Рішення № 105384148, 20.07.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19218/20

Провадження № 2/522/2643/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Лукашкіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса про визнання неправомірним та скасування рішення житлової комісії та зобов`язання відновити на квартирному обліку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1) про неправомірним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2018 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 відновити ОСОБА_1 на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1, за участі третьої особи: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Міністерства оборони України.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він перебував на службі в лавах Збройних сил України за контрактом. 01.08.2018 року у зв`язку із закінченням контракту ОСОБА_1 звільнився із лав збройних сил України в запас.

Відповідно до повідомлення в/ч НОМЕР_1 від 13.12.2019 року рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 на підставі пп. 2.16 та пп. 2.18 абзацу 4 наказу Міністра Оборони України від 30.11.2011 №737 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями". Крім вказаного дане рішення також ґрунтується на листі КЕВ м. Одеси від 17.08.2018 року №3985.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій просив в задоволені позовних вимог відмовити із підстав відсутності у ОСОБА_1 правових підстав вимагати визнання рішення про зняття його з квартирного обліку на підставі Наказу Міністру Оборони України N 380 від 31.07.2018 року, який зареєстровано в Мінюсті України 06.09.2018 року за N 1020/32472, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, згідно з п. 4 якої військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Представник позивача - адвокат Яремчук О.В. надав заяву в якій підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутність.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились.

Вивчивши матеріали позовної заяви суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи із наступного.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу Української РСР (далі -ЖК Української РСР), відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах (стаття 33 ЖК Української РСР).

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 12 Закону в редакції на час постановлення позивача на квартирний облік військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов`язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або жила площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах.

Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби, що мають вислугу не менше 20 років, при звільненні з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців, а також військовослужбовці, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в особисту власність жилого приміщення, яке вони займають в будинках державного житлового фонду. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби мають право на першочергове одержання жилих приміщень на підставах, встановлених Житловим кодексом України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 Закону у редакції на час зняття позивача з квартирного обліку держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім`ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщень.

За військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні - у сімейних гуртожитка. У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей зобов`язані вивільнити займане ними службове жиле приміщення у двотижневий строк з дня виключення зазначених військовослужбовців із списків особового складу військової частини.

Військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", жилі приміщення надаються позачергово за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби. При цьому для військовослужбовців, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону, до часу перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зараховується час перебування на такому обліку за місцем проживання до прийняття на військову службу за контрактом.

Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім`ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Забезпечення жилими приміщеннями в разі потреби поліпшення житлових умов сімей військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення та загинули (померли) або пропали безвісти, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у порядку черговості (стаття 43 ЖК Української PCP).

На виконання статті 12 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок.

Згідно з пунктом 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Аналогічні приписи абзацу першого частини дев`ятої статті 12 Закону закріплені в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Дія частини дев`ятої статті 12 Закону № 2011-XII безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Оцінюючи доводи позовної заяви, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

З огляду на принцип верховенства права, таку його складову як законність, суд аналізує та оцінює Закон, який регулює відповідні правовідносини, щодо його якості як гарантії застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону.

У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовує певні критерії до аналізу якості закону, зазначаючи, що 1) закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку (рішення у справі "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства" від 26 квітня 1979 року).

У рішенні у справі "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, в якій державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок (пункт 51), ЄСПЛ зазначив, що "… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні"; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо "якості закону".

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

У рішенні у справі "Промислово-фінансовий Консорціум "Інвестиційно-металургійний Союз" проти України" від 26 червня 2018 року (пункт 186) ЄСПЛ вказав, що принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі "Хасан і Чауш проти Болгарії" від 26 жовтня 2000 року, пункт 84).

Суд зазначає, що положення Закону у редакції на час постановлення позивача на квартирний облік, є чіткими, надавали можливість позивачу передбачити отримання житла відповідно до Закону.

Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зміна редакції частини дев`ятої статті 12 Закону не може бути підставою зняття позивача квартирного обліку, оскільки нова редакція частини дев`ятої статті 12 Закону застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, суд зазначає, що згідно з новою редакцією частини дев`ятої статті 12 Закону в системному аналізі з положеннями Порядку у Відповідача відсутні правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку.

01.08.2018 року Позивач звільнений у запас на підставі наказу № 147 командувача військової частини НОМЕР_1.

До моменту звільнення із лав збройних сил України Позивач перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1.

Вислуга років Позивача в лавах Збройних сил України понад 20 років.

Відповідно до повідомлення Відповідача від 13.12.2019 року рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про зняття з квартирного обліку Позивача на підставі пп. 2.16 та пп. 2.18 абзацу 4 наказу Міністра Оборони України від 30.11.2011 №737 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями". Крім вказаного дане рішення також ґрунтується на листі КЕВ м. Одеси від 17.08.2018 року №3985.

Відповідно до пункту 30 Порядку військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, залишаються на квартирному обліку до отримання ними житла, зокрема і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.16 Інструкції № 737 про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з пунктом 2.19 Інструкції № 737 військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці першому пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наведені норми Інструкції № 737також передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.

Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Суд зауважує, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, останній перебував на квартирному обліку з 14.11.2003 року і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17, провадження № 61-10403св18; від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18, провадження № 61-14634св19, від 16 грудня 2020 року у справі № 748/122/20, провадження № 61-9785св20.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, провадження № 14-169цс18, у якій Велика Палата з урахуванням встановлених обставин справи витлумачила частину дев`яту статті 12 Закону, є пункт 3.13 Інструкції, пункту 29 Порядку та дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса про визнання неправомірним та скасування рішення житлової комісії та зобов`язання відновити на квартирному обліку - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2018 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 відновити ОСОБА_1 на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.07.2022 року

Суддя:

20.07.2022