазначених норм, інформацію про обставини прийняття спірних рішень та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, митний орган направив декларанту окремим повідомленням. Самі ж оскаржувані рішення (графа 33) таких обставин не містять.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2021 №UA110130/2021/000059/1, від 06.07.2021 №UA110130/2021/000065/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00245, №UA110130/2021/00264 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір у сумі 7478,60 грн (2270,00 грн + 5208,60 грн).

Суд зазначає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 6810,00 грн (дві вимоги немайнового характеру (2270,00 грн х 2) та 2270,00 грн за вимоги майнового характеру).

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962, згідно з якою, сума, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.7 Закону України «Про судовий збір», решта суми сплаченого судового збору у розмірі 668,60 грн повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Крім цього, у позовній заяві позивач наводить орієнтовний розрахунок витрат, які може понести під час розгляду судового процесу: поштові витрати 200,00 грн; витрати на правничу допомогу 15 000,00 грн; витрати пов`язані з прибуттям до суду 300 грн. Доказів, які б підтверджували понесення цих витрат позивачем, до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр. Богдана Хмельницького, буд.171, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40246222) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Ольги княгині, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними і скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2021 за №UA110130/2021/000059/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00245;

Визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2021 за №UA110130/2021/000065/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00264.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Ольги княгині, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр. Богдана Хмельницького, буд.171, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40246222) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр. Богдана Хмельницького, буд.171, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40246222) за відповідним клопотанням судові витрати з оплати судового збору у розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр. Богдана Хмельницького, буд.171, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40246222).

Відповідач: Дніпровська митниця Держмитслужби (вул. Ольги княгині, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна