Рішення № 105387244, 21.07.2022, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1096/22Провадження № 2-а/724/16/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2022 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.

при секретарі Сенік М.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бєлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотин в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача інспектор Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенант поліції Куриленко Олексій Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що постановою серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року інспектором Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Куриленком Олексієм Миколайовичем на нього, ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., що передбачено частиною 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку із не виконанням вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки, він здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п.8.4 «в» «Правил дорожнього руху».

Позивач вважає, що постанова серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року інспектора Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Куриленка О.М. про притягнення його до адміністративної відповідальності є не законною та необґрунтованою, оскільки інспектором було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому постанова підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

12 червня 2022 року, рухаючись на автомобілі ВАЗ 2109 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в Хмельницькій області, м.Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського,42, водієм ОСОБА_1 було здійснено зупинку біля найближчої аптеки, так як йому раптово стало зле, а саме він відчув біль у серці. Внаслідок поганого самопочуття він змушений був зупинитися, тобто у нього виникла крайня необхідність купити ліки. Не встиг він вийти з автомобіля, як до нього підійшов інспектор Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенант поліції ОСОБА_2 та повідомив, що ним, ОСОБА_1 , було порушено правила дорожнього руху, а саме не виконав вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4. «в» ПДР «Порушення вимог заборонних знаків». Інспектор повідомив, що його буде притягнено до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ч.1 ст.122 КУпАП. На це він, позивач, повідомив, що не бачив жодного знаку, який забороняв зупинку. При ознайомленні його з його правами інспектор наголосив, що він має право ознайомлюватися з матеріалами справи, доказами та подавати клопотання чи пояснення. На його прохання ознайомити його з його правопорушенням, показавши докази (фото чи відео фіксацію), які підвереджують факт зупинки автомобіля в зоні дії знаку «зупинку заборонено», що підтвердило б його правопорушення, інспектор відмовив, чим порушив вимоги ст.251 КУпАП. Крім того, на його прохання надати бланк для надання письмового пояснення інспектор також відмовив, чим порушив вимоги ст.268 КУпАП. Інспектор вказав на те, що не зобов`язаний надавити докази та бланк-пояснень та зазначив, що він може усно надати пояснення на «боді-камеру».

Звертає увагу суду, що він неодноразово наголошував інспектору, що його зупинка була здійсненна як крайня необхідність (ст.ст.17, 18 КУпАП), так як йому раптово стало зле і внаслідок поганого самопочуття виникла потреба зупинитися біля найближчої аптеки, щоб придбати ліки (чек на придбання ліків додається).

При винесенні оскаржуваної постанови серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року інспектором Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Куриленком О.М. не було з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, інспектор не ознайомив його з доказами, відмовив у їх наданні, які б підтверджували його правопорушення та відмовив йому у клопотанні надати письмові пояснення та не врахував обставини, які виникли у зв`язку із крайньою необхідності.

У зв`язку з вищезазначеним позивач просить суд постановити рішення, яким: 1) визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Куриленком О.М. щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. відповідно ч.1 ст.122 КУпАП; 2) провадження у справі відносно нього закрити; 3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на його користь сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 496,20 грн.

22 червня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУНП в Хмельницькій області заперечує проти скасування постанови серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки вважає, що вона була винесена суб`єктом владних повноважень інспектором поліції Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Куриленко О.М. з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про Національну поліцію».

Підтвердженням вчинення адміністративного проступку ОСОБА_1 є відеофіксація, фотофіксація з місця вчинення адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що позивачем було допущено порушення вимог правил дорожнього руху. ОСОБА_1 12 червня 2022 року всупереч нормам ПДР, керуючи транспортним засобом, рухаючись по проспекту Грушевського,42 в місті Кам`янець-Подільський, здійснив зупинку автомобілем ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).

Фото та відеофіксація містять відображення того, що автомобіль ВАЗ 2109 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться в зоні дії дорожнього знаку «3.34», що підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача. ОСОБА_1 аргументує свої позовні вимоги тим, що він здійснив зупинку транспортного засобу автомобілем ВАЗ 2109 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв`язку з крайньою необхідністю, а саме йому раптово стало зле і внаслідок цього виникла необхідність зупинитися біля найближчої аптеки.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що йому нібито стало зле і він здійснив вимушену зупинку для купівлі ліків в аптеці, в розумінні ст.ст.17,18 КУпАП не можна вважати крайньою необхідністю, оскільки не підтверджено, що була загроза для його життя і здоров`я. З відеофіксації видно, що позивач спочатку пояснює, що здійснив зупинку, бо не бачив заборонного знаку, а вже з часом вказав про крайню необхідність, однак ознак поганого самопочуття в нього не вбачається. Крім того, не відповідає дійсності твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейський не надав можливості надати письмові пояснення, оскільки з відеофіксації вбачається, що інспектор поліції надає можливість надати як усні, так і письмові пояснення, неодноразово вказує на факт відеофіксації правопорушення, наявність фото, демонструє наявність знаку 3.34 Зупинку заборонено.

Враховуючи додане до матеріалів вчиненого адміністративного правопорушення фото та відео, в якому зафіксовано той факт, що позивач 12 червня 2022 року дійсно здійснив зупинку автомобілем ВАЗ 2109 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», є підстави вважати, що позивач зловживає правом на судовий захист та намагається ввести суд в оману шляхом подання позову, завідомо суперечливими та неправдивими твердженнями, розуміючи факт свого правопорушення, але розраховуючи на уникнення стягнення.

Як вбачається з відеофіксації порушення, при складанні процесуального документа інспектором Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Законом України "Про національну поліцію" при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності. Інспектор Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Куриленко О.М., винісши постанову як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, керуючись нормами КУпАП, маючи відповідні повноваження, правомірно дійшов до висновку про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

24 червня 2022 року від позивача ОСОБА_1 поштою до суду надійшла відповідь на відзив, яка міститься в матеріалах справи, але яку суд не приймає до уваги відповідно до вимог ч.3 ст.263 КАС України.

У судовому засіданні відповідно до ст.74 КАС України, ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» позивач звернувся до суду з клопотанням про визнання недопустимими відео та фотофіксації, оскільки з відеозапису та фотознімку, що надав відповідач, вбачається відсутність цифрового підпису як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Оскільки інспектор Куриленко О.М. в постанові від 12 червня 2022 року серії ЕАО №5475156 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не зазначив технічні засоби, на які були здійснені відео та фото фіксація, не зазначив докази, що додаються до постанови, а саме відео та фото, а тому відповідач не може на них посилатися, оскільки вони не досліджувалися інспектором та не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Ухвалою судді від 15 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі - відкрито з призначенням справи до розгляду на 23 червня 2022 року за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23 червня 2022 року судовий розгляд справи не відбувся за клопотанням представника відповідача, розгляд справи був відкладений на 05 липня 2022 року.

05 липня 2022 року судовий розгляд справи був відкладений на 21 липня 2022 року через неповідомлення про судовий розгляд справи всіх учасників справи.

Станом на 21 липня 2022 року до суду представник відповідача і третя особа звернулися з клопотаннями про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, клопотання представника відповідача і третьої особи були задоволені.

Позивач у судовому засіданні 21 липня 2022 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надавши суду письмові клопотання і пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21 липня 2022 року представник відповідача заперечувала проти позову ОСОБА_1 , просила відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином завчасно повідомленим про явку в судове засідання 21 липня 2022 року (а.с.63), до суду не явився, участі в розгляді справи в режимі відеоконференції не прийняв без повідомлення причин цьому, у зв`язку з чим справа розглядається без його участі.

Вислухав учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.246 КАС України, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст.286 КАС України, ст.289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 14 червня 2022 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті спрямованому на адресу суду, щодо оскарження постанови від 12 червня 2022 року, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом в межах вищевказаного строку для оскарження.

З копії постанови серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року вбачається, що інспектором Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Куриленком О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, що передбачено частиною 1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до зазначеної постанови 12 червня 2022 року о 9 годині 49 хвилин в м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області, пр.Грушевського,42 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4 «в» ПДР Порушення вимог заборонних знаків, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Вислухав учасників справи, дослідивши письмові і інші докази справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності та взаємозв`язку, використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що відповідачем не доведено, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

При цьому згідно з п.8.4.в ПДР дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до приписів Правил дорожнього руху України, знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Не поширюється дія знаку: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички 7.18 Крім інвалідів та водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Зона дії вказаного знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знака може бути зменшена табличкою 7.2.2 Зона дії на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знака з табличкою 7.2.3 Зона дії.

Відповідно наданих суду фотокопій та відеофіксації зона дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено» обмежень будь-якою табличкою не має.

Твердження представника відповідача про те, що згідно відеофіксації та фотофіксації правопорушення чітко вбачається, що транспортний засіб марки ВАЗ 2109 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку безпосередньо в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", не приймаються судом до уваги, оскільки на долучених до відзиву фото і відео міститься лише дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» над дорожнім знаком «Пішохідний перехід» без додаткових табличок. Також на диску з відеозаписом фіксації події, яка описана у оскаржуваній постанові, що долучений до відзиву, зафіксовано транспортний засіб, позивач ОСОБА_1 , до якого підійшов працівник поліції та попередив його, що той здійснив зупинку транспорного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», однак на фото і відео відсутня фіксація дублюючого знаку.

Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, надісланий відповідачем до суду диск з відеозаписами може братись судом до уваги, оскільки до відзиву додано підтвердження надсилання (надання) його копій іншому учаснику справи, а тому в задоволенні клопотання позивача щодо визнання недопустими доказами фото і відео фіксації суд відмовляє, визнаючи ці докази належними і допустимими.

Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас важливим є дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності, установленого КУпАП.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №337/3816/16-а, суд під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен перевірити, чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути оцінена судом.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є недоведеним, а як зазначено в ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 порушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП, не вбачається, оскільки будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові, відповідачем не надано.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" , передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини у п. 36 рішення в справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Однак, аналізуючи вищенаведені законодавчі акти та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови про накладення адміністративного стягнення від 12 червня 2022 року, серії ЕАО № 5475156, не подав належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задовольнити, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою було накладено на позивача адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.

При цьому суд зазначає, що ні в оскаржуваній постанові, ні у відзиві на позов не зазначено, що зона дії знаку 3.34 обумовлена наявністю дублюючого заборонного знаку, і, як зазначалося у судовому рішенні вище, не містять зображення дублюючого знаку фото або відеофіксація з місця події.

Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позивач не довів, що 12 червня 2022 року о 9.49 год. в м.Кам`янець-Подільський по пр.Грушевського,42 він здійснив вимушену зупинку з підстав крайньої необхідності.

До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

Проаналізував добуті докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що матеріалами справи і іншими доказами не доведено позивачем, що зупинку свого транспортного засобу він здійснив з підстав крайньої необхідності, бо, по-перше, пасажири автомобіля під час спілкування з поліцейським, пояснюючи причину зупинки, декілька разів зазначали, що «вони не бачили знаку», адже інші автомобілі припарковані в тому самому місці. На переконання суду, близькі люди, які були пасажирами транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , насамперед повідомили б поліцейського про крайню необхідність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 через потребу негайно купити в аптеці ліки. Крім того, суд дійшов висновку, що поліцейський, складаючи постанову, правомірно не зважив на крайню необхідність, бо з копії фіскального чеку, долученого до позову, а також пояснень позивача в судовому засіданні, судом встановлено, що позивач звернувся до аптеки вже після спілкування з поліцейським і складання постанови, а, відтак, поліцейський на момент складання постанови не мав і не міг можливості дослідити фіскальний чек про придбання водієм ліків, оскільки на момент складання постанови цього чеку ще не існувало.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Хмельницькій області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 496,20 грн., сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.17, 18, 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача інспектор Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенант поліції Куриленко Олексій Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Куриленком Олексієм Миколайовичем серії ЕАО №5475156 від 12 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, - скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КАЦАРЕНКО