Рішення № 105397778, 25.07.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2022 року м. Рівне №460/9483/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непризначення з 10 червня 2021 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 10 червня 2021 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позов обґрунтовано тим, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та має відповідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач необґрунтовано відмовив йому у призначенні пенсії, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення) учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що позивач не має необхідного періоду проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення та необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, орган Пенсійного фонду діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.05.2021 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач-2), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідачем-2 не подано.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву відповідача-1, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 19.03.1993 (а.с.7).

14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зареєстровано за вх.№1031 від 14.05.2021).

Зазначена обставина визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана заява ОСОБА_1 від 14.05.2021 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві - прийнято рішення від 20.05.2021 №1720500024 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 " (а.с.9).

У цьому рішення зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 10 місяців 18 днів.

Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01 січня 1993 року гр. ОСОБА_1 не прожив/не відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Зокрема, згідно із записами у трудовій книжці, з 16.02.1989 по 30.12.1997 заявник працював у Рівненському управлінні механізації будівництва "Ровноагробуд", наразі - Спільне підприємство "Мехагробуд", яке знаходиться у місті Рівне, що не відноситься до 3 категорії зони гарантованого добровільного відселення.

Листом від 28.06.2021 №1700-0205-8/26224 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надіслало ОСОБА_1 копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні пенсії (а.с.8).

Вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області допустило протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно із ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з п.13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Спір між позивачем і відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Суд зазначає, що статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Така правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 04 вересня 2015 року (№690/23/15-а), Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 05 травня 2017 року у справі №К/800/15193/17, від 03 жовтня 2017 року у справі №К/800/31990/17. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18) і враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим 20.06.1996 Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області (а.с.6).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Антонівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 12.05.2021 №1937, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрований та постійно проживає в с.В.Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, з 12.12.1983 по даний час. Підстава: будинкова книга №1, запис під №120 (а.с.11).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", с.Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

У період з 26.04.1986 по 01.01.1993, що має визначальне значення для вирішення спору, реєстрацію та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 №677 (далі - Положення №677), Постановою Ради Міністрів СРСР "Про деякі правила прописки громадян" від 28.08.1974 №678, Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.02.1992 №66-дск.

Зазначеними нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України.

Згідно з п.22 розд.ІІІ Положення №677, громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку.

Тобто, прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов`язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ.

Таким чином, зазначений у довідці Виконавчого комітету Антонівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 12.05.2021 №1937 період є періодом проживання ОСОБА_1 у в селі Великі Цепцевичі.

Будь-яких доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 у інших населених пунктах відповідачами суду не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року прожив у зоні гарантованого добровільного відселення понад 5 років (із врахування періоду військової служби), що перевищує встановлений статтею 55 Закону №796-XII, період - 3 роки.

Твердження відповідача про те, що у період з 16.02.1989 по 30.12.1997 позивач працював поза межами зони гарантованого добровільного відселення не спростовують факт постійного проживання ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення, оскільки відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відтак, трудова книжка не належить до документів, які можуть підтверджувати період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи у зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно з архівною довідкою Комунальної установи "Трудовий архів територіальних громад Рівненського району" від -02.02.2021 №118/04-02, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу відповідно до наказу від 14.02.1989 №10-к по Рівненському управлінню механізації будівництва учнем машиніста автокрана по 2 розряду з погодинною оплатою праці на дільницю №2 з 16.02.1989 (а.с.13).

Як стверджує ОСОБА_1 у позовній заяві, зазначена дільниця №2 охоплювала саме ОСОБА_2 , Зарічненський та Рокитнівський райони Рівненської області, де позивач працював вахтовим методом.

Згідно із Загальними положеннями Додатка 1 до спільної постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров`я СРСР "Про затвердження Основних положень про вахтовий метод організації робіт" від 31.12.1987 №794/33-82, вахтовий метод роботи - особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця постійного проживання або якщо працівники витрачають понад три години на день для того, щоб дістатися на роботу і з роботи.

Таким чином, після роботи (вахти) працівники повертаються до місця свого постійного проживання.

Отже, під час роботи у період з 16.02.1989 по 30.12.1997 у Рівненському управлінні механізації будівництва "Ровноагробуд" позивач не змінював свого місця проживання.

Зворотного відповідачам не доведено.

Крім того факт проживання позивача разом із своєю сім`єю у спірний період у с.Великі Цепцевичі підтверджується фактом укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Великі Цепцевичі, а також народженням дітей подружжя у цьому ж селі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 22.04.1990, свідоцтвами про народження дітей НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , виданими Великоцепцевицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області (а.а.с.16-20).

Таким чином, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями ст.55 Закону №796-ХІІ.

Поряд з цим, аналіз ст.55 Закону №796-ХІІ дає підстави для висновку, що початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, 26.04.1986, по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

У разі відсутності права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки (у зоні гарантованого добровільного відселення) та водночас за наявності станом на 01.01.1993 не менше 3 років проживання чи роботи у зазначеній зоні, право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років особа набуває за умови проживання чи роботи у цій зоні не менше 12 років.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.05.2021 №44, ОСОБА_1 у період з 20.11.1985 по 30.11.1987 проходив дійсну військову службу (а.с.12).

Тобто, у період з 26.04.1986, по 31.07.1986 ОСОБА_1 , перебуваючи на строковій військовій службі, не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення.

Судом встановлено, що всього станом на 09.06.2021 ОСОБА_1 , прожив у зоні гарантованого добровільного відселення понад 33 роки.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. У свою чергу, рішення відповідача-2 щодо відмови у призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII та бездіяльність відповідача-1, є протиправними.

За змістом частини 3 статті 55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій категоріям осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

За приписами статті 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.

Судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 станом 09.06.2021 становить 27 років 10 місяців 18 днів, тобто умова щодо наявності необхідного для призначення пенсії стажу у цьому випадку виконується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

ОСОБА_1 виповнилося 54 роки 09 червня 2021 року, із заявою про призначення пенсії до відповідача він звернувся 14 травня 2021 року, тобто з дотриманням умови, визначеної п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV.

Відтак, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 10 червня 2021 року - з дня, що настав за днем досягнення віку, з яким Закон пов`язує право на зниження пенсійного віку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач-1 як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У сукупності викладеного, суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 , з метою ефективного захисту його прав та інтересів, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити порушене право як шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відповідача-1, так і визнання протиправним рішення відповідача-2, що стало підставою зазначеної протиправної бездіяльності.

Враховуючи вимоги ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати у виді судового збору у сумі 908,00грн, сплачені згідно з квитанцією від 05.07.2020 №0.0.2184810990.1 (а.с.1, зворот).

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 20.05.2021 №1720500024 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 "

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 10 червня 2021 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 10 червня 2021 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи 42098368).

Рішення складено 25 липня 2022 року.

Суддя О.М. Дудар