Рішення № 105395471, 25.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/7707/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2022 року (до відділення поштового зв`язку таку подано 24 травня 2022 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №046350010161 від 19.05.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 - пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 13 травня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 50 років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

20.06.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 13.05.2022 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала необхідні документи. Аналіз наданих документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показав, що загальний страховий стаж становить 30 років 02 місяці 04 дні, пільговий стаж за Списком № 2 складає 14 років 10 місяців 07 днів. Вказаного стажу достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення позивачкою відповідного віку визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято вмотивоване рішення №046350010161 від 19.05.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Відтак, позовні вимоги гр. ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

21.06.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив, що 13.05.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.05.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії листом від 23.05.2022 року за №0400-010226-8/51995. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року. Таким чином, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з моменту набрання законної сили Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій з 11.10.2017 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на осіб у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах, виникло до 11.10.2017 року. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії від 03.10.2017 року №2148-VІІІ на час звернення за призначенням пенсії 25.11.2020 року є діючим та не визнаний неконституційним повністю або в його окремій частині. Станом на 11.10.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 45 років та не досягла пенсійного віку, встановленого абз. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (50 років). Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж Позивача становить 30 років 2 місяці 04 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 14 років 10 місяців 07 днів. На час звернення за призначенням пенсії 13.05.2022 року ОСОБА_1 досягла повних 50 років та не досягла пенсійного віку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (55 роки). Отже, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умова при досягненні 55 років.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2022 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.06.2022 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.05.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, зокрема - через Тернівський міський сектор Пенсійного фонду - з особистою заявою і документами на призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»), оскільки остання працювала на підприємствах вугледобувної галузі та була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, які відповідно переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, віднесені до Списку №2. Так, одночасно із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач надала наступні документи: трудову книжку від 23.11.1984 року НОМЕР_1 ; диплом; довідку від 22.04.2022 р. № 365; свідоцтво про шлюб; паспорт, код.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №046350010161 від 19.05.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Так, означене рішення вмотивоване тим, що аналіз документів, наданих 13.05.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показує, що пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 14 років 10 місяців 07 днів. Загальний страховий стаж становить 30 років 02 місяці 04 дні. Управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку згідно діючого законодавства.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, 03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-1, який містить п.1 ч.2 ст.114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».

За приписами ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» ст.13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років (45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року).

Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України№1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (п.1 рішення).

Згідно з п.3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п.2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (постанова від 03.11.2021 року) прийшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі№520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п.56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідні висновки щодо застосування наведених вище норм права викладено у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також, суд не погоджується з посиланням відповідачів на абз.2 п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку відповідача, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Суд вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» всі інші положення, чого зроблено не було.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №046350010161 від 19.05.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 - пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з посиланням на недосягнення нею55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 13 травня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, суд зазначає наступне.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.05.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн., що підтверджено квитанцією №0.0.2555213604.1 від 23.05.2022 року.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області у сумі 496,20 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №046350010161 від 19.05.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 - пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13 травня 2022 року за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник