Рішення № 105395473, 18.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Справа № 160/4709/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради відносно розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2021 за вх. №36/3667;

- визнати протиправним порушенням особистого немайнового права ОСОБА_1 розгляд Дніпровською міською радою клопотань ОСОБА_1 за вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021 вже після подачі заяви від 15.06.2021 за вх. №36/3667;

- зобов`язати відновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та недійсним пункт 1.2 проекту рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)» відносно клопотань ОСОБА_1 за вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021 про відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в Кооперативі по будівництву та експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оприлюдненого 11.05.2021 на сайті Дніпровської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що при підготовці проекту рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)», зокрема, що стосується звернень ОСОБА_1 вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021, відповідачем було порушено правовий порядок, встановлений ст. 19 Конституції України. Також, було зазначено про протиправну бездіяльність відповідача, яка була зумовлена не розглядом його заяви від 15.06.2021 за вх. №36/3667 про залишення без розгляду клопотань вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021 та притягнення до відповідальності осіб, винних у перевищенні строків розгляду клопотань, встановлених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 11.05.2022 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 відкрито провадження у справі № 160/4709/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 16.05.2022, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 15.06.2022.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської міської ради із клопотаннями за вх. №36/1043 і вх. №36/1044 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,00372 га та 0,00321 га, які розташовані в Соборном районі за адресою: АДРЕСА_1 по будівництву та експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », гараж № НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 .

11.05.2022 п. 1.2. рішення Дніпровської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)» ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в Кооперативі по будівництву та експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів (гаражів) на зазначеній території вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (клопотання від 17.02.2021 вх. №36/1043, 36/1044).

15.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської міської ради із заявою вх. №36/3667, в якій у зв`язку з п`ятикратним перевищенням строків розгляду його клопотань від 17.02.2021 вх. №36/1043, №36/1044 просив залишити без розгляду такі клопотання та притягти до відповідальності осіб, винних в порушенні прав ОСОБА_1 та вимог діючого законодавства.

Однак, відповіді на заяву ОСОБА_1 від 15.06.2021 відповідачем надано не було.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б», частина 1 статті 81 Земельного кодексу України).

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, наведені норми права дають підстави для висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти одне із таких рішень: або надати такий дозвіл або відмовити у його наданні.

Тобто, за наслідками розгляду такого питання уповноважений орган приймає відповідний розпорядчий документ, який є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи наведені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2021 вх. №36/1043, №36/1044 були розглянуті відповідачем про що свідчить п. 1.2. проекту рішення Дніпровської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)».

Згідно листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 06.08.2021 №5/7-18, означений проект рішення було опубліковано на сайті Дніпровської міської ради 11.05.2021, тобто до звернення позивача із заявою від 15.06.2021 вх. №36/3667.

Доказів того, що проект рішення Дніпровської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)» було прийнято вже після 15.06.2021 матеріали справи не містять.

Тож, позовні вимоги стосовно визнання протиправним порушення особистого немайнового права ОСОБА_1 щодо розгляду Дніпровською міською радою клопотань за вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021 вже після подачі заяви від 15.06.2021 за вх. №36/3667 та зобов`язання відновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги відносно визнання протиправним та недійсним п. 1.2 проекту рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)» відносно клопотань ОСОБА_1 за вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021 про відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в Кооперативі по будівництву та експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оприлюдненого 11.05.2021 на сайті Дніпровської міської ради, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, спірним пунктом 1.2. проекту рішення Дніпровської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)», яке було опубліковано на сайті Дніпровської міської ради 11.05.2021, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в Кооперативі по будівництву та експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів (гаражів) на зазначеній території вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (клопотання від 17.02.2021 вх. №36/1043, 36/1044).

Надаючи оцінку викладеним у п. 1.2. спірного рішення мотивам відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, суд виходить з такого, що відповідачем у п. 1.2. спірного рішення взагалі не конкретизовано та не обґрунтовано, у чому саме полягає невідповідність місця розташування об`єктів (гаражів) на зазначеній території вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також не зазначено яких саме.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем при розгляді клопотань ОСОБА_1 від 17.02.2021 вх. №36/1043, №36/1044 не було дотримано визначених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України строків розгляду таких клопотань

Таким чином, п. 1.2. оскаржуваного рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради відносно розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2021 за вх. №36/3667, суд зазначає наступне.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон №393/96-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Статтею 5 вказаного Закону встановлені вимоги до звернення, а частинами першою та третьою статті 7 цього Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Так, питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею статті 15 Закону №393/96-ВР.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною третьою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Частиною 4 статті 15 Закону №393/96-ВР визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, у тому числі, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Зміст наведених положень Закону №393/96-ВР дає підстави для висновку, що органи, до яких направлені звернення, зобов`язані об`єктивно і вчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заяву позивачем було подано відповідачу 15.06.2021, проте відповідь на нього позивач не отримав станом на 21.03.2022 - дату звернення до суду, відповідачем вказаного не заперечено.

Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 15, суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах обов`язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 року (справа №826/11164/16).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів надання відповіді позивачу на його звернення

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, тобто порушено право позивача на своєчасний розгляд його звернення суб`єктом владних повноважень та отримання відповіді в порядку визначеному законом.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, для ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача розглянути та надати відповідь на заяву позивача від 15.06.2021 вх. №36/3667 з врахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 проекту рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)» відносно клопотань ОСОБА_1 за вх. №36/1043 і вх. №36/1044 від 17.02.2021 про відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в Кооперативі по будівництву та експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оприлюдненого 11.05.2021 на сайті Дніпровської міської ради.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради відносно розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2021 за вх. №36/3667.

Зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2021 за вх. №36/3667 у встановленому законом порядку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко