Постанова № 10538646, 22.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2010 року Справа № 2а-3061/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ушакова Т.С.

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 3003,13 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2010 року Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 3003,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» зареєстроване як платник збору на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що використовує працю найманих працівників, в Лисичанській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440270000132. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник зобовязаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками роботодавцями один раз на місяць у день, встановлений для одержання в установах банків коштів на оплату праці за відповідний період. Несплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Згідно фінансового звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності, форми 4-ФСС, станом на 01.01.2010 року за Комунальним підприємством «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» рахується прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 3003,13 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 14.01.1998 № 16/98-ВР „Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообовязкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у звязку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у звязку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сімї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, повязаних із смертю застрахованої особи або членів її сімї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виконавча дирекція Фонду, серед іншого:

1) забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

2) здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3) представляє інтереси страховика в судових та інших органах.

Статтею 22 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» зареєстроване як платник збору на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що використовує працю найманих працівників, в Лисичанській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440270000132.

Згідно фінансового звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності, форми 4-ФСС, станом на 01.01.2010 року за Комунальним підприємством «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» рахується прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 3003,13 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. (арк. справи 6-7).

Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, повязаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону).

Статтею 30 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Нарахована сума страхових внесків відповідачем в установлені законом терміни не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3003,13 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” несплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку прострочену заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3003,13 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», 93107, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Дружби народів, 34, р/р 26001411172 МФО 304988, і.к. 20184663 на користь Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перерахувати на р/р 37172500100001 в УДК Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643 прострочену заборгованість у сумі 3003,13 грн. (три тисячі три гривні тринадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2010 року.

СуддяУшаков Т.С.