Ухвала суду № 105371027, 20.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.07.2022Справа № 910/8569/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про розстрочення виконання судового рішення по справі

за позовом: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт", м. Київ

про стягнення 346 991,81 грн,

За участю представників:

від позивача: не з`явивися від відповідача (заявника): Супрун В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про стягнення 346 991,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885127 від 10.12.2007 в частині оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді для потреб централізованого опалення на суму 314 754,39 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 12 572,93 грн та інфляційних втрат в сумі 19 664,49 грн. При цьому, як зазначає позивач, право вимоги щодо виконання грошових зобов`язань за вказаним договором набуто ним на підставі укладеного з Публічним акціонерним товариством "Київенерго" договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018.

Ухвалою від 22.06.2020 відкрито провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.07.2020.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 суперечить приписам ст.ст.512, 516 Цивільного кодексу України, оскільки укладений без письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт". До того ж, відповідачем наголошено про відсутність в матеріалах справи належних доказів наявності заборгованості з оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

22.07.2020 судом було відкладено підготовче засідання на 09.09.2020.

У судовому засіданні 09.09.2020 судом було оголошено перерву до 30.09.2020.

30.09.2020 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

Рішенням від 21.10.2020 Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою від 20.01.2021 Північного апеляційного господарського суду, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про стягнення 346 991,81 грн. задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" основний борг в сумі 314 754 (триста чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 19 664 (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 49 коп., 3% річних в сумі 12572 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 93 коп. та судовий збір в розмірі 5204 (п`ять тисяч двісті чотири) грн 88 коп.

На виконання судового рішення було видано наказ.

15.07.2022 До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про розстрочення виконання судового рішення на дванадцять місяців.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на те, що на теперішній час у зв`язку із наявністю великої заборгованості мешканців по оплаті житлово-комунальних послуг склались обставини, що ускладнюють виконання рішення суду по справі, а саме: обмеження, які встановлені в період введення військового стану, несприятлива фінансова ситуація, заборона примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, фінансові збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт", а отже, і неможливість негайного виконання судового рішення.

Ухвалою від 15.07.2022 призначено розгляд заяви на 20.07.2022.

Представник позивача у судове засідання 20.07.2022 не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином. Наразі, за висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду заяви у судовому засіданні 20.07.2022.

Представником заявника у судовому засіданні свої вимоги щодо розстрочення виконання рішення було підтримано.

Розглянувши у судовому засіданні 20.07.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про розстрочення виконання судового рішення на дванадцять місяців, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з урахуванням такого.

За приписами ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Однак, заявником не враховано, що за приписами ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, виходячи з дати ухвалення судом першої інстанції рішення про справі №910/8569/20, граничний строк, на який виконання такого судового рішення могло б бути розстрочене, вже закінчився.

Суд звертає увагу, що правову позицію з приводу доцільності визначення гранично допустимого строку розстрочення судового рішення саме з моменту його ухвалення, наведено у постанові від 14.07.2020 Верховного Суду по справі №908/1884/19.

В контексті наведеного слід зауважити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Слід зауважити, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 11.12.2018р. по справі №913/960/17.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення у справі №910/8569/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Одночасно, надаючи оцінку всім доводам заявника, суд також дійшов висновку, що обставини, якими відповідачем обґрунтовано наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, не є достатнім та належним чином доказово підтвердженим свідченням дійсних ускладнень чи неможливості виконання судового рішення по справі.

Зокрема, заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності фінансових ускладнень у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт".

Твердження ж заявника про тяжкий матеріальний стан відповідача не є беззаперечною підставою для розстрочки виконання рішення суду. При цьому, слід звернути увагу, що фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ відповідача є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

До того ж, посилання відповідача в якості обґрунтування заяви на складнощі, що виникли внаслідок введення військового стану, суд до уваги не приймає, оскільки судове рішення у справі набрало законної сили 11.11.2020, тобто, більш як за рік до ведення військового стану в Україні.

Суд повторно зауважує, що необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

В контексті наведеного слід зауважити, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили у 2020 році, більш яке півтора року значним чином порушує баланс інтересів боржника та стягувача. Крім того, слід звернути увагу, що вказаним рішенням суду було стягнуто заборгованість, яка виникла за період з жовтня 2016 по жовтень 2018.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/8569/20 є такою, що суперечить приписам ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, та позбавлена належного доказового обґрунтування, а отже, підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/8569/20 - відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.07.2022.

Суддя В.В. Князьков