Рішення № 105370967, 14.07.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1208/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина",

вул. Гарматна, буд.21, кв.71, м. Київ, 03067;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",

вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ,76014;

про стягнення збитків в сумі 1 843 871,99 грн.

за участю:

від позивача: Пустовіт Ю.О.

від відповідача: Дмитрук О.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення збитків в сумі 1 843 871,99 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 09.06.2022 оголошувалась перерва до 16.06.2022. Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача вх№5741/22 від 04.05.2022 з уточненням вх№5432/22 від 12.05.2022 про призначення судової комплексної технічної товарознавчої експертизи, з метою визначення розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок протиправного відключення електроустановок позивача від електропостачання. Судом з"ясовано, що запропоновані позивачем на вирішення експерту питання відносяться до завдань будівельно-технічної експертизи. При цьому, згідно з підпунктом 5.1.5 пункту 5 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (із змінами і доповненнями) для вирішення питань щодо визначення технічного стану об`єкта нерухомого майна, визначення пошкоджень об`єкта та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво об`єкта, документи про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень тощо. Звертаючись до суду з клопотанням про призначення судової експертизи позивач не подав документальних доказів, необхідних для проведення експертного дослідження, що унеможливило призначення судової експертизи.

Більше того, клопотання про признання судової комплексної технічної товарознавчої експертизи та зупинення провадження у справі подано позивачем 04.05.2022 після постановлення судом 17.02.2022 ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а імперативною нормою частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті тільки у випадках передбачених пунктами 1-31 частини 1 статті 227, пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх тим, що внаслідок протиправного відключення ПАТ "Прикарпаттяобленерго" електроустановок ТОВ "ББМ-Долина" від електропостачання, що встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 у справі № 909/1082/18, яке набрало законної сили, вийшли з ладу низьковольтні та високовольтні мережі енергогосподарства позивача. У зв"язку з цим, позивач поніс витрати на придбання однофазного електрообладнання з метою підтримки життєдіяльності господарського об"єкту на суму 38 883,00грн та витрати на оплату правової допомоги, наданої ПП В.В.Лаврик з метою досудового врегулювання спору, в розмірі 20 250,00грн. Крім того, комерційною пропозицією від 08.12.2021, на підставі дефектних актів та локальних кошторисів, складених за наслідками проведеного обстеження, ТОВ "Компанія Інстал Груп" визначено вартість робіт на відновлення енергогосподарства ТОВ "ББМ-Долина" в розмірі 1 728 144,12грн. Просить суд захистити порушене відповідачем право позивача шляхом стягнення в судовому порядку завданих збитків на загальну суму 1 843 871,99 грн, як це передбачено пунктом 3.2.2. договору про постачання електричної енергії №1130 від 01.04.2013. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Звертає увагу суду на те, що: - припинення постачання електричної енергії позивачу відбулось внаслідок невиконання останнім грошового зобов"язання, обумовленого договором №1130 від 01.04.2013 та несплатою спожитої електроенергії за період 01.03.2017 по 07.08.2017 на суму 116 719,79 грн, що в тому числі встановлено рішенням суду, на яке посилається позивач; - в період з 01.01.2019 і до цього часу позивач не вчиняв жодних дій по відновленню електроспоживання своїх об"єктів, а тривале перебування без навантаження електрогосподарства є наслідком бездіяльності самого позивача; - ТОВ "ББМ-Долина" не подано жодного доказу в підтвердження виходу з ладу енергогосподарства внаслідок припинення відповідачем електропостачання, як і не подано доказів в підтвердження здійснення господарських операцій щодо відновлення чи ремонту електрообладнання, що вказує на відсутність понесення ним будь-яких збитків. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить суд в позові відмовити (відзив на позов вх№183/22 від 05.01.2022). Крім того, у заяві вх№184/22 від 05.01.2022, представник відповідача вказує, що при зверненні до суду з позовом позивачем пропущено визначений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності. У зв"язку з чим, на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (постачальник) та ТОВ "ББМ-Долина" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №1130 від 01.04.2013. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача - завод ЗБВ по вул.8 Березня, 10 в м. Долина, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, постановою Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №909/1082/18 позов ТОВ "ББМ-Долина" до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про визнання дій протиправними та зобов"язання відновити електропостачання - задоволено частково. Визнано дії ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з припинення 07.08.2017 електропостачання ТОВ "ББМ-Долина" протиправними. В частині зобов"язання ПАТ "Прикарпаттяобленерго" відновити електропостачання ТОВ "ББМ-Долина" - відмовлено.

Так, Верховним Судом встановлено, що у зв`язку з наявністю непогашеної ТОВ "ББМ-Долина" заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.03.2017 по 07.08.2017 в сумі 116 719,79 грн, ПАТ "Прикарпаттяобленерго" 27.07.2017 направило на адресу ТОВ "ББМ-Долина" повідомлення про припинення електропостачання. Однак, здійснивши припинення електропостачання 07.08.2017, в той час, як повідомлення отримано споживачем 08.08.2017, ПАТ "Прикарпаттяобленерго" допустило порушення вимог пункту 7.5 Правил користування електричною енергією та пункту 6.1.3. договору, що свідчить про протиправність таких дій.

Крім того, судами встановлено, що постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1443 від 16.11.2018 анульовано ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з 01.01.2019 ліцензію на право здійснення господарської діяльності з передачі та постачання електричної енергії, що унеможливлює відновлення ним електропостачання ТОВ "ББМ-Долина".

Слід сказати, що доказів в підтвердження наявності з 01.01.2019 у ТОВ "ББМ-Долина" договірних відносин з постачання електричної енергії матеріали справи не містять.

Разом з тим, завою - приєднанням (а.с.110) ТОВ "ББМ-Долина" приєдналось до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2301130 від 07.10.2019. За цим договором ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (оператор системи розподілу) взяв на себе обов"язок надавати ТОВ "ББМ-Долина" (споживачу) послуги з розподілу електричної енергії до об"єкту споживача - майновий комплекс по вул.8 Березня, 10 в м. Долина, № № лічильників 03721304, 3063298.

Комісією у складі керівника ТОВ "ББМ-Долина", відповідального за енергогосподарство ТОВ "ББМ-Долина" та представника орендаря майнового комплексу ТОВ "ББМ-Долина" проведено обстеження повітряної частини високовольтної ЛЕП 6,0кВ, що належить ТОВ "ББМ-Долина", підключеної від комірки на приєднанні "ЗБВіК" в ТП 110/35/Б ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (с.Діброва Долинського району) і до власної ТП0,4/6,0кВ (вул.8 Березня,10 в м. Долина). За наслідками обстеження комісія прийшла до висновку, що на повітряну частину високовольтної ЛЕП 6,0кВможе бути подана напруга, що зафіксовано у акті обстеження від 18.05.2020 (а.с.123).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інстал Груп" звернулось до ТОВ "ББМ-Долина" з комерційною пропозицією вих№11/12/21 від 08.12.2021 (а.с.16) на відновлення високовольтних і низьковольтних мереж згідно кошторисних розрахунків. Так, згідно з дефектними актами, локальними кошторисами на будівельні роботи, договірною ціною (а.с.17-39), складеними інженером-кошторисником ТОВ "Компанія Інстал Груп" визначено вартість з відновлення енергогосподарства (високовольтні, низьковольтні мережі) ТОВ "ББМ-Долина" на загальну суму 1 728 144,12грн.

Водночас, згідно з інформацією викладеною ТОВ "Компанія Інстал Груп" у листі №1 від 27.01.2022 (а.с.149-150), на підставі усного звернення керівника ТОВ "ББМ-Долина" до ТОВ "Компанія Інстал Груп" про виготовлення дефектного акта щодо високовольтних мереж та внутрішніх мереж електропостачання, надання кошторису витрат на їх ремонт і модернізацію, представником ТОВ "Компанія Інстал Груп" проведено обстеження обладнання, здійснено огляд місць приєднання наявних мереж. Візуально встановлено відсутність та пошкодження проводів і кабельних ліній, знищенння ввідного та розподільчого обладнання, неукомплектованість внутрішніх та зовнішніх електромереж. При цьому, ТОВ "Компанія Інстал Груп" не встановлювало причину виходу з ладу електричного обладнання; договір на виконання підрядних робіт не укладався; роботи не виконувались; оплата не здійснювалась.

З видаткових накладних №1603 від 04.09.2017, №180 від 04.10.2017, №158 від 27.04.2018, №192 від 07.05.2019, №18299 від 11.07.2018 (а.с.47-51) вбачається поставка контрагентами/постачальниками - ТОВ "ББМ-Долина"/покупцю товару (генератор газ/бензин, джерело безперервного живлення, напівавтоматичний зварювальний апарат, вібратор для бетону, гнучкий вал та наконечник) на загальну суму 38 883,00грн.

У відповідності до актів прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 29.12.2017 (а.с.40-46) Приватним підприємцем В.В.Лаврик у період липень-грудень 2017 року надано ТОВ "ББМ-Долина" юридичні послуги, передбачені пунктом 2.4.1 договору про надання юридичних послуг №05-03/17 від 16.05.2017 (договір відсутній в матеріалах справи), зокрема консультування з питань господарської діяльності товариства та застосування діючого законодавства, юридичний аналіз внутрішніх документів замовника, підготовка відповідей контрагентам, в т.ч. по договірних відносинах з РЕМ з приводу надмірного споживання електричної енергії, підготовка заяви до поліції про вчинення злочину щодо дій працівників РЕМу, підготовка клопотань до Долинського районного суду, Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №343/1531/16-а, юридичний аналіз рішень у справі №343/1531/16-а, юридичний аналіз матеріалів кримінального провадження №1201609016000036, на загальну суму 20 250,00грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку збитків в розмірі 1 843 871,99 грн.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правилами частин 1- 3 статті 22 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отож, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною згідно з нормою статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Так, частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Фактично, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, суди перш за все повинні з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Розглядаючи позови про відшкодування/стягнення збитків, cуди повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні чи пошкодженні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки стали об`єктивним наслідком поведінки заподіювача.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21.

Верховний Суд у постановах від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20, від 14.12.2021 у справі № 924/5/21 наголошує на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Пред`явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на кредитора обов`язок довести, що ці збитки не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно не були б йому завдані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування).

Таким чином, твердження щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Така правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17.

Суд надавши оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, який міститься у справі, прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності усіх елементів складу правопорушення, як обов`язкової підстави для стягнення збитків, зокрема: - ні протиправності поведінки відповідача; - ні прямого причинно - наслідкового зв`язку між такою поведінкою із заподіяними збитками; - ні реальності понесення позивачем збитків; - ні фактичного розміру таких збитків.

Позивачем не подано суду жодного належного і допустимого доказу в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, як-от актів, звітів обстеження складених відповідною комісією, висновків експертів, судових рішень тощо, в підтвердження факту виходу з ладу енергогосподарства ТОВ "ББМ-Долина" внаслідок припинення відповідачем електропостачання. Подані суду дефектні акти, локальні кошториси на будівельні роботи з відновлення енергогосподарства на загальну суму 1 728 144,12грн, складені на підставі ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, які втратили чинність 08.11.2021 згідно з наказом Мінрегіону №281 від 01.11.2021, в т. ч. вчинені одноособово інженером-кошторисником ТОВ "Компанія Інстал Груп", на усне звернення керівника ТОВ "ББМ-Долина" про ремонт і модернізацію мереж електропостачання - не можуть бути прийняті судом в якості аргументів в підтвердження понесення позивачем реальних збитків в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, натомість свідчать про абстрактність таких збитків. Договорів на виконання підрядних робіт, актів виконаних робіт, тощо - суду не подано.

Юридичні консультації, у період липень-грудень 2017 року, згідно актів прийому-передачі наданих послуг, надавались ПП В.В.Лаврик - ТОВ "ББМ-Долина", як з питань застосування законодавства та ведення господарської діяльності підприємства, так і у адміністративній справі №343/1531/16-а, кримінальному провадженні №1201609016000036 з іншими учасниками та предметом спору, а тому, за переконанням суду, вказані витрати не є правовою допомогою з метою досудового врегулювання цього спору та не можуть бути підставою для покладення на відповідача обов"язку з відшкодування їх вартості, в межах заявлених позивачем до стягнення збитків у цій справі.

З поданих суду видаткових накладних вбачається поставка контрагентами позивача товару на загальну суму 38 883,00грн, проте такі докази не доводять, що цей товар придбано позивачем з метою підтримки енергогосподарства ТОВ "ББМ-Долина" внаслідок припинення відповідачем електропостачання, як і не обґрунтовують, яким чином напівавтоматичний зварювальний апарат, вібратор для бетону, гнучкий вал та наконечник є необхідним обладнанням для забезпечення товариства електроенергією.

Саме лише посилання позивача на пункт 3.2.2. договору №1130 від 01.04.2013, яким надано право споживачу вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення постачальником умов договору, жодним чином не нівелює його обов`язку довести наявність повного складу цивільного правопорушення, що є обов"язковим для застосування такої форми майнової відповідності як відшкодування збитків.

Недоведеність позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, унеможливлює застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, а наслідком є відмова в позові.

Щодо спливу строку позовної давності про застосування якого заявив відповідач у відзиві на позов вх№183/22 від 05.01.2022 слід сказати, що за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Судом встановлено відсутність порушення відповідачем права позивача за захистом якого останній звернувся до суду, а отже позовна давність до вказаної позовної вимоги застосуванню не підлягає.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення збитків в сумі 1 843 871,99 грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 22.07.2022

Суддя С.Кобецька