Рішення № 105416099, 25.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/6745/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), в якій, з урахування уточнення позовних вимог від 19.05.2022, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №741 о/с Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.04.2022 в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням);

- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на займаній до її звільнення посаді - поліцейський взводу №1 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області;

- визначити розмір суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 та стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України всі види грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 12.04.2021 по день поновлення на службі на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом №380 о/с Департаменту патрульної поліції від 05.05.2021 вона була прийнята на службу в Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону № 4 з присвоєнням спеціального звання рядовий поліції. Наказом № 741 о/с Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.04.2022 капрала поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі її рапорту. Позивач вважає, що наказ про її звільнення є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Оскільки вона була прийнята на службу в поліцію у званні рядового поліції з 05.05.2021, чергове спеціальне звання капрал поліції їй могло бути присвоєно лише з 06.05.2022, а відтак звільненню вона підлягала у званні рядового поліції, а не капрала поліції, як вказано в наказі № 741 о/с від 11.04.2022. Крім того, в оскаржуваному наказі вказано, що рапорт ОСОБА_1 датовано 11.04.2022, однак вказаний рапорт було написано під примусом безпосереднього керівника, його психологічним тиском та погрозою звільнення із записом у трудовій книжці про професійну непридатність. Позивач зазначає, що про примус свідчить те, що у рапорті про звільнення не зазначалось про бажану дату звільнення, а причина звільнення «низька заробітна плата» була вказана навмисно як очевидно така, що не є поважною і не відповідає дійсності. Крім того, у її рапорті про звільнення маються дві дати: « 11.04.2022», що виконані іншою, невідомою особою, що свідчить про те, що звільнення було незаконним. Звільнення ж зі служби в день подання рапорту за відсутності домовленостей між роботодавцем та працівником про звільнення у день подання рапорту та за відсутності «поважних» причин, які перешкоджають подальшому проходженню служби, порушує право на відкликання такого рапорту, який було позивачем засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача 25.04.2022. При цьому, на момент звернення із цим позовом позивач в установленому законом порядку з оскаржуваним наказом про звільнення не ознайомлена, трудової книжки із записом про звільнення не отримала, що свідчить про бездіяльність відповідача. Позивач наполягає на тому, що поважні причини, які б перешкоджали їй проходженню публічної служби відсутні, бажану дату звільнення в рапорті вона не зазначала, домовленість між сторонами щодо звільнення у більш короткий строк досягнута не була, тому у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача зі служби до спливу тримісячного строку від дня її попередження про своє бажання звільнитися. Зважаючи на викладене, позивач просить скасувати оспорюваний наказ як незаконний та відновити порушені права у спосіб, що визначений у позові.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

19.05.2022 представником позивача адвокатом Логойда Т.В. подано заяву про виправлення недоліків позовної заяви, до якої долучено засвідчені документи, також була подана уточнена позовна заява щодо позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену) та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6745/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України оригінал заяви (рапорту) позивача про звільнення за власним бажанням; докази разом з їх документальним підтвердженням щодо правомірності прийняття наказу, що оскаржується; заяви (рапорту) позивача про відкликання заяви (рапорт) позивача про звільнення.

Також, ухвалою суду від 24.05.2022 у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи в загальному порядку за участі сторін та про призначення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документа відмовлено за передчасністю.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 було направлено сторонам у справі, відповідачу разом із копією позовної заяви з додатками у паперовому вигляді, та отримано ним 02.06.2022, згідно із відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

21.06.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 20.06.2022 за вих.№0879-юр (з доказами відправлення позивачу та її представнику на вказану у позові електронну пошту), в якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач проходила службу в Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП на посаді інспектора взводу №1 роти № 4 батальйону № 4, на час звільнення мала звання капрал поліції. Наказом ДПП від 31.12.2021 № 1925 о/с позивачу присвоєно спеціальне звання поліції капрал. 11.04.2022 від позивача до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП надійшов рапорт на ім`я начальника ДПП про звільнення за власним бажанням з 11.04.2022, складений позивачем власноруч. Наведений рапорт для подальшого розгляду та прийняття рішення було скеровано до Департаменту патрульної поліції та, враховуючи зазначену у рапорті про звільнення бажану дату звільнення, за підписом начальника ДПП було видано наказ від 11.04.2022 № 741 о/с, згідно з яким позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до її рапорту. День звільнення є останнім днем служби. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідач вважає, що твердження позивача про відсутність наміру на звільнення спростовується самим рапортом на звільнення від 11.04.2022, який також містить наполягання на звільнення та особистий підпис. Крім того, зважаючи на введення на території України воєнного стану (чим може бути викликана, наприклад, необхідність залишення території області або країни у зв`язку з евакуацією), дата звільнення була погоджена начальником ДПП шляхом видання відповідного наказу на звільнення, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Посилання позивача на зазначення нею причини звільнення «низька заробітна плата» як на доказ відсутності дійсного наміру на звільнення не заслуговує уваги, оскільки особиста думка особи щодо співмірності оплати її праці носить характер припущень. Крім того, грошове забезпечення, отримане позивачем у березні 2022 року, збільшено не з підстав зміни розміру грошового забезпечення поліцейських, а за рахунок додаткових тимчасових доплат, встановлених на період дії воєнного стану. Щодо посилань позивача в позовній заяві про те, що нею 25.04.2022 засобами електронного зв`язку на електронну пошту Управління було направлено заяву про відкликання рапорту на звільнення, відповідач зазначає, що відповідно до довідки відділу документального забезпечення Управління будь-які листи від позивача, в тому числі із вказаною заявою, у період з 25.04.2022 по 15.06.2022 на електронну адресу Управління не надходили. Також такі заяви не надходили до Управління ані засобами поштового зв`язку, ані за особистим зверненням. Крім того, відповідач зауважив, що подання позивачем такої заяви засобами електронного зв`язку (за її твердженням направила 25.04.2022 о 22 год. 14 хв.) здійснено вже після погодження строку звільнення та реалізації її рапорту шляхом видання наказу про звільнення, що в будь-якому випадку унеможливлює задоволення такої заяви. Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів позову копії заяви позивача від 25.04.2022, така заява складена на ім`я начальника Управління, який не має компетенції на прийняття на службу або звільнення з неї поліцейських. Відомості про звернення з такою заявою про відкликання рапорту на звільнення до начальника ДПП відсутні. Окрім цього, починаючи з 12.04.2022 позивач на службу не заступала, будь-яких звернень з цього приводу до Управління, де вона проходила службу, не надходило, що свідчить про обізнаність позивача із фактом її звільнення у зазначену в її рапорті дату та її згоду із таким звільненням. З огляду на викладене, відповідач вважає, що порушень під час звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням не було, наказ винесений на підставі, у межах та у спосіб, визначений законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.

21.06.2021 на виконання вимог ухвали суду від 24.05.2022 відповідачем подано клопотання про надання оригіналу рапорту ОСОБА_1 від 11.04.2022.

22.06.2022 представником позивача засобами електронного зв`язку на електронну пошту суду подано відповідь на відзив, в якій зазначила, що аргументи та доводи відповідача не вплинули на позивача та не змінили її правову позицію. Представник позивача зауважує, що дата 11.04.2022 у рапорті виконана не власноручно позивачем, а іншою невідомою особою, тому твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 було звільнено за її власним бажанням, є помилковим, а в діях працівників УПП в Дніпропетровській області ДПП, хто мав доступ до цього рапорту, вбачаються ознаки злочину за ч. 1 ст.366 КК України - службове підроблення. Рапорт написано під примусом проти волі позивача, оскільки в рапорті вказана підстава звільнення «низька заробітна плата», яка, як вбачається з довідки про доходи позивачки, не відповідає дійсності. Щодо доводів відповідача у відзиві про не отримання від позивача жодних листів електронною поштою, представник позивача зазначає, що відповідачем не заперечено факт належності електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 Управлінню, як і не надано доказів того, що цей засіб електронного зв`язку належним чином працював 25.04.2022 і не був відключений від мережі Інтернет, наприклад, у зв`язку із не оплатою цих послуг або у зв`язку із вимкненням у цей день енергоживлення чи з інших причин. Щодо доводів відповідача про те, що позивач не заступала на службу з 12.04.2022, представник підтвердила, що позивач дійсно не заступала на службу з 12.04.2022 через те, що її змусили 11.04.2022 здати табельну зброю, службове посвідчення, наручники, бронежилет та жетон. Крім того, 12 та 13 квітня 2022 року батальйон №4 роти №4 взводу №1, де несла службу позивач, не виходив на чергування. За таких обставин, з 11.04.2022 позивач була позбавлена можливості продовжувати службу в патрульній поліції, заступати на чергування тощо, оскільки не мала символіки поліції, яка є обов`язковою ознакою належності її до поліції і яка під час несення служби забезпечує ідентифікацію особи як поліцейського. При цьому, представник позивача зазначає, що доказів доручення відповідачем нести ОСОБА_1 службу в УПП в Дніпропетровській області в режимі секретності суду не надано. Крім того, до відзиву долучено довідку про доходи №1148, яка датована 16.06.2021, з відомостями про заробітну плату ОСОБА_1 у майбутньому, тобто за січень 2022 року та лютий 2022 року. У наданій довідці про доходи №1010 від 04.05.2022 виявлено розбіжності за грудень 2021 та березень 2022 із розрахунковими листами. Щодо наданих до відзиву документів із назвою «Розстановка сил та засобів батальйону №4» від 12.04.2022, 15.04.2022, 16.04.2022, 19.04.2022, 20.04.2022, 23.04.2022 та від 24.04.2022 представник позивача зазначила, що вони містять, серед іншого, відомості про кількість осіб, які не заступили на службу з вичерпним переліком причин як то, лікарняний, відпустка, відрядження, вихідний, декретна відпустка, такої причини як звільнення даний документ не містить. Крім того, представник зауважив про сумніви повноважень підписанта відзиву здійснювати представництво відповідача в суді з усіма процесуальними правами, наданими відповідачу КАС України. Також, представник просив відхилити відзив та долучені до нього докази як такі, що подані відповідачем усупереч вимог чинного законодавства, що регулює питання електронного документообігу із обов`язковим застосуванням ЕЦП, оскільки документи на адресу позивача та її представника надійшли у вигляді відсканованих фотографій, а не документів скріплених електронним цифровим підписом представника відповідача, що на думку представника позивача суперечить нормам Закону України «Про електронні довірчі послуги» та КАС України. Враховуючи вказані обставини, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

24.06.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази надсилання на адресу позивача засобами поштового зв`язку відзиву на позовну заяву разом з додатками до нього (фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 21.06.2022, Список рекомендованих листів №209).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно зі статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» №380 о/с від 05.05.2021 прийнята на службу в поліцію за конкурсом та призначена з 05 травня 2021 року по Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону №4 із присвоєнням спеціального звання рядового поліції та закріпленням спеціального жетону з індивідуальним номером 0177499 (а.с. 9).

За змістом наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» №1925 о/с від 31.12.2021, зокрема, рядовому поліції ОСОБА_1 (0177499), поліцейському взводу №1 роти №4 батальйону №4, присвоєно спеціальне звання поліції капрал поліції.

11.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Євгенія Жукова із рапортом, в якому просила звільнити її зі служби в Національній поліції за власним бажанням у зв`язку із низькою заробітною платою з 11.04.2022 та повідомила про те, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється, так як вважає себе здоровою, претензій щодо звільнення не має та наполягає на своєму звільненні.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» №741 о/с від 11.04.2022 (витяг) капрала поліції ОСОБА_1 (0177499), поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №4 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 11 квітня 2022 року (підстава: рапорт А. Євтушенко від 11.04.2022).

Відповідно до розстановки сил та засобів батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту пальної поліції за період з 07:00 12.04.2022 по 19:00 12.04.2022, з 19:00 15.04.2022 по 07:00 16.04.2022, з 07:00 19.04.2022 по 19:00 19.04.2022, з 07:00 20.04.2022 по 19:00 20.04.2022, з 19:00 23.04.2022 по 07:00 24.04.2022, з 19:00 24.04.2022 по 07:00 25.04.2022 поліцейський взводу №1 ОСОБА_1 відсутня у несенні служби у вказаний період.

Згідно із відомостями з розрахункового листа за квітень 2022 рік грошове забезпечення нараховано та виплачено позивачу на 11 календарних днів.

В матеріалах справи міститься засвідчена копія фото електронної заяви позивача, датованої 25.04.2022, про відкликання заяви від 08.04.2022 про звільнення за власним бажанням, адресованої начальникові Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (а.с.58). Представником позивача зазначено про описку щодо назви документа, який відкликається, та його дати, допущені позивачем через хвилювання та юридичну неграмотність.

Не погодившись з наказом відповідача №741 о/с від 11.04.2022 щодо звільнення зі служби в поліції з 11.04.2022, позивач звернулась до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону (частина перша статті 48 Закону №580-VIII).

Частиною першою статті 77 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Отже, згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції та служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частина друга та третя статті 77 цього Закону).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції, зокрема, за власним бажанням, тобто на основі власного волевиявлення поліцейського. У той же час, Законом №580-VIII не врегульована процедура та порядок звільнення особи поліцейського за власним бажанням, зокрема, строки попередження працівником про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення.

Статтею 60 Закону №580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15.

Відповідно до пункту 4 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення №114 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 63 Положення №114 передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином, нормами спеціального законодавства визначено, що про припинення служби в поліції за власним бажанням поліцейський повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подає відповідний рапорт за командою.

Верховний Суд України в постанові від 24.04.2014 у справі №21-241а14 та Верховний Суд у постановах від 05.02.2020 у справі №819/744/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 09.02.2021 у справі № 826/10404/16 щодо аналогічних правовідносин зазначили, що у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитись зі служби, та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Отже, до закінчення визначеного у статті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитись зі служби.

Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції на підставі рапорту позивача за власним бажанням.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач зазначає про відсутність домовленості щодо дати звільнення, тому наказ винесений до спливу тримісячного строку від дня її попередження про своє бажання звільнитися та з порушенням права відкликати рапорт про звільнення.

Однак, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано на ім`я начальника Департаменту патрульної поліції рапорт від 11.04.2022 про звільнення з Національної поліції України за власним бажанням у зв`язку із низькою заробітною платою з 11.04.2022.

Згідно із відміткою рапорт погоджено з начальником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (а.с.11).

Отже, фактично сторонами було узгоджено дату звільнення позивача, оскільки позивачем зазначена дата, з якої вона бажала звільнитись 11.04.2022, а її керівництвом проставлені відповідні резолюції погодження; крім того, в оспорюваному наказі позивачем зазначено причину звільнення «у зв`язку із низькою заробітною платою», що може бути поважною причиною у розумінні пункту 63 Положення №114 за суб`єктивною оцінкою.

Щодо доводів позивача про те, що нею не було погоджено дату звільнення з 11.04.2022 та про те, що дата 11.04.2022 у рапорті про звільнення виконана іншою особою, що виключає звільнення за власним бажанням, суд зазначає наступне.

Позивачем повідомлено про свій намір звільнитись за власним бажанням, рапорт написаний власноручно позивачем, що не заперечується сторонами.

За візуальним оглядом оригіналу рапорту ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 11.04.2022, наданого відповідачем на вимогу суду, не встановлено змін, що викликали б сумнів у стилі написання дати звільнення.

Поряд з цим, суд звертає увагу на фактичну відсутність позивача на службі у період, починаючи з 12.04.2022, тобто з наступного дня після звільнення.

Саме відсутність позивача на службі обумовлена обізнаністю останньої із датою свого звільнення з 11.04.2022 на підставі поданого рапорту та, відповідно, з наказом про звільнення зі служби в поліції від 11.04.2022.

Відсутність позивача на службі підтверджується відомостями з розстановки сил та засобів батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, де несла службу позивач, розрахунковим листом за квітень 2022 та не заперечено самим позивачем.

Обізнаність щодо дати свого звільнення фактично підтверджена позивачем і у відповіді на відзив засвідченням здачі табельної зброї, службового посвідчення, наручників, бронежилету та жетону - 11.04.2022.

За таких обставин, позивачу було достеменно відомо про звільнення зі служби з дати, зазначеної нею у рапорті, тому доводи позивача про не погодження дати звільнення за власним бажанням спростовуються матеріалами справи.

При цьому, стверджуючи у позовній заяві відсутність домовленості звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням з 11.04.2022, позивачем не заперечується попередження відповідача про такий намір рапортом про звільнення за власним бажанням та не обґрунтовано не вихід на роботу з наступного дня після подачі рапорту.

Доводи позивача про те, що вона була позбавлена можливості вийти на службу не враховуються судом, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не доведено позивачем і наявність підстав вважати, що рапорт про звільнення за власним бажанням написаний під тиском та в стані сильного душевного хвилювання.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів чи посилань на їх існування щодо тиску та погроз на позивача з боку безпосереднього керівництва під час написання рапорту про звільнення від 11.04.2022, про які зазначає позивач у позові та у відповіді на відзив.

Суд звертає увагу, що написаний власноручно рапорт містить особисте волевиявлення позивача про не бажання продовжувати службу в поліції та відсутність претензій щодо звільнення, містить наполягання на звільненні та повідомлення про відмову від проходження військово-лікарської комісії, оскільки вважає себе здоровою, а також містить особистий підпис як доказ засвідчення такого волевиявлення.

З огляду на викладене, наведені докази у їх сукупності спростовують обставини, зазначені позивачем, про відсутність у неї наміру на звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 11.04.2022, а відтак і порушення відповідачем тримісячного строку для прийняття наказу про звільнення з дня подачі рапорту.

Доводи позивача про обставини повідомлення нею Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про відкликання рапорту про звільнення надісланням такої заяви 25.04.2022 о 22:14 засобами електронного зв`язку на адресу: dnipro@patrol.police.gov.ua, суд вважає неприйнятними в силу того, що така заява подана через 2 тижні після погодженого строку звільнення та за фактичної реалізації наказу про звільнення: здачі табельної зброї, службового посвідчення, наручників, бронежилету, жетону, та відсутності на службі, починаючи з 12.04.2022 (залишення роботи з наступного дня після звільнення).

Крім того, позивачем не обґрунтовано не повідомлення відповідача про свій намір відкликати рапорт про звільнення від 11.04.2022.

Відповідно до п.1, п.17 п.6 розділу V Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №73, Департамент очолює начальник Департаменту, та призначає, приймає на службу (роботу, укладає контракт) і звільняє з посад (зі служби, роботи) поліцейських, державних службовців та працівників Департаменту.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем Департамент патрульної поліції про відкликання рапорту про звільнення від 11.04.2022 будь-якими можливими засобами зв`язку (засобами поштового зв`язку, на електронну пошту).

Звернення ж із заявою про відкликання рапорту про звільнення до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, тобто органу, не уповноваженого на розгляд і вирішення питань, порушених у позивачем у такій заяві, та за наявності у позивача інформації про не доставку вказаного електронного документа адресату протягом 25.04.2022, 26.04.2022 та 28.04.2022 не свідчать про вчинення позивачем усіх можливих дій на підтвердження дійсного бажання відкликати свій рапорт про звільнення та на поновлення служби в поліції.

Посилання представника позивача на юридичну необізнаність позивача не враховуються судом, оскільки законодавство є загальновідомим, ніхто не може бути обмеженим у праві бути обізнаним щодо своїх прав та обов`язків.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача в обґрунтування неправомірності наказу №741 о/с від 11.04.2022 про те, що в наказі не вірно зазначено її звання, а саме: замість звання «рядовий поліції» зазначено «капрал поліції», оскільки згідно із наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» №1925 о/с від 31.12.2021, що міститься в матеріалах справи, рядовому поліції ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання поліції капрал поліції.

Відсутність доказів вручення позивачу трудової книжки може свідчити про бездіяльність відповідача, однак такі обставини на впливають на суть спору, оскільки предметом розгляду у даній справі є правомірність наказу про звільнення зі служби в поліції на підставі рапорту про звільнення за власним бажанням.

Доводи представника позивача щодо сумнівності повноважень представника відповідача, яким подано та підписано відзив, відхиляються судом. На підтвердження повноважень представника відповідача Лукіної А.А. до відзиву було надано довіреність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.01.2022 №1694/42/3/01-1022, наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 10.01.2022 №75о/с про призначення на її посаду та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому серед осіб, які мають вчиняти дії від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в тому числі повноважень представника вчиняти дії в суді без окремого доручення керівника з правами, наданими стороні, зазначено Лукіну А.А., з урахуванням яких повноваження представника відповідача підтверджені належним чином.

Відсутність ЄЦП на документах, надісланих відповідачем на електронну пошту позивача та її представника, не може бути підставою для відхилення судом відзиву з урахуванням тієї обставини, що відзив та долучені до нього документи отримані позивачем та її представником засобами електронного зв`язку на зазначені у позові електронні пошти, що ними не заперечено; крім того, такі документи надіслані позивачеві в тому числі і засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення « 4900096962148»), тому суд не вбачає порушення прав позивача, доводи представника позивача безпідставні.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав неправомірності оспорюваного наказу щодо відсутності у позивача наміру на звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 11.04.2022.

За вказаних обставин, суд вважає, що наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» №741 о/с від 11.04.2022 про звільнення позивача зі служби в поліції з 11 квітня 2022 року відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапорту від 11.04.2022 про звільнення за власним бажанням відповідає вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині позову відсутні.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на займаній до її звільнення посаді - поліцейський взводу №1 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, визначити розмір суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України всі види грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 12.04.2021 по день поновлення на службі не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовної вимоги, в задоволенні якої відмовлено.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 25.07.2022.

Суддя М.М. Бухтіярова