Рішення № 105379187, 21.07.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7445/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з вимогою:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та скасувати рішення № 133850010331 від 22.03.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у «Дрогобицькому нафтопереробному заводі» на посаді слюсаря з контрольно- вимірювальних приладів та автоматики по обслуговуванню і ремонту контрольно- вимірювальних приладів та автоматики на технологічних установках з 15.12.1986 по 16.09.1988 та періоди роботи у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінскнефть» об`єднання «Комінефть» на посаді помічника бурильника капітального ремонту свердловин з 17.09.1988 по 15.06.1994 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати, ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03.12.2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.02.2022 року, реалізовуючи своє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся із заявою та необхідними документами до відповідача, однак, рішенням про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах від 22.03.2022 №133850010331 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні відповідача зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 15.12.1986 по 16.09.1988, оскільки довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.12.2021 №31 не містить інформації про реорганізацію Дрогобицького нафтопереробного заводу у ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» та періоди роботи з 17.09.1988 по 15.06.1994, оскільки уточнююча довідка від 23.12.2021 №08/358-л видана підприємством, яке не являється правонаступником підприємства на якому працював позивач. Вважаючи таке рішення відповідача незаконним та таким, що порушує конституційне право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою від 16.05.2022 року призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при оцінюванні заяви про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою управління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов управління Пенсійного фонду України». Тому заява про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, яким винесено рішення від 22.03.2022 №133850010331 про відмову в призначенні пенсії. Крім того зазначає, що в ході розгляду заяви до пільгового стажу не враховані: періоди пільгової роботи з 05.12.1986 по 16.09.1988 та пільговий період з 17.09.1988 по 15.06.1994, а тому право на призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.

Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначає, що 22.02.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсій за віком на пільгових умовах Список №2 із зниженням пенсійного віку. Заява позивача та додані до неї документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду у Кіровоградській області та за результатами розгляду було прийнято рішення №133850010331 від 22.03.2022 та вважає таке рішенням правомірним та обґрунтованим.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , маючи необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 37 років 10 місяців 11 днів та стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачену Списком № 2, пунктом «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 7 років 6 місяців 1 день набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з 03.12.2021 року у віці 58 років.

22 лютого 2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачену Списком № 2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення ним було подано:

Трудову книжку серії НОМЕР_1 ;

Диплом серії НОМЕР_2 ;

Військовий квиток серії НОМЕР_3 ;

Документи, що підтверджують те, що посада позивача віднесена до посад передбачених Списком № 2, а також виконання робіт, які дають йому паво на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за період його роботи у «Дрогобицькому нафтопереробному заводі» на посаді слюсаря з контрольно- вимірювальних приладів та автоматики по обслуговуванню і ремонту контрольно- вимірювальних приладів та автоматики на технологічних установках з 15.12.1986 по 16.09.1988, а саме:

Довідку, яка видана ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 06.12.2021 № 31;

Копію наказу виданого «Держкомнафтогаз» від 11.03.1994 № 90 про створення на базі «Дрогобицький нафтопереробний завод» Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс «Галичина»;

Копію витягу з Протоколу № 1/2015 від 10.04.2015 загальних зборів акціонерів ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» про зміну найменування ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» на ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина».

Документи, що підтверджують те, що посада позивача віднесена до посад передбачених Списком № 2, а також виконання робіт, які дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за період його роботи у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінскнефть» об`єднання «Комінефть» на посаді помічника бурильника капітального ремонту свердловин з 17.09.1988 по 15.06.1994, а саме:

Довідку центрального архіву ТзОВ «Лукойл-Комі» від 23.12.2021 №08/359-п;

Архівну довідку видану ТзОВ «Лукойл-Комі» про підтвердження особливого характеру роботи та умов праці необхідну для призначення пільгової пенсії від 23.12.2021 № 08/358-л;

Архівну довідку видану ТзОВ «Лукойл-Комі» про заробітну плату за період роботи з 1988 року по 1993 рік від 23.12.2021 № 08/215-з;

Архівну довідку видану ТзОВ «Лукойл-Комі» про заробітну плату за період роботи в 1994 році від 23.12.2021 № 08/216-з;

З яких вбачається, що позивач у період з 15.12.1986 по 16.09.1988 та з 17.09.1988 по 15.06.1994 виконував роботи, які пов`язані з шкідливими умовами праці та моя посада віднесена до пільгових категорій посад, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Стаж роботи на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивача становить 37 років 10 місяців 11 днів, з яких 7 років 6 місяців та 1 день пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачену Списком № 2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку у віці 58 років.

За результатами автоматичного розподілу заява позивача скерована до Головного управління ПФУ у Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.03.2022 № 133850010331 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав викладених в самому рішенні, а саме, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 15.12.1986 по 16.09.1988, оскільки довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.12.2021 № 31 не містить інформації про реорганізацію Дрогобицького нафтопереробного заводу у ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» та періоди роботи з 17.09.1988 по 15.06.1994, оскільки уточнююча довідка від 23.12.2021 № 08/358-л видана підприємством, яке не являється правонаступником підприємства на якому працював позивачу.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону України № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова № 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 8, 9 Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2 протягом повного робочого дня, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 12.12.2019 року у справі № 404/7457/16-а, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, відповідно до якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин суд вважає, що непроведення чи несвоєчасне проведення атестації робочого місця позивача не може бути підставою для неврахування періодів роботи до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2.

Окрім цього, суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до матеріалів справи позивач для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення подав наступні документи:

Трудову книжку серії НОМЕР_1 ;

Диплом серії НОМЕР_2 ;

Військовий квиток серії НОМЕР_3 ;

Документи, що підтверджують те, що посада позивача віднесена до посад передбачених Списком № 2, а також виконання робіт, які дають мені паво на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за період роботи у «Дрогобицькому нафтопереробному заводі» на посаді слюсаря з контрольно- вимірювальних приладів та автоматики по обслуговуванню і ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики на технологічних установках з 15.12.1986 по 16.09.1988, а саме:

Довідку, яка видана ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 06.12.2021 № 31;

Копію наказу виданого «Держкомнафтогаз» від 11.03.1994 № 90 про створення на базі «Дрогобицький нафтопереробний завод» Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс «Галичина»;

Копію витягу з Протоколу № 1/2015 від 10.04.2015 загальних зборів акціонерів ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» про зміну найменування ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» на ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина».

Документи, що підтверджують те, що посада позивача віднесена до посад передбачених Списком № 2, а також виконання робіт, які дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за період його роботи у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінскнефть» об`єднання «Комінефть» на посаді помічника бурильника капітального ремонту свердловин з 17.09.1988 по 15.06.1994, а саме:

Довідку центрального архіву ТзОВ «Лукойл-Комі» від 23.12.2021 №08/359-п;

Архівну довідку видану ТзОВ «Лукойл-Комі» про підтвердження особливого характеру роботи та умов праці необхідну для призначення пільгової пенсії від 23.12.2021 № 08/358-л;

Архівну довідку видану ТзОВ «Лукойл-Комі» про заробітну плату за період роботи з 1988 року по 1993 рік від 23.12.2021 № 08/215-з;

Архівну довідку видану ТзОВ «Лукойл-Комі» про заробітну плату за період роботи в 1994 році від 23.12.2021 № 08/216-з.

Відтак, суд зазначає, що у відповідача були всі підстави для врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 15.12.1986 по 16.09.1988 на посаді слюсара з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики по обслуговуванню і ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики на технологічних установках в «Дрогобицькому нафтопереробному заводі» та з 17.09.1988 по 15.06.1994 у Нафтогазовидобувному управління «Усінсекнефть» обєднання «Комінефть» на посаді помічника бурильника капітального ремонту свердловин, чого протиправно зроблено не було.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд дійшов висновку, що рішення відповідача №133850010331 від 22.03.2022 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то відповідно вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати пільгові періоди роботи є такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, то дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки на думку суду, позивач, заявляючи дану вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Однак при задоволені вимоги про врахування періодів праці суд прийшов до переконання зобов`язати відповідача при повторному розгляді заяви позивача з врахуванням періодів роботи з 15.12.1986 по 16.09.1988 на посаді слюсара з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики по обслуговуванню і ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики на технологічних установках в «Дрогобицькому нафтопереробному заводі» та з 17.09.1988 по 15.06.1994 у Нафтогазовидобувному управління «Усінсекнефть» обєднання «Комінефть» на посаді помічника бурильника капітального ремонту свердловин до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2 з моменту звернення із заявою (22.02.2022).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №133850010331 від 22.03.2022 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у «Дрогобицькому нафтопереробному заводі» на посаді слюсаря з контрольно- вимірювальних приладів та автоматики по обслуговуванню і ремонту контрольно- вимірювальних приладів та автоматики на технологічних установках з 15.12.1986 по 16.09.1988 та періоди роботи у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінскнефть» об`єднання «Комінефть» на посаді помічника бурильника капітального ремонту свердловин з 17.09.1988 по 15.06.1994 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки викладеної судом у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Желік О.М