Постанова № 10537222, 22.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.07.10Справа №2а-2476/10/5/0170 15:30 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецької Ю.В. розглянувши за участю представника прокуратури Коноваленко А.В. посвідчення НОМЕР_3 представника позивача Тарасенко О.В. посвідчення № 081616 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,

до Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського»

про стягнення заборгованості в сумі 2075,00 грн.

Обставини справи: Заступник прокурора м. Сімферополя АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2075,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем при проведенні перевірки 07.12.09р. встановлені порушення відповідачем вимог п.п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з чим нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач під час розгляду справи підтримав позовні вимоги прокурора та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не зявився, заперечень на позов суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення відправлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

31.01.1997р. відповідач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що видане відповідно Свідоцтво та зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР № 1882105 0001 002048 (а.с.14) та перебуває на обліку платників податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

07.12.2009р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме, проведена перевірка складу, який належить відповідачу.

В результаті перевірки встановлено порушення відповідачем вимог п.п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які виразились: у проведенні розрахункової операції без застосування РРО; у невидачі покупцю розрахунково-касового документу.

За результатами перевірки складений акт за № 002784 від 07.12.09р., відповідно до якого за допущені порушення до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 2075,00 грн., про що винесене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0025042303 від 21.12.09р. (а.с.10).

Вищезазначене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, про що свідчить підпис пре відповідача на корінці. Докази оскарження цього рішення відповідачем у встановленому Законом порядку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.16 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під чинність Закону.

Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від6 липня 1995 року № 265/95-ВР(далі Закон про РРО).

Згідно з п.п. 1,2 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону про РРО, відповідно до якого у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Як вбачається з Акту під час проведення перевірки відповідачем були здійсненні операції з продажу товарів (Петля 121.25 у кількості 200 шт. за ціною 1,55 грн. та Петля 117.08 у кількості 80 шт. за ціною 1,30 грн.) без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахунково-касового документу. Разом з тим, посадова особа відповідача у графі «4.1. зауваження до акту перевірки» зазначила, що кошти були здані в касу але не проведені через РРО.

Під час розгляду справи представником Прокуратури м. Сімферополя АР Крим був наданий суду перелік продукції, що випускається відповідачем.

Серед зазначеного переліку є найменування «Петля Ф.121.25 (2371) цинк.

В свою чергу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 9 Закону про РРО закріплено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано прокурором та представником позивача продукція «Петля 121.25» є продукцією власного виробництва відповідача, то останній мав право не застосовувати РРО при продажу Петлі 121.25 у кількості 200 шт. за ціною 1,55 грн., всього на загальну суму 310 грн.

Отже позивач не мав правових підстав застосовувати до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1550,00 грн., у звязку з чим відсутні і підстави для стягнення цієї суми.

Разом з тим, продукція «Петля 117.08» відсутня у переліку продукції власного виробництва відповідача, а отже продаж цієї продукції у кількості 80 шт. за ціною 1,30 грн. повинен був здійснюватися відповідачем із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею відповідного розрахунково-касового документа.

Таким чином застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 525,00 грн. є правомірним.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право стягувати в бюджети та державні цільові фонди суми недоїмки, пені й штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.

Статтею 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів оскарження вищезазначеного рішення або сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 525,00 грн. Отже, відповідачем штрафні (фінансові) санкції у розмірі 525,00 грн. до Державного бюджету не перераховані.

При таких обставинах, позовні вимоги є частково обґрунтованими, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 22.07.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 23.07.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна/пров.Проміжний, 22/3 : ЄДРПОУ 00275257) до Державного бюджету України 525,00 грн. заборгованості зі сплати фінансових санкцій (на р/р 31114104700002 в ГУ ДКУ в АР Крим ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, код платежу 3021080908).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.