Рішення № 105382647, 22.07.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/220/22

Провадження № 2/366/277/22

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

22липня 2022року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П., за участю секретаря судових засідань Німченко Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іванківського районного суду Київської області в смт. Іванків, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

08.02.2022до судунадійшла позовназаява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов обґрунтований тим, що 27.09.2021 року позивач за усною угодою передав позичальнику, ОСОБА_2 , грошові кошти у сумі 26 500, 00 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот грн., 00 коп.). Під час фактичного одержання зазначеної суми, позичальником була власноруч написана розписка від 27.09.2021 року, за якою він зобов`язувавсь повернути борг до 27.01.2022 року. Однак, у визначений в розписці строк відповідач не виконав зобов`язання, суму боргу не сплатив. На неодноразові усні звернення позивача щодо повернення боргу, не зреагував.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за усним договором позики в сумі 26 500,00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 14.02.2022 року (після отримання підтвердження місця реєстрації відповідача) у справі відкрите провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 14.03.2022 року.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією рф на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства.

06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

З 22.04.2022 року територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено розпорядженням Голови Верховного Суду № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року.

Після відновлення судочинства, розгляд справи призначено на 25.05.2022 року, яке відкладене на 21.06.2022 року у зв`язку з тимчасовою відсутністю поштового зв`язку та відсутністю інформації про належне повідомлення сторін, яке було відкладене на 22.07.2022 року у зв`язку з неявкою сторін, що беруть участь у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено вчасно, належним чином. 11.07.2022 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позов підтримують та просять задовольнити. Проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено вчасно, належним чином на зареєстровану адресу місця проживання. Відзиву на позов, заяв та клопотань до суду не надсилав.

Керуючись ч.3 ст.211, ст. 223 ЦПК України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд постановив про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ч. 4 ст.77 ЦПК України визначено, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.09.2021 року відповідач отримав у борг від ОСОБА_1 1000 доларів США (до 26500, 00 грн.), які зобов`язався повернути позивачу до 27.01.2022 року, про що власноруч написав розписку.

У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормою ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме в борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

В свою чергу, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

У постанові від 08.07.2019 року у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням його повернення і дати отримання коштів.

Тому, у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту і достовірності документа, на підставі якого доводиться факт укладення договору позики та його умов.

У постанові від 22.08.2019 року у справі № 369/3340/16-ц Верховний Суд зазначив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми.

При цьому, факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Досліджуючи боргові розписки чи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів роботи відповідні правові висновки.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане, а тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за борговою розпискою від 27.09.2021 року у розмірі 26 500,00 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот грн., 00 коп.)

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, підтвердженій у постановах від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц та від 31.10.2018 року при розгляді справи № 707/2606/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 04.02.2022 року, а тому, на підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76, 83, 89, 133, 141, 142, 265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серії НОМЕР_1 ,виданий 24.06.2015року ІванківськимРС управлінняДМС Україниу Київськійобласті,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за договором позики від 27.09.2021 року, у розмірі 26 500,00 (двадцять шість тисяч п`ятсот грн., 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн, 40 коп.).

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його проголошення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2022 року.

Суддя Н.П. Слободян