Ухвала суду № 105381989, 22.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/7105/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Шапутько С. В.

за участю секретаря Галаган Г. О.

прокурора Сказка С. І.

захисників Титича В. М., Охомуш Д. Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Мазуркевича М. А.

провівши підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №42015100000000234, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 42015100000000234, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2015, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Карабаня В. М. у справі № 752/7105/15-к від 15.06.2018 у кримінальному провадженні № 42015100000000234, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2015, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 357 КК України, призначено відкрите підготовче судове засідання.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 головуючим суддею визначено Шапутько С. В.

У підготовчому судовому засіданні захисник Титич В. М. звернувся до суду зі скаргами, а саме: на бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування, обґрунтовуючи її зокрема тим, що в ході досудового розслідування стороною обвинувачення було не правильно та з порушенням вимог КПК України встановлену шкоду, яка була завдана кримінальним правопорушенням, а також зі скаргою на бездіяльність сторони обвинувачення щодо не ознайомлення з матеріалами, зібраними стороною захисту. Крім того, захисник Титич В. М. заявив низку клопотань, а саме: про зобов`язання прокурора вирішити питання щодо скасування арешту майна з огляду на його невмотивованість та тривалість кримінального провадження, про виклик та допит свідків для з`ясування обставин, що мають значення для даного кримінального провадження, про проведення обшуку з метою вилучення необхідних документів для проведення експертизи, про повернення обвинувального акта прокурору, зокрема через те, що в обвинувальному акті не вірно зазначено шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, про зобов`язання прокурора вчинити необхідні дії щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. До того ж захисник Титич В. М. просив роз`яснити чи необхідного долучати рішення інших судів в якості доказів з огляду на те, що їх текст міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Захисник Охомуш Д. Д. підтримала позицію захисника Титича В. М.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про скасування арешту майна.

Представник потерпілого Мазуркевич М. А. звернувся з клопотанням про допит свідків та потерпілого. Також просив вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, не вказуючи як потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема через те, що рішення про залучення їх до провадження як потерпілих було прийнято у спосіб, який не передбачений КПК України. Крім того, представник потерпілого Мазуркевич М. А. заперечував проти клопотання захисника Титича В. М. про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки захисником не було належним чином обґрунтовано підстави для його повернення.

Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Скарги на бездіяльність сторони обвинувачення вважав безпідставними, зокрема через те, що стороною обвинувачення було вчинено дії, спрямовані на встановлення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Щодо повернення обвинувального акта прокурор заперечував, оскільки вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Клопотання про зобов`язання прокурора вчинити необхідні дії щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності прокурор вважав таким, що не підлягає вирішенню, оскільки обов`язковою вимогою для вчинення таких дій є звернення обвинуваченого до прокурора з відповідним клопотанням, що в свою чергу здійснено не було. Проти клопотання сторони захисту про виклик свідків прокурор не заперечував, однак на його думку підстави для допиту слідчого в якості свідка відсутні, оскільки останній не може повідомити обставин, що мають значення для даного кримінального провадження. Щодо задоволення клопотань представника потерпілого прокурор не заперечував.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, представника потерпілого, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

Дане кримінальне провадження з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30.06.2015, ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2015 підсудне Печерському районному суду м. Києва, відповідно підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених частинами 1, 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає. Угоду в провадженні не укладено.

З урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21.06.2016, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому підстав для його повернення прокурору немає.

З вказаних мотивів суд надходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта.

Вирішуючи скаргу захисника на бездіяльність сторони обвинувачення щодо не ознайомлення з матеріалами, зібраними стороною захисту, суд виходить з того, що відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України сторона захисту зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як доказ в суді - за запитом прокурора.

Таким чином, на сторону обвинувачення не покладено обов`язку ознайомлюватися з доказами сторони захисту, а таке відкриття стороною захисту матеріалів прокурору здійснюється за запитом самого прокурора.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення скарги захисника на бездіяльність сторони обвинувачення щодо не ознайомлення з матеріалами, зібраними стороною захисту.

Щодо скарги захисника Титича В. М. на бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Тобто, положення даної норми не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні. Вони лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням задач підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України.

Перелік завдань, які має вирішити суд у підготовчому засіданні визначено у частині 3 статті 314 та статті 315 КПК України.

Зміст зазначених норм дає підстави вважати, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу. Основною метою його проведення є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Водночас факт спричинення (або ж навпаки, відсутність) шкоди кримінальним правопорушенням є обставиною, що становить предмет доказування у кримінальному провадженні, тобто питанням стадії судового розгляду.

Отже, у задоволенні скарги захисника Титича В. М. на бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування необхідно відмовити.

Щодо клопотання захисника про проведення обшуку, суд виходить з того, що виходячи з п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України вказане клопотання не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, тому таке клопотання має бути вирішене під час судового розгляду, за наявності підстав, визначених ст. 333 КПК України.

Щодо клопотань захисника Титича В. М. про зобов`язання прокурора вирішити питання щодо скасування арешту майна, про зобов`язання прокурора вчинити необхідні дії щодо закриття кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 286 КПК України, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Частиною 4 ст. 286 КПК України визначено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Враховуючи вищезазначене, суд не наділений повноваженнями втручатися у процесуальну діяльність прокурора та зобов`язувати його ініціювати питання про закриття провадження чи скасування арешту майна.

Натомість на стадії судового провадження сторона захисту також наділена правом ініціювати перед судом питання про закриття кримінального провадження у зв`язку зі сплином строків притягнення до кримінальної відповідальності, проте в даному провадженні стороною захисту на даний час такого клопотання, в тому числі після відповідних роз`яснень суду, заявлено не було.

Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту з належного йому майна, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Кримінально процесуальним кодексом України змагальність визначено загальною засадою кримінального провадження (ст. 22 КПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 22 КК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Так, в підготовчому судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 не було конкретизовано, з якого саме майна останній просить скасувати накладений арешт. Крім того, заявник не конкретизує реквізити судового рішення, яким було накладено арешт на майно. До того ж прокурор у підготовчому судовому засіданні не висловив свою позицію щодо застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки останній не був ознайомлений з ухвалою, якою було накладено арешт на майно, та, відповідно, не володіє даними щодо мети такого арешту.

З урахуванням викладеного, враховуючи принцип змагальності кримінального провадження, неконкретизовану позицію обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна, а саме не зазначення з якого саме майна повинно бути скасовано арешт, яким рішенням слідчого судді та з якою метою він накладався, суд позбавлений можливості на даній стадії кримінального провадження та за викладених обставин перевірити, на яке майно обвинуваченого було накладено арешт та підставність такого арешту, а тому в силу принципу змагальності сторін вважає недоведеним наявність підстав для задоволення клопотання.

Поряд з цим, оскільки прокурор в підготовчому судовому засіданні не зміг висловити власну позицію щодо вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, суд вбачає підстави зобов`язати прокурора надати в судове засідання ухвалу про накладення арешту на майно ОСОБА_1 з метою вирішення клопотання по суті вимог у разі повторного його ініціювання.

Клопотання захисника про виклик та допит в судовому засіданні свідків, а також клопотання представника потерпілого про виклик для допиту свідків та потерпілого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з метою забезпечення об`єктивності та всебічності судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Вирішуючи клопотання представника потерпілого про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, не вказуючи як потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно з ч. 4 ст. 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Суд відхиляє доводи представника потерпілого про відсутність договорів про надання правової допомоги з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в матеріалах кримінального провадження, які б визначали повноваження адвокатів Лавренової Н. О. та Дейнеки В. М. на подання заяв про визнання потерпілими, оскільки, з огляду на положення ст. ст. 50, 58 КПК України, документами, які підтверджують повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні, є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також один із документів, визначених пп. 2 ч. 1 цієї статті (якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні), зокрема ордер, які містяться в матеріалах даного провадження.

Суд також не бере до уваги посилання представника потерпілого про те, що статті КК України, за якими ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності, не передбачають такої кваліфікуючої ознаки як спричинення матеріальних збитків в особливо великих розмірах як на підставу незалучення вказаних осіб в якості потерпілих до судового розгляду, оскільки залучення до провадження осіб як потерпілих не впливає на правову кваліфікацію кримінального правопорушення і не має відношення до встановлення факту заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди.

Ухвалою суду від 23.12.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано потерпілими у кримінальному провадженні. Вказана ухвала є чинною, окремому оскарженню не підлягає.

Буд-яких підстав для виключення осіб з числі потерпілих після їх залучення до кримінального провадження положення КПК України не містять.

На підставі викладеного, суд надходить висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання.

Щодо висловленого захисником Титичем В. М. в ході судового засідання питання про доцільність долучення судових рішень інших судів, з огляду на те, що їх текст міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд зазначає наступне.

Так, судові рішення, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є знеособленими та з їх змісту неможливо встановити у відношенні кого вони постановлені, що позбавляє суд можливості оцінити їх з точки зору належності.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Отже, для визнання судового рішення допустимим доказом у кримінальному провадженні, воно повинно бути отримано з урахуванням вимог ст. 93 КПК України.

Строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків на час проведення підготовчого судового засідання сплив, у підготовчому судовому засіданні сторона обвинувачення не зверталася із клопотаннями про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, правові підстави для його застосування на даний час відсутні.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 314 - 316 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника Титича В. М. про повернення обвинувального акта - залишити без задоволення.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта №42015100000000234, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 357 КК України, у відкритому судовому засіданні в Печерському районному суді м. Києва на 02 грудня 2021 року о 10-30 год.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисників обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача та повідомленням потерпілих.

Клопотання представника потерпілого Мазуркевича М. А. про допит свідків та потерпілого задовольнити. Викликати у судове засідання для допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 .

Клопотання представника потерпілого Мазуркевича М. А. про виключення зі складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Скаргу захисника Титича В. М. на бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування - залишити без задоволення.

Клопотання захисника Титича В. М. про зобов`язання прокурора вирішити питання щодо скасування арешту майна - залишити без задоволення.

Клопотання захисника Титича В. М. про виклик свідків задовольнити. Викликати у судове засідання для допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 327 КПК України сторону захисту зобов`язати забезпечити явку вказаних осіб в судове засідання.

Клопотання захисника Титича В. М. про проведення обшуку вирішити по суті під час судового розгляду.

Клопотання захисника Титича В. М. про зобов`язання прокурора вчинити необхідні дії щодо закриття кримінального провадження - залишити без задоволення.

Скаргу захисника Титича В. М. на бездіяльність сторони обвинувачення щодо не ознайомлення з матеріалами, зібраними стороною захисту - залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна - залишити без задоволення. Зобов`язати прокурора для повторного вирішення даного питання надати в судове засідання ухвалу про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

На час судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_1 не застосовувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Шапутько