Рішення № 105395463, 25.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/7762/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2022 року, яка зареєстрована судом 01 червня 2022 року, через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано позовну заяву до ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у надані щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, відповідно до поданої заяви уповноваженою особою ОСОБА_2 у жовтні 2021 року на період з 11 жовтня 2021 року по 10 квітня 2022 року;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, відповідно до поданої заяви уповноваженою особою ОСОБА_2 у жовтні 2021 року на період з 11 жовтня 2021 року по 10 квітня 2022 року.

Означені позовні вимоги тим, що позивач разом зі своєю родиною, яка є його сім`єю, матір - ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_2 , є тимчасово переміщеними особами, зазначений статус підтверджується довідками № 681741, № 681159, № 681160 видані уповноваженою особою. З 18.10.2021 року до теперішнього часу позивач проходить службу в складі Служби судової охорони, що підтверджується довідкою відповідного органу від 01 лютого 2022 року за вих. № 35-04-11/22. Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради як переміщеній особі виплачував позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг щомісячну адресну допомогу на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідач виплату допомоги позивачу не продовжив, підстави відмови не повідомив. Позивач з 08.10.2013 року по 23.11.2020 року проходив службу за контрактом в Збройних Силах України. Після звільнення зі Збройних Сил України позивача взято на облік в Кам`янському міському центрі зайнятості, як особу що шукає роботу, де він обліковувався до жовтня 2021 року. В жовтні 2021 року через уповноважену особу ОСОБА_2 позивач подавав до відповідача заяву про продовження виплат державної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи на наступні 6 місяців. Натомість, відповідач виплату допомоги позивачу не продовжив, підстави відмови не повідомив. Отже, у відповідача відсутні правові підстави з відмови позивачу в призначені адресної допомоги на новий строк, оскільки як на час подання заяви уповноваженою особою, так і на подальші шість місяців на території України Кабінетом Міністрів України було запроваджено карантин.

13.07.2022 року від Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного відповідач зазначив, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з м.Луганськ до м. Кам`янське, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.11.2017року №681741 (на обліку з 28.12.2015) за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Позивач отримував грошову допомогу за заявою уповноваженого представника сім`ї від 22.04.2021 року №167 з 11.04.2021 року по 10.10.2021 року, на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/18425/21. ОСОБА_2 , як уповноважений представник сім`ї, надав до Дніпровського управління соціального захисту населення департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради заяву №393 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві, як член сім`ї, зазначений ОСОБА_1 як безробітний та знаходиться на обліку в Центрі зайнятості з 04.12.2020 року. Відповідно до пункту 2 Постанови № 505 та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат твнутрішньо переміщеним особам» за рішенням комісій з питань призначення /відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, грошова допомога може надаватися внутрішньо перемішеним особам з інвалідністю. їх дітям, дітям з інвалідністю та особам, що здійснюють за ними догляд, які перемістилися з населених пунктів донецької та луганської областей, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і не мають можливості повернутися до попереднього місця проживання, у тому числі через потребу у тривалій вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі або третинній (високоспеціалізованій) медичній допомозі із цілодобовим спостереженням або у зв`язку із загрозою насильства чи психологічною травмою. Питання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам розлядається міською комісією з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам утвореною розпорядженням міського голови від 24.06.2016 року №258-р «Про утворення міської комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами від 27.11.2019 №478-р). Тому, заява ОСОБА_2 від 07.10.2021 року була розглянута на засіданні міської комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол №258 від 12.10.2021 року). Комісією прийнято рішення, на підставі пункту 7 Порядку №505, відмовити ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку з тим, що він не працевлаштувався. Згідно абзацу 1 пункту 7 Порядку №505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Обов`язковою умовою для отримання особою грошової допомоги є факт її працевлаштування зі сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до пункту 7 Порядку №505, особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних. Для отримання інформації про періоди реєстрації працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу, у державній службі зайнятості, Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб державній службі зайнятості, яка протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію про періоди реєстрації цих осіб як безробітних чи осіб, які шукають роботу. Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно пункту 12 Порядку №505, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості. На період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 до Порядку №505 були внесені доповнення. Відповідно до пункту 5 Порядку №505, у разі коли закінчення поточного шестимісячного строку виплати грошової допомоги відбулося в період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня відміни карантину, строк виплати грошової допомоги в раніше встановленому розмірі продовжується на період карантину та на один місяць після його скасування без звернення особи. Пункт 7 Порядку №505, постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №491 доповнено абзацем такого змісту: «Положення абзацу першого цього пункту щодо припинення виплати грошової допомоги в разі непрацевлаштування особи не застосовуються у період карантину та протягом одного місяця після його скасування». Означені доповнення були внесені до Порядку №505 на випадок, коли особа не має можливості, у зв`язку з карантинними обмеженнями, надати до уповноваженого органу заяву на продовження виплати грошової допомоги та підтвердити своє право на її отримання. Уповноважена особа сім`ї позивача надавши до уповноваженого органу - Дніпровського управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради заяву від 07.10.2021 року №393 підтвердив, що на час карантину не бажає, щоб йому автоматично без заяви продовжувалася виплата грошової допомоги. Таким чином, особисто надавши під час карантину заяву від 07.10.2021 року№393 уповноважений представник сім`ї позивача визнає, що до його сім`ї не застосовуються послаблення на час карантину внесені доповненнями до Порядку №505 та надав уповноваженому органу можливість визначити право на отримання грошової допомоги. Адже відповідно пункту 5 Порядку №505 уповноважений орган протягом одного місяця після скасування карантину проводить перерахунок розміру виплаченої грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам на підставі поданих особою або уповноваженим представником сім`ї заяви та необхідних документів. Якщо за результатами проведеного перерахунку не підтверджено право на отримання грошової допомоги або її розмір виявляється меншим від розміру допомоги, виплаченої під час карантину, або особою чи уповноваженим представником сім`ї не подано заяви та необхідних документів, уповноважений орган стягує надміру виплачені суми допомоги згідно із законодавством. Оскільки уповноваженим представником сім`ї позивача під час карантину особисто надана заява для призначення грошової допомоги, не потрібно буде після скасування карантину проводити перерахунок розміру виплаченої грошової допомоги та не буде виявлено, у зв`язку з непрацевлаштуванням позивача, надміру виплачені суми допомоги, які потім необхідно буде повернути уповноваженому представнику сім`ї.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - ОСОБА_2 щодо позову або відзиву до суду не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2022р. прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради подати до суду у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: належним чином завірені докази звернення ОСОБА_1 щодо надання щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг; письмові пояснення щодо відмови у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо перемішеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до суду у строк до 18 липня 2022 року. Судом попереджено Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником бойових дій (копія посвідчення від 09.06.2021 року, серія НОМЕР_1 ) та є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганськ до м. Кам`янське, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.11.2017 №681741 (на обліку з 28.12.2015) за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Позивач з 08.10.2013 року по 23.11.2020 року проходив службу за контрактом в Збройних Силах України. Після звільнення зі Збройних Сил України позивача взято на облік в Кам`янському міському центрі зайнятості, як особу що шукає роботу, де він обліковувався до жовтня 2021 року.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до довідки територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 01.02.2022 року №35-04-11/22 ОСОБА_1 , 1990 року народження, дійсно проходить службу в Службі судової охорони з 18.10.2021 року по теперішній час. З 18 жовтня 2021 року (наказ територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 18.10.2021 року № 283 с/с) проходить службу на посаді молодшого складу Служби судової охорони, а саме командира з відділення 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/18425/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ) до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради (вул. Василя Стуса, буд.10/12, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900, ЄДРПОУ 41490026), третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, як внутрішньо перемішеній особі, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов`язано Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо перемішеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 11 квітня 2021 року по 10 жовтня 2021 року.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Як було встановлено судом під час розгляду дано справи, позивач отримував грошову допомогу за заявою уповноваженого представника сім`ї від 22.04.2021 року №167 з 11.04.2021 року по 10.10.2021 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/18425/21.

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради як переміщеній особі виплачував останньому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» щомісячну адресну допомогу на оплату житлово- комунальних послуг. Відповідач виплату допомоги позивачу не продовжив, підстави відмови не повідомив.

У жовтні 2021 року особисто позивач через уповноважену особу ОСОБА_2 позивач подавав до відповідача заяву про продовження виплат державної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи на наступні 6 місяців.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не звертався до Дніпровського управління соціального захисту населення департаменту соціальної політики міської ради із заявою про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В жовтні 2021 року звертався до управління уповноважений представник сім`ї позивача його вітчим - Валуйський Сергій Михайлович.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_2 від 07.10.2021 року була розглянута на засіданні міської комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол №258 від 12.10.2021 року). Комісією прийнято рішення, на підставі пункту 7 Порядку №505, відмовити ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку з тим, що він не працевлаштувався.

Виходячи з наведених обставин, вважаючи дії Департаменту щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті6та частини другої статті19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з вимогамистатті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.Конституція Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

За приписамистаті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно доКонституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюєЗакон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII(далі такожЗакон №1706).

Частиною першоїстатті 1 Закону №1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цьогоЗаконувизнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина другастатті 1 Закону №1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону(частина першастатті 4 Закону №1706).

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 7 Закону №1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першоїстатті 9 Закону №1706, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Разом з тим, механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога), визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505(далі також - Порядок №505 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до абзацу першого та шостого пункту 3 Порядку №505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Згідно з абзацом десятим пункту 3 Порядку №505, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Відповідно до пункту 6 Порядку №505, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Положення абзацу другого пункту 6 не поширюється на сім`ї, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (крім осіб, які набули право власності на зазначене житлове приміщення, придбане за рахунок державних коштів, після початку проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

Грошова допомога не призначається на члена сім`ї: який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення; який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю; який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Пунктом 7 Порядку №505 визначено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно з абзацом восьмим пункту 12 Порядку №505, виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З вищенаведених норм Порядку №505 в сукупності випливає, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім`ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім`ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути призначена за заявою уповноваженого представника сім`ї на наступний шестимісячний строк. Порядком №505 визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Також комплексний аналіз положень Порядку №505 дає суду підстави дійти висновку, що абзацом десятим пункту 3 Порядку №505 визначена заборона у призначенні допомоги саме працездатній особі, яка не працевлаштована (безробітна).

Отже, грошова допомога не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. Водночас, у разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2-7, 12 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги, яке реалізується шляхом звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги та необхідними документами.

Зазначений підхід відповідає нормам Порядку №505, також відповідає меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, яка полягає в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім`ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованих в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, та у будь-кого з членів сім`ї не має на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, Порядком №505 не встановлено жодного обмеження права особи звернутись після працевлаштування з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У випадку такого звернення працевлаштованої особи органи соціального захисту населення повинні розглянути заяву і призначити грошову допомогу, якщо відсутні обставини, що виключають таке призначення, передбачені пунктом 6 Порядку №505.

Окрім того, Порядок №505 не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №333/3750/17.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та відповідно до довідки територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 01.02.2022 року №35-04-11/22 ОСОБА_1 , 1990 року народження, дійсно проходить службу в Службі судової охорони з 18.10.2021 року по теперішній час. З 18 жовтня 2021 року (наказ територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 18.10.2021 року № 283 с/с) проходить службу на посаді молодшого складу Служби судової охорони, а саме командира з відділення 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

Отже, з 18.10.2021 року позивач є працездатною працевлаштованою особою та має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Поряд з цим,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IXстаттю 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям"(Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 35, ст. 290; 2011 р., № 25, ст. 189) доповнено пунктом 1-2такого змісту: "Установити, що визначений частиною першоюстатті 6 цього Законустрок виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким вона була призначена раніше, продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

На час звернення до суду в Україні на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09.12.2020 №1236 у редакції постанови від 27.05.2022 діють карантинні обмеження з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (далі - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний строк продовжено указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Отже дії Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради щодо припинення виплати позивачу грошової допомоги є протиправними.

Таким чином, за заявою позивача від 07.10.2021 року Департамент повинен був призначити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 (остаточне26.09.2014) у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та 71378/1) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені нормиЗакону №1706та Порядку №505, якими регулюються спірні відносини, враховуючи, що інших підстав для відмови у призначені допомоги позивачу, ніж наведені Департаментом у рішенні (протокол №258 від 12.10.2021 року) відповідачем не зазначено, суд дійшов висновку про протиправність дій Управління щодо відмови в призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявою від 07.10.2021 року.

При цьому, що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

У розумінні статті2та частини четвертої статті242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першоюстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, а також шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другоюстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої, пункту 4 частини другої, частини четвертоїстатті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 (ратифікована 17.07.1997, набрала чинності для України11.09.1997) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За приписами частин п`ятої, шостоїстатті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 02.06.2016№1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04)підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPine v. theCzechRepublic), заява №36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67, від 11.06.2009). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункт 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), пункт 38).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з урахування вищезазначеного у сукупності, оскільки судом встановлено протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявою від 07.10.2021 року, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу відповідну допомогу за його заявою від 07.10.2021 року.

При цьому, визначений судом спосіб захисту порушеного права є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення Позивача до суду за їх захистом. Водночас суд вважає, що таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження Відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування. Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовані Відповідачем.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимогстатті 139 КАС Українисудом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першоїстатті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»від сплати судового збору звільнена.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ) до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради (вул. Василя Стуса, буд.10/12, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900, ЄДРПОУ 41490026), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявою від 07.10.2021 року.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради (вул. Василя Стуса, буд.10/12, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900, ЄДРПОУ 41490026) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявою від 07.10.2021 року.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник