Рішення № 105395479, 25.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/4452/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2022 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнень, поданих 21.04.2022, позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є непрацездатною за віком. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , який отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, його підземний стаж становив більше 15 років. 01.12.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка. Однак, відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника через те, що її страховий стаж становить 9 років 8 місяців 01 день. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та зазначає, що ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за якою пенсія у зв`язку з втратою годувальника пенсіонера призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу. За змістом п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону. Таким чином, пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членами сім`ї померлого, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV. На переконання позивача, неправомірність дій відповідача є наслідком неправильного тлумачення Закону, оскільки підставою для віднесення члена сім`ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

21.04.2022 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про усунення недоліків позову, до якого долучено квитанцію на підтвердження доплати судового збору на 35,20грн., уточнену позовну заяву, належним чином засвідчені копії долучених до позову документів, однак судовий збір за подання позовної заяви у цій справі сплачено не у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 продовжено позивачі строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

16.05.2022 позивачем усунено недоліки позову в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену) та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4452/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Також, цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а також доказів з їх документальним підтвердженням на обґрунтування відмови у призначенні позивачеві у призначені пенсії у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 .

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 було направлено сторонам у справі, відповідачу разом із копією позовної заяви з додатками у паперовому вигляді, та отримано ним 26.05.2022, згідно із відміткою у розписці, що міститься в матеріалах справи.

14.06.2022 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позов (з доказами відправлення позивачу (фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 10.06.2022)), в якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що 01.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058-ІV. Рішенням Головного управління №046350008890 від 07.12.2021 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Відповідач зауважив, що законодавець чітко пов`язує виникнення права на призначення пенсії за віком з досягненням певного віку та наявністю певного страхового стажу. Позивач не є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, у зв`язку з не досягненням пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону № 1058. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 становить 9 років 8 місяців 1 день, а отже, відсутні підстави для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058. Щодо призначення пенсії, починаючи з 01.12.2021, тобто з моменту первинного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідач з посиланням на ст. 122 КАС України зазначає, що позивач обізнана у відмові в призначенні пенсії та жодних дій для вирішення питання про призначення пенсії не вчиняла, із зверненням або скаргою до відповідача не зверталась, отже, вимога про призначення пенсії з 01.12.2021 року є необґрунтованою та суперечить приписам чинного законодавства України.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Відповідно до Закону України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05:30 ранку 24.02.2022 року строком на 30 діб, який 26.03.2022 року та 21.04.2022 року з 05:30 ранку продовжено строком на 30 діб та з 21.05.2022 року продовжено строком на 90 діб, введено воєнний стан. Торгово-промислова Палата України, листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію Російської Федерації проти України. У зв`язку з зазначеним на даний час є неможливим надати належними чином завірену копію електронної пенсійної справи позивача.

23.06.2022 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив на позов (з доказами відправлення відповідачу (фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 21.06.2022)), в якій позивач вважає відзив безпідставним й необґрунтованим, позовні вимоги викладені у позові підтримує та просить їх задовольнити. У відповіді на відзив позивачем наведено обґрунтування аналогічні, зазначені у позові, зауваживши, що поняття «страховий стаж» є обов`язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у ст. 36 названого Закону.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно зі статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням того, що з 18.07.2022 по 22.07.2022 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у щорічній відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04.05.1987 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 (а.с.47).

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 від 18.06.2004 ОСОБА_2 з 15.05.2004 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 довічно, загальний стаж 23 роки 7 місяців, пільговий стаж 17 років 5 місяців (а.с.26).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 67 років в м. Павлоград, про що зроблений відповідний актовий запис № 2231 (а.с.10).

01.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350008890 від 07.12.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії в разі втрати годувальника.

В обґрунтування рішення №046350008890 від 07.12.2021 Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено наступне. Страховий стаж померлого годувальника становить 26 років 08 місяців 25 днів. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, тобто за наявності страхового стажу 15 років в утриманця. Страховий стаж утриманця становить 09 років 08 місяців 01 день. За результатами розгляду документів годувальника, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період з 08.10.1976 по 09.12.1976, оскільки запис в трудовій книжці зроблено до початку заведення трудової книжки. У призначенні пенсії відмовлено в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, звернулася до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закон №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

За таких обставин, позивач як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою від 01.12.2021 про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 66-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Висновок відповідача, покладений в основу рішення №046350008890 від 07.12.2021 про відмову у призначені пенсії, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 цього Закону, яким визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не пов`язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.

Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем не зазначено, а рішення №046350008890 від 07.12.2021 не містить.

За наведених обставин, відмовляючи у призначені позивачеві пенсії по втраті годувальника, відповідач діяв протиправно, оскільки відмовлено у призначенні пенсії з підстав, не передбачених чинним законодавством,

При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вказаним протиправним рішенням №046350008890 від 07.12.2021 про відмову у призначені пенсії, а не діями щодо відмови у призначені пенсії.

За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350008890 від 07.12.2021 про відмову позивачу у призначені пенсії по втраті годувальника, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, згідно із пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено судом та про що відсутність спір між сторонами, позивач звернулась із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника 01.12.2021.

З огляду на викладене, виходячи з того, що рішення відповідача №046350008890 від 07.12.2021 про відмову позивачу у призначені пенсії по втраті годувальника скасовано судом як протиправне, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 18.11.2021, тобто з дня, що настає за днем смерті годувальника, а не з 17.11.2021, як помилково зазначає позивач, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію задоволенню не підлягають, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє. Убезпечення в майбутньому порушення права не узгоджуються із завданням адміністративного судочинства. В порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Доводи відповідача у відзиві про пропуск строку звернення до суду безпідставні та спростовуються матеріалами справи. Позивач звернулась до суду із цією позовною заявою в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дії (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про відмову у призначенні пенсії від 07.12.2021 №046350008890.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 18.11.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 25.07.2022.

Суддя М.М. Бухтіярова