Рішення № 105394279, 25.07.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5381/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Жижки О.В.

секретар Дімова І.А.

учасники процесу не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт Овідіополь, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8380,93 грн. за кредитним договором № б/н від 27.02.2015 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 27.02.2015 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду не те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які розміщені на сайті https://privatbank.ua складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, ОСОБА_2 зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за використання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . Позивачем 21.02.2021 року була направлена претензія кредитора до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори та 13.03.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого Позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приват-банк». 05.05.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

06.10.2021 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.10.2021 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 19.11.2021 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.10.2021 витребувано від Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, на яку тимчасово покладені обов`язки Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області, належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та від Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області належним чином засвідчену копію довідки про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.11.2021 витребувані документи до суду не надійшли, у зв`язку з чим проведення засідання було відкладено на 14.01.2022 року.

14.01.2022 витребувані документи до суду не надійшли, у зв`язку з чим проведення засідання було відкладено на 24.02.2022 року.

27.01.2022 до суду надійшла довідка про осіб зареєстрованих, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10.01.2022, з якої вбачається, що до складу зареєстрованих входять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

24.01.2022 витребувані документи до суду не надійшли, у зв`язку з чим проведення засідання було відкладено на 12.04.2022 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2022 витребувано від Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.01.2022 витребувані документи до суду не надійшли, у зв`язку з чим проведення засідання було відкладено на 12.04.2022 року.

12.04.2022 витребувані документи до суду не надійшли, у зв`язку з чим проведення засідання було відкладено на 02.06.2022 року.

04.05.2022 до суду надійшла довідка про осіб зареєстрованих, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 20.04.2022, з якої вбачається, що до складу зареєстрованих входять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.05.2022 до суду надійшла копія спадкової справи №651с/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У судове засідання 02.06.2022 року учасники процесу не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про день, час та місце його проведення, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим проведення засідання було відкладено на 25.07.2022 року.

У судове засідання 25.07.2022 року учасники процесу не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про день, час та місце його проведення, від представника відповідача надійшла заява про розгляд за її відсутністю, у зв`язку з чим суд вирішив провести розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 27.02.2015 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, без номера, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач відкрив ОСОБА_2 кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку та встановлено кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_2 отримав кредитні картки, що вбачається з відповідної довідки банку.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки, визначені кредитним договором, не виконав.

Доказом отримання грошових коштів, користування ОСОБА_2 кредитними коштами є Виписка за договором б/н за період з 18.12.2014 по 06.09.2021, з якої вбачається, що за час дії договору, ОСОБА_2 користувався банківським продуктом - карткою із встановленим кредитним лімітом, знімаючи готівку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за зазначеним Договором станом на 02.09.2021 року становить 7999,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту, 7999,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 381,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нарахованої комісії.

Відтак, на переконання суду, укладений між сторонами Договір від 27.02.2015 року є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин - 27.02.2015 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 06.10.2021 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В анкеті-заяві від 27.02.2015 року, підписаній позичальником, не зазначено розміру відсотків та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», відповідно до яких передбачена сплата відсотків за користування кредитом, ОСОБА_2 не підписував.

Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів ОСОБА_2 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_2 кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 . Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_2 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч.1,3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім цього, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, відобразивши її у постанові у справі №342/180/17 від 03.07.2019.

Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину, матеріали справи не містять, як і будь-яких доказів на спростування заборгованості щодо суми кредиту за цим правочином.

Однак, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 30.04.2020 року, про що складено актовий запис за № 4456.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18.09.2020, остання діючи як законний представник своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтвердила прийняття нею спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 02.10.2020, остання прийняла спадщину за законом після смерті свого сина ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 02.10.2020, останній відмовився від належної йому частки спадкового майна, яке залишилося після смерті сина ОСОБА_2 , на користь матері померлого ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.12.2020 №1430/02-14, остання повідомила, що була заведена спадкова справа №111/2020 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З заявою про прийняття спадщини за законом звернулись ОСОБА_1 від імені своєї доньки ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями за законом за ст.1261 ЦК України та майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №522/20081/15 у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки первісного боржника на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

За таких обставин, зважаючи на ст. 16 ЦК України, суд вважає, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту порушеного права, тобто позивач повинен був звернутися з позовом до спадкоємців про звернення стягнення на спадкове майно у рахунок погашення заборгованості за договором.

Отже, на підставі наведеного, у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 76-81, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25.07.2022 року.

Суддя О.В. Жижка